Сучасна львівська школа СЕГ представлена вченими Львівського національного університету ім. Івана Франка (кафедру економічної і соціальної географії очолює проф. Олег Іванович Шаблій, кафедру географії України – проф. Федір Дмитрович Заставний, кафедру міжнародних відносин і країнознавства – проф. Маркіян Зинов’євич Мальський), Інституту регіональних досліджень, Львівської комерційної академії, Львівського аграрного університету. До новітніх досягнень цієї школи слід віднести україноцентричну типологію країн світу (С.П. Кузик та інші, 1998), підручник О.І. Шаблія "Основи загальної суспільної географії" (2003). Мирослав Степанович Дністрянський започаткував відродження політико-географічних досліджень ("Кордони України. Територіально-адміністративний устрій", 1992; "Україна в політико-географічному вимірі", 2000; "Геополітичні доктрини і підходи: критичний аналіз методології", 2003).
Львівський інститут регіональних досліджень НАН України розробив Державну програму соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, що враховує його природні, історичні та економічні особливості, зокрема специфіку гірських районів. В результаті проведених досліджень дано оцінку виробничого потенціалу регіону, виявлено диспропорції у галузевій і територіальній структурі господарства. Запропоновано провідні напрями її трансформації, що передбачають пріоритетний розвиток рекреаційного, агропромислового, лісопромислового комплексів, машинобудування, охорону довкілля, збереження і відновлення історико-культурної спадщини. Програма враховує розробки економіко-географів Львівського та Чернівецького університетів.
Одеський центр СЕГ формується головним чином після створення в Одеському університеті у 1934 р. географічного факультету. Його першим деканом був Олександр Михайлович Смирнов (1905-1969), який чверть століття очолював й кафедру економічної географії. На кафедрі у різні часи працювали такі видатні фахівці як Борис Лазарович Гуревич (1904-1968), Ніна Іванівна Блажко (1915-1982), Ізраїль Феліксович Мукомель (1906-1975) та інші. Проф. Н.І. Блажко з часом переїхала до Казані, де її титанічними зусиллями була відкрита єдина в СРСР спеціальність "економіко-географ – математик". Традиційним для одеситів був й історико-географічний напрям досліджень (Д. Богуненко, І. Ланда, О. Полоса, І. Кондратюк).
Сучасна одеська школа СЕГ представлена у першу чергу колективом кафедри економічної та соціальної географії Одеського національного університету ім. Іллі Мечникова (два останні десятиліття кафедру очолює проф. Олександр Григорович Топчієв). Наукове спрямування центру – дослідження проблем Південного регіону України і приморських суспільно-територіальних комплексів (одеські географи розробили і ввели у практику поняття "морегосподарський комплекс"), а також зовнішніх економічних зв’язків України (В. Андерсон, О. Полоса, Є. Повітчана, В. Дергачов та ін.). Одеська школа СЕГ однією з перших в Україні стала освоювати соціально-екологічний напрямок досліджень (навчальний посібник О.Г. Топчієва "Геоекологія: географічні основи природокористування" вийшов у 1996 р.). Проф. Володимир Олександрович Дергачов стояв біля витоків створення вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні та був керівником першої в новітній історії держави ВЕЗ "порто-франко" в Одесі.
Серед нових публікацій одеських фахівців слід відзначити надзвичайно актуальну працю В. О. Дергачова "Геополітика" (2000), в якій викладається авторська концепція рубіжної комунікативності та ведеться пошук геостратегії України в сучасному світі; важливі узагальнюючі праці О.Г. Топчієва "Основи суспільної географії" (2001) та "Суспільно-географічні дослідження" (2005).
Чернівецький центр СЕГ пов’язаний із відкриттям у жовтні 1875 р. університету. Вже на другому році його існування австрійські професори кафедри статистики Фрідріх Кляйнвехтер та Юліус Платтер почали викладати курси економічної історії, світової торгівлі, статистики (викладання велося німецькою мовою). Перший економіко-географічний нарис про Буковину належить перу Ю. Платтера (1878). Загалом австрійський період характеризувався переважним розвитком природничих досліджень. З переходом Буковини у 1918 р. до складу королівської Румунії університет перетворюється в румунський, на природничому факультеті створюється географічна секція. Наукові дослідження в галузі СЕГ торкалися переважно географії населення, топоніміки окремих місцевостей Буковини (Константін Гумурзакі, Константін Бретеску). Контингент студентів не румунської національності в цей час різко скоротився.
У серпні 1940 р. університет реорганізовано в український, в його структурі створено геолого-географічний факультет (з 1944 р. – географічний). Одним з найбільших авторитетів географічної освіти і науки в університеті був запрошений зі Львова проф. А.С. Синявський (1866 -1951) – товариш і соратник М.С. Грушевського, Д.І. Яворницького, К.Г. Воблого. На той час визначаються основні напрямки суспільно-географічних досліджень – наукове обґрунтування розміщення продуктивних сил та вивчення галузевих і територіально-виробничих комплексів областей Карпат, Прикарпаття і Поділля.
З 1960 р. відкрита економіко-географічна аспірантура, першими науковими керівниками аспірантів були професори В. Онікієнко та Б. Вишневський.
Сучасна СЕГ представлена колективами двох суспільно-географічних кафедр Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Дослідження, спрямовані на вивчення природних ресурсів України, тривалий час очолював проф. М.Г. Ігнатенко, зараз – проф. В.П. Руденко. Саме чернівецькі географи вперше започаткували новий напрям досліджень – економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу. Питання теорії, методики і практики туризму висвітлені у багатьох працях проф. Миколи Павловича Крачила ("Засади туризмознавства, 1980; "Географія туризму", 1987 та ін.). Розвинене також суспільно-географічне картографування (проф. Ярослав Іванович Жупанський). Значні досягнення Чернівецький центр СЕГ має на теренах дослідження маятникових міграцій трудових ресурсів (В.О. Джаман), організації та спеціалізації АПК в сучасних умовах (А.О. Сухий, М.Д. Заячук), а також в галузі українського географічного краєзнавства (В.П. Круль). Чернівецькі географи стали першовідкривачами в Україні навчальних спеціальностей "Менеджмент природоохоронної діяльності", "Землевпорядкування та кадастр", "Менеджмент туристичної індустрії".
Слід відзначити, що крім названих 5 провідних центрів СЕГ на зламі тисячоліть в Україні інтенсивно формуються нові наукові центри суспільно-географічної думки – Сімферопольський, Тернопільський, Луцький, Вінницький, Мелітопольський, Сумський, Луганський, Херсонський, Полтавський, Ніжинський та інші. Загалом в Україні зараз професійних географів готують у 23 вищих навчальних закладах ("наймолодший" географічний факультет відкритий в Ужгородському університеті 2005 року). Активно працюють 35 відділень УГТ.
Сімферопольський центр СЕГ формується у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського. Його початки пов’язані з іменем професора Івана Трохимовича Твердохлєбова (1921-1998), який створив тут кафедру економічної та соціальної географії і започаткував на ній дослідження теоретичних і прикладних проблем рекреаційної географії. Саме на цій кафедрі вперше в СРСР (1979 р.) була відкрита спеціальність "Краєзнавство і методика екскурсійної справи" (зараз – "Краєзнавство і туризм", "Маркетинг і менеджмент у туризмі"). Серед нових спеціальностей – "Регіональна економіка і організація зовнішньоекономічних зв’язків".
Колектив кафедри провів значну роботу по визначенню поняття "рекреаційний потенціал" (І. Твердохлєбов) та економіко-географічній оцінці рекреаційного потенціалу Криму (М. Багров, В. Шумський). У наш час ведуться дослідження з визначення ступеню стійкості природних ландшафтів щодо рекреаційних навантажень, а також встановлення соціально-економічних збитків внаслідок порушення ландшафту нераціональним рекреаційним природокористуванням (В. Кудрявцев, В. Шумський, Ю. Чепель). Розроблено методику оцінки екскурсійного потенціалу Криму (І. Карташевська) та принципи організації агрорекреаційного комплексу (М. Амельченко) за умов ринкових відносин.
Зараз кафедру очолює ректор цього університету – проф. Багров Микола Васильович (відомий працями в галузі регіональної геополітики), за його активної участі в університеті створено Центр технологій сталого розвитку з досить потужною інформаційно-аналітичною базою. Фахівці Центру розробили методологію і методику планування розвитку території на основі серії електронних карт. На базі цих карт спільно з Київським Інститутом передових технологій було створено комплексний Атлас АР Крим, відзначений Малою золотою медаллю Міжнародної картографічної торгової асоціації (IMTA) у французькому місті Тур в номінації "Best Atlas – 2003".
Значний внесок у становлення і розвиток української СЕГ в останні роки зроблено представниками Тернопільського центру. Вчені-географи Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка (Б. Заставецький, О. Заставецька, І. Пушкар та ін.) одними з перших в Україні видали посібники з географії своєї області, аналогічні посібники для Закарпатської і Хмельницької областей, провели велику організаційну роботу по складанню бібліографічного покажчика "Українська географія у персоналіях", заснували часопис "Історія української географії". Потужна кафедра управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил (завідувач – проф. Є. К. Качан) діє у Тернопільській академії народного господарства. Важливим осередком розвитку рекреаційної географії став Галицький інститут ім. В. Чорновола, де відповідну кафедру на факультеті туризму очолює Андрій Васильович Кузишин.