Важливу роль в охороні надр і видобутих корисних копалин відіграють підрозділи протипожежної безпеки системи Міністерства внутрішніх справ України, які покликані контролювати дотримання відповідних правил пожежної безпеки на гірничодобувних об'єктах, об'єктах по переробленню мінеральної сировини, а також підземних спорудах, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, їх головним завданням є запобігання виникненню пожежі та якомога швидкого її погашення.
За діючим законодавством місця розташування гірничодобувних об'єктів і підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, заховання відходів виробництва, інших шкідливих речовин і скидання стічних вод, до початку проектних робіт погоджуються з органами державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, державного санітарного нагляду, з територіальними геологічними підприємствами, відповідними Радами народних депутатів та іншими зацікавленими органами. До таких слід віднести органи протипожежної безпеки.
У своїй діяльності щодо охорони надр органам внутрішніх справ належить керуватись Кодексом України про надра, Законами України «Про міліцію», «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного і Кримінального кодексів України, місцевими програмами розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр, які розробляються обласними Радами народних депутатів відповідно до ст. 9 Кодексу України про надра.
У Законі України «Про міліцію» визначені її основні завдання, зокрема: забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і законних інтересів; захист власності від злочинних посягань; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків; запобігання правопорушенням та їх припинення.
Зрозуміло, що виконання цих завдань неодмінно передбачає охорону надр.
Здійснювати охорону надр зобов'язує працівників органів внутрішніх справ і Кодекс України про надра. У ст. 2 Кодексу зазначено: «Завданням Кодексу про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян».
Працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими і до виконання вимог, передбачених іншими статтями Кодексу України про надра: ст. 22 передбачає надання надр для захоронення відходів виробництва, інших шкідливих речовин та скидання стічних вод; ст. 23 регулює права землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу та прісних підземних вод; ст. 50 забороняє введення в експлуатацію нових і реконструйованих гірничодобувних об'єктів, об'єктів по переробці мінеральної сировини, а також підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища; ст. 55 передбачає порядок користування надрами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, а саме: вжиття заходів, які запобігли б їх проникненню в гірничі виробки, на земну поверхню та водні об'єкти.
У разі порушення зазначених вимог скидання в надра стічних вод, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва повинно бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами державного гірничого нагляду чи іншими спеціально уповноваженими на те державними органами.
Брати участь в охороні надр зобов'язує працівників органів внутрішніх справ і ст. 12 Кодексу про надра, в якій говориться про участь громадян та їх об'єднань у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр. Таким чином, охорона надр є не тільки службовим, а й громадянським обов'язком працівників органів внутрішніх справ.
Зрозуміло, що участь органів внутрішніх справ в охороні надр буде більш плідною, якщо вони свої зусилля будуть тісніше поєднувати з зусиллями органів державного геологічного контролю і органів державного гірничого нагляду.
Висновки
Тисячоліттями люди не відчували відповідальності за збереження природи, відносились до неї як до невичерпного джерела. Прозріння настало лише тоді, коли екологічна криза стала загрожувати багатьом регіонам нашої планети та самому існуванню людства.
Все це змушує переосмислити складні взаємозв'язки і процеси у навколишньому середовищі та усвідомити, наскільки виваженими, науково обгрунтованими та законодавчо врегульованими повинні бути екологічні відносини, зокрема й у сфері використання та охорони надр. У забезпеченні раціонального використання й охорони надр важливе місце посідають правові засоби.
Сьогодні надзвичайно важливим завданням української держави і суспільства є створення обгрунтованого і детально розробленого природоохоронного законодавства та забезпечення впровадження його в життя. Необхідно створити такий правовий механізм, за якого нанесення шкоди земним надрам, нераціональне використання їх ресурсів були б невигідними підприємствам та іншим природокористувачам.
Щоб вивести Україну з екологічної кризи, правовій науці та юридичній практиці треба зробити набагато більше у сфері екологічних відносин, ніж це було зроблено дотепер. Важливо враховувати й те, що науково-технічна революція постійно підвищує інтенсивність впливу людей на надра. Якщо суспільство не зуміє зупинити пагубні екологічні процеси, які набули широкого розмаху, воно приречене на неминуче самознищення.
Важливим правовим заходом у сфері екологічної безпеки водних ресурсів повинна стати розробка державної та місцевих програм запобігання і подолання екологічно небезпечних наслідків, викликаних природними явищами чи створених діями людини.
На велику увагу заслуговує механізм реалізації екологічного законодавства. З метою його вдосконалення доцільно використати різні організаційно-правові важелі: матеріальне заохочення до бездоганного виконання вимог користування надрами, підвищення юридичної відповідальності за їх невиконання або порушення, посилення державного і громадського екологічного контролю, створення системи екологічної освіти і виховання. Майбутнє України дуже тісно пов'язане з екологічною безпекою, яка є, у свою чергу, найважливішою складовою національної безпеки.
Нормативно-правові акти
1. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року з наступними змінами і доповненнями;
2. Земельний кодекс України. – Офіц. вид. – К., 2004. – 220 с.
3. Кодекс України Про надра. – Офіц. вид. - К., 2004. – 78 с.
4. Конституція України. - Офіц. вид. - К., 2002. — 72с.
Підручники та монографії
1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах (Загальна частина). – К., 1996. – 208 с.
2. Андрейцев В. І., Балюк Г. І., Бобкова А. Г., Ковальчук Т. Г., Краснова М. В. Екологічне право. Особлива частина. — К., 2001. — 544с.
3. Баб’як О.С., Біленчук П.Д. Екологічне право України. – К., 2001. – 216с.
4. Барбашова Н. В.. Екологічне право України. — Донецьк, 2003. — 392с.
5. Великанова М.М. Аграрне та екологічне право України. – Ніжин., 2001. – 48 с.
6. Дмитренко І.А. Екологічне право України. – К., 2001. – 352 с.
7. Екологічне право: теорія, історія, практика. / Ред. М.І. Малишко. – К., 2004. – 60 с.
8. Малишко М.І. Екологічне право України. / Ред. В.З. Ярчук. – К., 2001. – 389 с.
9. Попов В. К., Гетьман А. П., Размєтаєв С. В., Шахов В. С., Кулініч П. Ф. Екологічне право України. — Х., 2001. — 480с.
10. Тищенко Г.В. Екологічне право України. К., 2003. – 256 с.
11. Шем’яков О.П. Правове регулювання використання та охорони надр: Автореф.дис.канд.юрид.наук. – Харків, 2002. – 19 с.
Наукові статті
1. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну небезпеку: превентивні гарантії реалізації на захист // Право України – 2001. - №212. – С. 15-20.
2. Андрейцев В.І., Лапечук П.І. Екологічна безпека і її конституційне забезпечення // Голос України, 1994. 15 квітня.
3. Гримайло В. Поняття екологічного злочину: новий кримінальний кодекс України // Юридичний вісник України. – 2001.-19 грудня.
4. Гриненко В. Екологія під охороною закону: кримінальна відповідальність за “Злочини проти довкілля” // Юридичний вісник України. – 2001.3-9 листопада.
5. Литвин О. Кримінально – правовий екологічної безпеки // Право України. – 2005.-№2.- С.23-27.
Додаток 1
ПОРЯДОК
передачі розвіданих родовищ корисних копалин
для промислового освоєння
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 14 лютого 1995 р. № 144
1. Цей Порядок визначає умови передачі для промислового освоєння розвіданих родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, або їх ділянок, запаси корисних копалин яких оцінені та визнані підготовленими до промислового освоєння Державною комісією по запасах корисних копалин (далі — ДКЗ) і які включені до державного фонду родовищ корисних копалин.
В окремих випадках, за згодою заінтересованих користувачів надр, може бути здійснено передачу для промислового освоєння родовищ корисних копалин, запаси яких не повністю підготовлені до промислового освоєння і попередньо оцінені.
2. Користувачі надр до передачі їм родовищ корисних копалин для промислового освоєння повинні отримати в установленому порядку ліцензію на користування надрами, якщо інше не передбачено Кодексом України про надра.