Комітети Верховної Ради України, як складовий елемент єдиної системи державних органів, є однією з організаційних форм її діяльності і її допоміжними органами, які утворені Верховною Радою, їй підконтрольні і підзвітні, і які мають визначену законом компетенцію, органічно пов'язану з компетенцією Верховної Ради України.
Комітети створюються за функціональним і галузевим принципами. Функціональні комітети здійснюють одну або кілька функцій і їхня діяльність не пов'язана з певною галуззю народного господарства (наприклад, з питань свободи слова й інформації). Галузеві комітети створюються за однією або кількома галузями господарського або соціально-культурного будівництва (наприклад, з питань науки та освіти; з питань будівництва, транспорту і зв'язку).
Порядок формування: Верховна Рада України затверджує кількість комітетів, їх назви та предмети відання. Перелік комітетів затверджується на першій сесії Верховної Ради нового скликання. Персональний склад комітетів формується Верховною Радою України нового скликання шляхом обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів.
До складу комітету входять голова, перший заступник голови, заступник(и) голови, секретар і члени комітету. Постановою Верховної Ради України від 04.12.2007 в редакції від 13.04.2010 «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання » встановлено, що до складу кожного з комітетів Верховної Ради України шостого скликання на момент утворення може входити не менше 9 і не більше 30 народних депутатів України, крім Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, до складу якого можуть входити до 35 народних депутатів України, за умови представлення не менш як по одному народному депутату України від кожної депутатської фракції.
За кількості членів комітету не більше 10 народних депутатів України обирається один заступник голови комітету, за кількості членів комітету від 11 до 30 народних депутатів України обираються перший заступник і заступник голови комітету, а за кількості членів комітету понад 30 народних депутатів України - перший заступник і два заступники голови комітету.
Народний депутат може бути членом лише одного комітету. Квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій до фактичної чисельності народних депутатів у порядку, встановленому Верховною Радою.
Формування комітетів ВРУ V скликання вперше відбулось за принципом пропорційного представництва (цей же принцип дає у більшості країн розвиненої демократії, зокрема Франції та Великій Британії).
Список кандидатур на посади голів парламентських комітетів подається до Верховної Ради Погоджувальною радою депутатських фракцій (груп). Члени комітетів обираються списком без обговорення шляхом поіменного голосування. Обрання перших заступників голів комітетів здійснюється Верховною Радою України у порядку, встановленому для обрання голів комітетів.
13.04.2010 Верховна Рада України призначила нових голів комітетів замість тих, що склали свої депутатські повноваження. Своєю поставною парламент призначив народного депутата головою комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
У процесі своєї діяльності Верховна Рада може прийняти рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії на правах головного комітету для підготовки і попереднього розгляду, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради. Строк повноважень не може перевищувати одного року з дня її утворення.
За необхідності Верховна Рада України може створювати нові парламентські комітети, реорганізовувати раніше створені, змінювати їх персональний і кількісний склад.
Список комітетів ВРУ:
1. Комітет з питань бюджету - 34 н.д.
2. Комітет з питань свободи слова та інформації - 12 н.д.
3. Комітет з питань податкової та митної політики - 18 н.д.
4. Комітет у закордонних справах - 14 н.д.
5. Комітет з питань фінансів і банківської діяльності - 18 н.д.
6. Комітет з питань сім`ї, молодіжної політики, спорту та туризму - 12 н.д.
7. Комітет з питань економічної політики - 21 н.д.
8. Комітет з питань транспорту і зв`язку - 27 н.д.
9. Комітет з питань охорони здоров`я - 10 н.д.
10. Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин - 23 н.д.
11. Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України - 22 н.д.
12. Комітет з питань національної безпеки і оборони - 17 н.д.
13. Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування - 12 н.д.
14. Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин - 9 н.д.
15. Комітет з питань правосуддя - 23 н.д.
16. Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією - 22 н.д.
17. Комітет з питань європейської інтеграції - 10 н.д.
18. Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва - 14 н.д.
19. Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки - 22 н.д.
20. Комітет з питань соціальної політики та праці - 11 н.д.
21. Комітет з питань правової політики - 16 н.д.
22. Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи - 18 н.д.
23. Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності - 17 н.д.
24. Комітет з питань науки і освіти - 10 н.д.
25. Комітет з питань культури і духовності - 10 н.д.
26. Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів - 7 н.д.
27. Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики - 17 н.д.
Не входить до складу комітетів - 2 н.д.
Назви комітетів країн світу та предмети їх відання часто збігаються, водночас у їх назві та структурі відображається історико-правова та економічна специфіка окремих країн – (в нашій країні особлива потреба дня диктує створення таких нетипових для європейської практики комітетів, як комітетів з питань свободи слова та інформації, з питань європейської інтеграції, з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; туди ж можна віднести і створення Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації).
Голова комітету може бути відкликаний Верховною Радою України за його письмовою заявою, а також у зв'язку з його незадовільною роботою, за іншими обставинами, що роблять неможливим виконання ним своїх обов'язків. Пропозиція про відкликання голови комітету вноситься Головою Верховної Ради України або за рішенням комітету, прийнятим не менш як однією третиною народних депутатів від фактичної кількості членів комітету Якщо питання про відкликання вноситься комітетом, то Верховна Рада заслуховує доповідь з цього питання одного з членів комітету і голови комітету про його діяльність на цій посаді. У постанові парламенту про відкликання голови комітету вказується причина відкликання, яка заноситься до його трудової книжки.
Члени комітетів обираються за списками кандидатів у члени всіх комітетів відкритим поіменним голосуванням без обговорення шляхом прийняття постанови Верховної Ради. Народний депутат, який виявив бажання перейти до іншого комітету, може звернутися із відповідною заявою, погодженою з головою депутатської фракції, до Голови Верховної Ради України, який направляє її для розгляду в комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, для розгляду заяви по суті і внесення пропозиції на розгляд Верховної Ради - приймається постанова про внесення змін до постанови Верховної Ради про обрання членів комітетів.
Структурними підрозділами комітету є підкомісії та робочі групи. Підкомісія створюється для забезпечення конкретних напрямків діяльності у складі не менше трьох членів комітету. Члени парламентського комітету можуть входити до складу кількох підкомісій. Голова підкомісії обирається на засіданні комітету відкритим голосуванням більшістю голосів. Робочі групи створюються для підготовки законопроектів, проектів актів комітетів. До їх складу включаються члени комітету, народні депутати, що не є членами комітету, співробітники Секретаріату, науковці, автори проектів. Робочу групу очолює народний депутат України, якщо він бере на себе відповідальність за підготовку законопроекту.
У частині 2 ст. 89 Конституції встановлюється, що комітети Верховної Ради здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень парламенту України. У цій конституційній нормі закріплені основоположні функції парламентських комітетів.
У багатьох, якщо не у всіх зарубіжних країнах, де законодавчі органи вiдiграють важливу роль як у формуваннi полiтики, так i у здiйсненнi значного контролю над дiяльнiстю виконавчої влади, одним з ключових елементiв, що суттєво цьому сприяє, є iснування сильної, добре органiзованої i мiцно вкорiненої системи комiтетiв.
Комiтети Конгресу США, наприклад, стали по сутi "малими законодавчими органами", де здiйснювалася основна полiтична влада i вiдбувався процес ухвалення рiшень. Сьогоднi система комiтетiв Конгресу США справляє значнiший вплив на роботу найвищого законодавчого органу країни. Це характерне не лише для Конгресу США.
Комiтети у багатьох законодавчих органах виконують багато важливих функцiй. Серед цих функцiй зазначаються такi:
1. Сприяння ефективнiшiй розробцi полiтичного курсу через спецiалiзацiю: Дуже часто комiтети стають реальним осередком творення найбiльш серйозних законiв, оскiльки дають кожному окремому депутатовi можливiсть спецiалiзацiї у певнiй полiтичнiй галузi.