Курсова робота
на тему:
« Правовий режим використання і відновлення та захист вод України»
План
Вступ
Розділ 1. Вода як об'єкт охорони, використання та відновлення
Розділ 2. Правові форми охорони вод в Україні
Розділ 3. Відповідальність за порушення водного законодавства
Розділ 4. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду
Висновки
Додатки
Вступ
Актуальність теми. Вода – один із найважливіших ресурсів нашої планети. Чільне місце водних ресурсів обумовлено унікальними властивостями води як складової природного середовища.
Розвиток водного господарства України потребує з огляду на високий рівень економічного освоєння її території і зміни водно-економічних умов науково обгрунтованого підходу до раціонального використання цього важливого природного ресурсу. Україна недостатньо і нерівномірно забезпечена водними ресурсами, і проблема водозабезпечення населення вже у найближчій перспективі стоятиме дуже гостро.
Крім того, розвиток чорної та кольорової металургії, енергетики і нафтової промисловості, хімізація сільського господарства, широке застосування хімічних мийних засобів і препаратів призводять до забруднення водних ресурсів. Невиконання планів будівництва очисних споруд і водоохоронних об’єктів погіршує водно-екологічні умови.
Ці фактори стають постійними, а тому виникає нагальна потреба в оптимізації використання та охорони водних ресурсів нашої держави, а також удосконалення структури моніторингу екологічного стану водного фонду України.
Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є проблемне розкриття правового режиму використання і відновлення та захисту вод України. Для досягнення поставленої у роботі мети необхідно вирішити наступні завдання:
- реконструювати особливості законодавчого регулювання використання водних ресурсів в Україні;
- оцінити роль і значення підземних та наземних вод у соціальному і економічному розвитку України;
- обгрунтувати перспективи водозабору і раціонального використання водних ресурсів;
- розробити механізм економічного стимулювання раціонального водокористування.
Об’єктом дослідження є водні ресурси України та правовий режим використання, відновлення та захисту вод.
Предметом дослідження виступають суспільні екологічні відносини, що виникають у процесі використання та охорони вод України.
Практичне значення результатів роботи полягає в об’єктивному висвітленні особливостей та проблем використання та правової охорони водних ресурсів на території України та в наведенні шляхів підвищення ефективності використання та охорони вод.
Розділ 1. Вода як об'єкт охорони, використання та відновлення
Великим і надзвичайно корисним природним ресурсом є вода. Саме їй належить найважливіша роль у виникненні та існуванні життя на Землі. Зникала вода, і життя припинялося на величезних просторах нашої планети. Організм тварин і людей в основному складається з води. Так, кількість води в організмі риб досягає 80 відсотків, земноводних — 60—65 відсотків. Тіло дорослої людини вміщує понад 65 відсотків води, у дітей її ще більше. В рослинах міститься 40—98 відсотків води.
Добова потреба дорослої людини у воді складає 2,5-3 л. Ця потреба задовольняється водою, що надходить з харчами і тією рідиною, яку людина випиває. При великих фізичних навантаженнях і в спекотливу погоду потреба у воді зростає.
Організм людини дуже чутливий до втрати вологи. Втрата 10 відсотків вологи від маси тіла призводить до загрозливих змін в організмі людини, а при втраті 15—25 відсотків може настати смерть.
Людина використовує воду для багатьох потреб: купання, прання білизни, миття посуду, прибирання житла, поливу зелених насаджень тощо. Як відомо, переважна більшість міст і сіл розташовані біля річок, озер, інших водойм, які використовуються як водні шляхи, джерела енергії, місця масового відпочинку людей.
Стрімко зростає споживання води для потреб промисловості і сільського господарства. Підраховано, наприклад, що для виробництва однієї банки овочевих консервів витрачається 40 л води, кілограма паперу — 100 л, кілограма шерстяної тканини — 600 л, тонни сухого цементу — 4500 л, тонни сталі — 20 000 л.
Багато води споживає сільське господарство. На вирощування одного кілограма пшениці витрачається в середньому 750 кг води. Гектар, зайнятий кукурудзою, витрачає 3200 т води, гектар капусти — 8000 т.
Запаси води на Землі величезні. Вона покриває близько 75 відсотків земної поверхні. Проблема полягає в тому, що переважну більшість вод складають солоні води Світового океану. Це 97,4 відсотка всіх запасів води земної кулі. Лише 2,6 відсотка складають прісні води, з яких 1,6 відсотка заковані в льодовиках. Отже, в рідкому стані знаходиться всього 1 відсоток прісних вод.
Потенціал водних ресурсів України дуже обмежений. Загальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд м3. Запаси водних ресурсів на душу населення в такий же рік дорівнюють близько 1,7 тис. м3, у маловодний рік — 1 тис. м.3, у Донецькій, Луганській, Харківській областях та в Криму — 0,24—0,50 тис. м3. У цілому в республіці запаси води на душу населення в 15 разів менші, ніж у Російській Федерації.
Гостру нестачу прісної води відчувають багато інших країн світу. Тому забезпечення всіх потреб людини чистою прісною водою й охорона вод висуваються в ряд найважливіших завдань сучасності.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До нього належать:
а) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки(річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;
б) підземні води та джерела;
в)внутрішні морські води та територіальне море.
Усі водні об'єкти поділяються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
а) внутрішні морські води та територіальне море;
б) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
в) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали),що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також усі їх притоки;
г) водні об'єкти в межах територій природно-заповідногофонду загальнодержавного значення, а також віднесені докатегорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
а) поверхневі води, що знаходяться і використовуються вмежах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
б) підземні води, які не можуть бути джерелом центрального постачання.
Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.
Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органом державної виконавчої влади.Використання вод в Україні здійснюється з метою задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних, сільськогосподарських, транспортних та інших державних і громадських потреб.
Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об'єктами. У процесі водокористування всі повинні дотримуватися вимог законодавства щодо збереження якості водних ресурсів, їх водності, а також впроваджувати наукові та технічні заходи, що забезпечують комплексне, раціональне використання вод та їх охорону.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні — це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.
Водне законодавство закріплює права та обов'язки водокористувачів. Вони мають право:
—здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту;
—користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;
—користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;
—вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
— споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські
об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
—передавати у користування воду іншим споживачам за плату та на визначених умовах;
—здійснювати інші функції щодо водокористування та користування водними об'єктами в порядку, встановленому законодавством. Права водокористувачів охороняються законом. У випадку їх порушення вони підлягають поновленню.
Згідно з водним законодавством права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.
Обмеження може настати в разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод і ліквідації його наслідків.