Реферат з журналістики
Ринок американської преси: новітні процеси
Hаприкінці ХХ століття американська журналістика вже реально набула принципово нових рис та суспільних функцій, на відміну від американської журналістики, скажімо, 70-80-х років цього століття. З одного боку, науково-технічна революція у галузі комунікацій спричинила безпрецедентне зростання ролі і впливу ЗМІ у політичному житті сучасної американської держави. З іншого боку, протистояння двох діаметрально протилежних за поглядами політичних систем — капіталістичної та комуністичної — вивело американські ЗМІ на передові позиції у здійсненні політичного процесу — як внутрішнього, так і зовнішнього. При цьому ЗМІ стали не тільки виразниками інтересів правлячих кіл і промислових корпорацій, але й починають відігравати самостійну політичну роль, вони змінюють наші уявлення про реальний світ: якщо про якусь подію не повідомляється, то можна вважати, що й самої події не було. Слід зазначити, що при формальній незалежності ЗМІ провідних країн світу від державних структур, головним інформаційно-пропагандистським вектором цих засобів на міжнародній арені є захист насамперед національних інтересів власної країни. Треба зауважити, що інформаційна могутність держави як один із засобів реалізації її національних інтересів у сучасному світі виходить на передній план у порівнянні, зокрема, з економічною та військовою компонентами внутрішньої і зовнішньої політики держави (Александрук В. Є. Інформаційна могутність держави як засіб реалізації її національних інтересів у сучасному світі // Науковий вісник дипакадемії України.—1999.—№ 2). Такий стан речей у сфері американських мас-медіа особливо контрастує з позицією багатьох українських ЗМІ, які на даному етапі все ще перебувають у стані внутрішньої конфронтації, війни з різними політичними партіями, а також мають мінімальну спроможність власними силами впливати на прийняття важливих державних рішень.
Індустрія засобів масової інформації посідає сьогодні в Сполучених Штатах третє місце і включає в себе тисячі щоденних та щотижневих газет, інформаційні та спеціальні журнали, теле- і радіостанції та видавничі компанії. Коли мова йде про американську пресу, то за межами Сполучених Штатів передовсім згадують про невелику, проте дуже серйозну газету "Інтернешнл геральд трібьюн", яку, за чутками, щоденно читають політичні діячі у всьому світі. Насправді "Геральд триб’юн" не американська газета. Вона видається у Парижі (і одночасно друкується в Лондоні, Цюріху, Гонконзі, Сингапурі, Гаазі, Марселі та Майямі) як міжнародний щоденник новин, більша частина яких позичається у більш великих партнерів цієї газети — "Нью-Йорк таймс" та "Вашингтон пост". Багато американців навіть не чули про таку газету і навряд чи стали б її читати, маючи під рукою повноформатні щоденні газети. Так, це проамериканське видання чітко виконує свою пропагандистську функцію, інформуючи європейських читачів про погляди політиків із Вашингтона на розвиток європейських подій.
Більшість щоденних газет виходять у Сполучених Штатах кожного дня за будь-яких обставин, у тому числі на Різдво та день Незалежності (4 липня). У США в 6517 містах у цілому виходить майже 9144 газети. Недільні газети (їх близько 762) мають більший обсяг, ніж щоденні. У цьому плані всі рекорди побила "Нью-Йорк таймс", яка вийшла в одну з неділь 1965 року на 946 сторінках і важила 36 фунтів, а коштувала звичайні 50 центів. Читання недільної газети для американців є традиційним.
Переважна кількість щоденних видань, стверджують американці, є скоріш серйозними, ніж популярними. Існує думка, що в США немає яскраво виявленої загальнонаціональної преси, як, наприклад, у Великобританії. Більшість щоденних газет розповсюджуються за місцевим або регіональним принципом. Традиційно, якщо мова йде про пресу Сполучених Штатів Америки, прийнято говорити про сформовану систему потужної регіональної преси. Слід зазначити, що в США була зроблена спроба сформувати ринок центральної преси. У цьому зв'язку, як проект, було засновано загальнонаціональну газету "USA today", однак такого успіху, на який було розраховано, це видання не мало, хоча своє місце на ринку американських друкованих ЗМІ ця газета все ж таки посіла. Нещодавно було засновано газету "US news report", яка концептуально подібна до "USA today" (Іванов В. Політика і мас-медіа як вагомі сили суспільного розвитку // Публіцистика і політика.— К., 2000). Таким чином, на даному етапі провідну роль у сфері інформування населення про основні місцеві та міжнародні події відіграє регіональна преса.
Так історично склалося, що регіони Сполучених Штатів Америки мали різні умови для промислового розвитку, це насамперед і визначало появу потужної місцевої преси, яка згодом вийде не лише на загальнонаціональний, але й на світовий інформаційний ринок. Наприклад, типовою можна вважати ситуацію, що склалася в інформаційному просторі Середнього Заходу США. Характеризуючи інформаційний простір цього регіону необхідно зазначити, що це, передусім, багатомільярдний бізнес та потужний механізм впливу на формування громадської думки. Зважаючи на ці чинники, відповідно складається й тематична спрямованість та форма подання матеріалів з міжнародної тематики загалом, а української, зокрема. Місцеві ЗМІ цього регіону традиційно висвітлюють події локального значення, тимчасом як міжнародній інформації присвячується приблизно від 5 до 10% газетної площі або ефірного часу на радіо та телебаченні. І навіть ця невелика за обсягом кількість інформації, як правило, має "гарячий характер" (повідомлення про стихійні лиха, катастрофи, військові конфлікти тощо). Наприклад, було встановлено, що протягом другого півріччя 1999 року в місцевій пресі Середнього Заходу було розміщено всього декілька повідомлень, присвячених українській тематиці, які мали суто інформаційних характер та базувались на матеріалах пресових агенцій. Ця ситуація характерна не лише для України, але й для більшості держав світу, повідомлення про події в яких практично не з'являються в місцевих ЗМІ (винятком є країни зі складною політичною ситуацією).
З іншого боку, загальнонаціональна преса в Сполучених Штатах існує, а її значення зумовлюється мірою впливу і обсягом зібраних новин. Деякі з великих газет являють собою цілі підприємства для збору та поширення інформації. Вони не тільки випускають газети, але також збирають і продають новини, добірки інформації та фотокартки сотням інших видань у США та за їх межами. Три таких найбільш відомих видання — "Нью-Йорк таймс", "Вашингтон пост" та "Лос-Анджелес таймс". Показовий приклад щодо цього — викривальна стаття про діяльність ЦРУ в "Нью-Йорк таймс", яка одночасно з'явилась в 400 інших американських газетах і була використана сотнями інших видань за кордоном. Оскільки багато інших газет передруковують повідомлення з великих американських газет та журналів, то останні мають значний вплив не тільки всередені країни, але й за кордоном. Цей вплив виходить далеко за межі читацької аудиторії цих видань. Крім цього, ці та деякі інші газети, такі, як "Крісчен сайенс монітор", "Балтімор сан", "Сен-Луіс диспетч" та "Мілуокі джорнел" часто згадуються поміж видань світового значення. Міжнародні дослідження серед редакторів газет засвідчили, що найбільшу популярність у світі має "Нью-Йорк таймс".
Не менш впливові й ті об'єднані в синдикат оглядачі та журналісти, матеріали яких купують та продають різним газетам для одночасної публікації. Статті оглядачів та коментаторів великих газет щоденно з'являються в сотнях місцевих видань по всій країні. Це дозволяє читачам у маленьких містах щоденно ознайомлюватись з думкою провідних аналітиків. Багато газет використовують матеріали таких оглядачів і з метою збалансованої подачі політичних поглядів. На так званих "оп-енд" сторінках (що містяться після передових статей) поруч публікуються статті провідних ліберальних та консервативних оглядачів. Політичні та редакційні карикатури також публікуються через посередництво синдикату. Широковідомі політичні карикатуристи, такі як Оліфант або Макнеллі, добре знайомі більшості американських та іноземних газет. Таким же чином розповсюджуються комічні малюнки Джулса Фейрера, Гаррі Трюдо. Газетні колонки сатири здобувають і міжнародне визнання. Також є відомими карикатуристи Арт Бухвальд з Вашингтона та Ерма Бомбек з Аризони.