Закон передбачає такі види грошового забезпечення за соціальним страхуванням на випадок безробіття: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам. Які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Безробітним також надаються такі соціальні послуги: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
За загальним правилом застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття і сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем, або була звільнена відповідно до Закону від сплати страхових внесків, або отримувала виплати за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.
Для певного кола осіб допомога призначається без урахування тривалості страхового стажу. До таких належать особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37 : припинення трудового договору у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію;або пунктами 3,4,7,8 статті 40 КЗпП України: розірвання трудового договору внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного або громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу до компетенції якого входить накладання адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) – 720 календарних днів.
Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу) особи, визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266.
Залежно від страхового стажу розмір допомоги визначається : до двох років – 50 %; від двох до шести років – 55; від шести до десяти років – 60; понад десяти років – 70 %. Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю визначається у відсотках від визначеного розміру: перші 90 календарних днів – 100 %; протягом наступних 90 календарних днів – 80; у подальшому – 70 %.
Допомога по безробіттю, які звільнились з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до наведеного вище порядку і її виплата починається з 91-го календарного дня.
Важливим положенням Закону є те. Що мінімальний розмір допомоги по безробіттю не може бути меншим прожиткового мінімуму.
Виплата допомоги по безробіттю може відкладатись і припинятись на строк до трьох місяців. Припинятись допомога по безробіттю і матеріальна допомога може у разі працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на строкову або альтернативну службу; набрання законної сили вироком суду позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію; отримання права на пенсію; переїзду на постійне місце проживання у іншу місцевість (район, місто); закінчення строку їх виплати; одержання допомоги по безробіттю або допомоги по безробіттю обманним шляхом; подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; смерті безробітного.
Відкладатись на строк до трьох місяців допомога по безробіттю може у разі надання громадянину відповідно до встановленого порядку вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні з підприємств, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім’ям з дітьми та допомоги, виплачуваної з громадських фондів; звільнення з дисциплінарних підстав розірвання трудового договору, а також у зв’язку з втратою довір’я та вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи; порушення громадянином у період пошуку роботи та безробіття обов’язку сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості; звільнення громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.
Безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, призначається матеріальна допомога по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом. Така допомога надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 % прожиткового мінімуму, але не менше ніж 16 % прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки . перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмова працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Висновок. При переході до ринкової економіки важливою проблемою є гарантованість державою кожному громадянинові права на працю. Закон України «Про зайнятість населення» захищає, але не рятує від безробіття. Він тільки констатує факт призначення і виплати матеріальної допомоги у разі неможливості здійснення працевлаштування.
На мою думку, гарантія державою права на працю полягає у проведенні певної соціальної політики, спрямованої на створення робочих місць і надання їх тим, хто шукає роботу і бажає працювати.
Держава повинна намагатись забезпечити усіх працездатних громадян роботою, проводити політику повної зайнятості. Матеріальна допомога по безробіттю повинна надаватися лише у тому випадку, коли використані всі можливості і влаштувати безробітного на роботу не вдається.
Я вважаю, що розв’язання питання безробіття є однією з найгостріших проблем в умовах сьогоднішньої економічної кризи. Від його вирішення залежить не тільки зайнятість населення, а й рівень промисловості, що у свій час впливає й на економічний стан країни в цілому.
Список використаної літератури
1. Конституція України, Олант, Харків, 2002р
2. Кодекс законів про працю з постатейно систематизованими матеріалами, під ред. В.Вакуленка, Істина, Київ, 2001 р.
3. ЗУ «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р.
4. ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000р.
5. Н.Б. Болотіна «Трудове право», Київ, Вікар, 2006 р.
6. В.І. Прокопенко «Трудове право», Консум, Харків, 1998 р.