Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, або тих, що користуються водними об'єктами, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування або надав водний об'єкт у користування.
Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування або надав водний об'єкт у користування.Право загального водокористування може бути обмежене районною і міською Радами народних депутатів.
Водокористувачі зобов'язані:
—економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;
—користуватися водними об'єктами відповідно до цілей і умов їх надання;
—дотримуватися встановлених нормативів граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
— здійснювати заходи щодо запобігання забрудненнюводних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами;
—не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
— утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
— здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних і забруднюючих речовин:
— здійснювати технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
— здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
—своєчасно сплачувати за спеціальне водокористування та інші платежі відповідно до законодавства;
— виконувати інші обов'язки щодо використовування іохорони вод і відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
Водне законодавство передбачає такі види водокористування:
а) загальне;
б) спеціальне;
в) користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення своїх потреб (купання, плавання на човнах, аматорське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
З метою охорони здоров'я громадян, навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні та міські Ради народних депутатів за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.
Про введені обмеження місцеві Ради народних депутатів зобов'язані повідомляти населення.
Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Під такими спорудами розуміють греблі, насосні станції, пристані, шлюзи тощо.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування та профілактики умов, і затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров'я України, Комітету України з питань геології та використання надр і Державного комітету водного господарство України.
Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях.
У водному законодавстві знайшли відображення особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки, зокрема: сільського і лісового господарства; промислових і гідротехнічних потреб; водного транспорту; рибного і мисливського господарства; протипожежних потреб.
Як відомо, використання вод увесь час зростає, дедалі більше забирається води з річок, озер, ставків, інших поверхневих і підземних об'єктів. Це призводить не тільки до зменшення водовмісту об'єктів, але й їх кількості, тому що окремі з них зникають назавжди.Водопостачання ускладнюється ще й тим, що водні об'єкти забруднюються стічними водами, засмічуються відходами промисловості, отруюються хімікатами. У цих умовах дуже важливо усунути такі негативні явища, забезпечити бережливе, найбільш раціональне використовування водних ресурсів, посилити їх охорону.
Увага до посилення охорони вод зростає також у зв'язку з їх шкідливими діями. Такими діями є:
- наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд;
- заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої подачі води під час зрошення,
- витікання води з водопровідно-каналізаційних систем та перекриття потоків підземних вод при розміщенні великих промислових та інших споруд;
- забруднення земель в районах видобування корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родовищ та їх консервації;
- ерозія грунтів, утворення ярів, зсувів і селей.
Існують різні засоби охорони вод: гідромеліоративні, лісомеліоративні, агротехнічні, санітарні та ін. Серед них особливе місце належить правовим засобам. Наше законодавство покликане активно сприяти як раціональному, науково обгрунтованому використанню вод, так і їх охороні.
Основним законодавчим актом, який регламентує порядок використання і охорони вод, є Водний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 6 червня 1995 р. Саме він визначає завдання водного законодавства. У ст. 2 Кодексу записано: «Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування».
З прийняттям нового Водного кодексу підведені підсумки всього попереднього розвитку водного законодавства. В Кодексі розвинуто й доповнено ті положення законодавства, які виправдали себе на практиці та зберігають значення для правового регулювання водних відносин у майбутньому. Він заклав основи для вдосконалення правового регулювання водних відносин як того вимагає життя.
Після прийняття Водного кодексу було розроблено й прийнято ряд інших правових актів, спрямованих на забезпечення раціонального використання і охорони вод. Зокрема, «Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води», яка була затверджена постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р., «Концепція охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р., та деякі інші правові акти.
Розділ 2. Правові форми охорони вод в Україні
Охороні підлягають усі води (водні об'єкти) на території України від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршити умови існування диких тварин, знизити родючість земель та викликати інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму.
Під забрудненням розуміють насичування поверхневих і підземних вод сторонніми домішками, що розчиняються, внаслідок чого вода стає непридатною для використання за призначенням.
Під засміченням розуміють захаращення русел водойм предметами виробничих та побутових відходів, які не розчиняються у воді.
Отже, поняття забруднення відноситься до якості води у водоймі, тоді як засмічення характеризує якісний стан русел водойм.
Під вичерпанням вод розуміють зменшення кількості води у водоймі, що відбувається під впливом діяльності людей і має сталий характер.
З метою забезпечення охорони вод використовуються різні правові форми, основними з яких є:
1)законодавче закріплення компетенції органів державної влади і управління в галузі регулювання водних відносин;
2)контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
3) державний облік вод;
4)економіко-правове регулювання раціонального використання і охорони вод;