Літературний метод. У будь-якій науковій роботі після постановки проблеми у загальному вигляді (вступу) обов’язково проводиться аналіз останніх досліджень і публікацій (літературний огляд), в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділяються невирішені раніше частини загальної проблеми, котрим присвячується означене дослідження (курсова чи дипломна робота, стаття, монографія).
Видатному науковцю Ісааку Ньютону належать слова: «Ми карлики, які стоять на плечах гігантів». Таким чином він підкреслював важливе значення праць Ферма, Галілея, Декарта, Кеплера для здійснення власного відкриття. Так точно можна сказати, що і геометрії Евкліда не було би без його попередників. Досить назвати хоча б Піфагора та його знамениту теорему про квадрати сторін прямокутного трикутника. Звичайно, слід розрізняти літературний метод і плагіат (видавання чужих досягнень за свої), літературний метод і компіляцію (остання можлива лише при написанні шкільного реферату).
Вибір конкретних методів визначається постановкою мети і формулюванням завдань дослідження. Доцільним є поєднання різних методів з врахуванням конкретних можливостей кожного з них.
[1] Анаморфоз – навмисне спотворення масштабу, в результаті якого площа зображуваного об’єкта на карті відповідає рівню розвитку явища, яке вивчається (наприклад, чисельності населення, валовим обсягам промислового чи сільськогосподарського виробництва та ін.). Карти-анаморфози є дуже ефективними засобами наочності при роботі із нефаховою або шкільною аудиторією.
[2] Ментальні карти (менталоїди) – це такі карти, на яких картографічна основа та змістовне навантаження наносяться відповідно до уявлень окремої особи або групи осіб; тобто менталоїди відображають «персональний» географічний простір так, як він сприймається окремою людиною. Такі карти дуже корисні у маркетингових дослідженнях.
[3] Святловський Є.Є. очолював з 1926 по 1934 рік єдину в межах колишнього СРСР центрографічну лабораторію в Ленінграді. Він був першим, хто виконав центрографічний аналіз народного господарства України.
[4] Сукупність – множина географічних об’єктів, для яких витримана хоча б одна спільна ознака.
[5] Таксон – територіальна (акваторіальна, геоторіальна) одиниця, яка має специфічні кваліфікаційні ознаки. Основними таксонами в географії є ареал, зона, район.
[6] Зона – це таксон, що виділяється за ознакою однорідної інтенсивності якогось явища.
[7] Ареал – геоторія, в межах якої спостерігаються явища, яких немає на сусідніх геоторіях.