Ступінь спеціалізації вказаних комітетів також різний. Для прикладу, в Бельгії та Японії питання, якими займаються комітети, повністю відповідають тим, що входять до компетенції відповідних міністерств. Особливим методом здійснюється розподіл питань для розгляду між постійними комісіями (комітетами) британської Палати общин, які фактично є комісіямиad hoc.Цей висновок можна зробити, оскільки компетенція жодного такого комітету не визначена.
А у Шотландії постійний комітет розглядає будь-який законопроект, скерований йому спікером. Тому логічним є те, що зазначені комітети (комісії) не мають назв і позначаються буквами алфавіту - «А», «В», «С» тощо. У зв'язку з цим система постійних комісій (комітетів) англійської Палати общин не призводить до негативної ситуації, що простежується у інших європейських парламентах, за якої постійні парламентські комітети присвоюють собі функції палати, що їх утворила, та зловживають ними.
У Великобританії є інші спеціальні комітети, зокрема, так звані, сесійні комітети, вони щорічно створюються на початку кожної сесії. Серед них у першу чергу слід назвати комітети з питань процедури і парламентських привілеїв. У парламенті Фінляндії спеціальні комісії займаються підготовкою питань порядку денного надзвичайних сесій.
У двопалатних парламентах існує практика створення об’єднаних, спільних комітетів на паритетних, рівних засадах представництва обох палат. У деяких парламентах функціонують постійні об’єднані комітети (США, Швейцарія). Компетенція об’єднаних комітетів різна.
Комиітети Конгреса США: існують комітети в кожній з палат та одночасно 4 об’єднані. Це об’єднаний видавничий комітет, з питань бібліотеки конгресу. З податків, економічний. Також для інаугурації президента створюється об’єднаний комітет з церемонії інаугурації.
2. Контроль за дiяльнiстю виконавчої гiлки влади. Все частiше у демократичних країнах, що розвиваються (Бразилiя, Коста-Рiка, Парагвай тощо) парламентськi комiтети, подiбно до вiдповiдних комiтетiв Конгресу США, починають вiдiгравати дуже важливу роль у здiйсненнi контролю за дiяльнiстю виконавчої влади. В парламентах різних країн контрольні повноваження можуть бути надзвичайно різноманітними. Це залежить від ролі, яку відіграє парламент певної країни у системі державного управління.
Для виконання контрольних функцій парламент повинен мати доступ до необхідних джерел інформації. Конституції та закони країн розвиненої демократії надають парламентам різноманітні засоби для здійснення їх контрольних функцій: положення про письмові звіти урядових установ перед парламентом, можливість виклику державних чиновників до комітетів для надання свідчень, депутатський запит, щорічний звіт уряду тощо.
Органи виконавчої влади, як правило, не зацікавлені у наданні вичерпної інформації парламенту. Тому, скажімо, в комітетах Конгресу США дедалі частіше використовуються письмові свідчення урядовців під присягою. Це значно прискорює процес розслідувань.
Закони країни також мають передбачати норми відповідальності свідків за відмову надати інформацію або за надання неправдивої інформації. У багатьох країнах такі норми відсутні. Чітко ця процедура відпрацьована у США. Там свідок за надання неправдивої інформації може бути притягнутий до відповідальності за неповагу до невід'ємного права Конгресу на отримання інформації.
3. Громадська просвiта i сприяння причетностi громадськостi до законотворчої дiяльностi: У багатьох сучасних законодавчих органах робота комiтетiв є важливим засобом поліпшення розумiння громадськістю зрослої складностi державної полiтики.
4. Арена керованої боротьби: Багато проблем, якими займаються комiтети, є надзвичайно неоднозначними. За таких обставин комiтет слугує обмеженою (у порiвняннi iз законодавчим органом у цiлому) ареною, на якiй розгортаються часом надзвичайно бурхливi суперечки з питань державної полiтики.
Якої-небудь формули або ж найлiпшого способу побудови системи парламентських комiтетiв не iснує. Реальнiсть полягає у тому, що системи комiтетiв навiть тих законодавчих органiв, де вони надзвичайно ефективнi i впливовi, iстотно вiдрiзняються. Вiдмiнностi iснують як мiж країнами, так i в серединi парламентiв стосовно кiлькостi й розмiрiв, а також функцiй та дiяльностi комiтетiв.
Наприклад, у Нацiональних зборах Коста-Рiки (що так само є однопалатним парламентом) iснує по сутi три абсолютно рiзнi типи комiтетiв - тi, що мають право фактично ухвалювати закони або вносити до них змiни у певних технiчних дiлянках незалежно вiд їхнього розгляду законодавчим органом у цiлому; iншi, що виконують звичну роль, обговорюючи, формулюючи i пропонуючи законопроекти на розгляд всього парламенту; i деякi комiтети, якi не мають права вносити законопроекти, а лише виконують контрольнi функцiї i вважаються одними з найвпливовiших комiтетiв костарiканських Нацiональних зборiв.
Iншi законодавчi органи мають як тимчасовi, так постiйнi комiтети, в той час як деякi мають лише постiйнi комiтети. Деякi парламенти мають небагато комiтетiв (12-15), iншi - значно бiльше (30+), i жоден, здається, не вирiшив проблеми часткового дублювання юрисдикцiї, хоча вони й розумiють, що вона може виникнути, i тому розробляють норми спiвпрацi мiж комiтетами.
Близько 90% законопроектів, схвалених комітетами конгресу США, приймаються "без боротьби і фактично без поправок". З іншого боку, діє в Палаті представників Комітет правил може залишити законопроект без руху, "внести до нього будь-які зміни, скласти новий білль натомість почуте постійним комітетом".
Доречно відзначити, що у Конгресі США комітети мають широкі повноваження з приводу вирішення долі законопроекту. Комітети наділені правом вилучити законопроект із законодавчого процесу і просто здати його до архіву, якщо він, на думку членів комітету, не містить цінних пропозицій. Перешкодою цьому може бути лише механізм, передбачений регламентом Палати, за допомогою якого конгресмени можуть примусити комітет опрацювати законопроект й винести його на розгляд. Така процедура надто обтяжлива й громіздка і має успіх дуже рідко.
Процедура слухань детально описана у Постійних правилах Сенату США, де комітети відіграють першорядне становище у законодавчому процесі. Антиподами є парламенти Великобританії, Данії. Наприклад, і якщо ми розглянемо процедуру проведення слухань у комітетах парламенту Канади, що наслідують слабку систему комітетів Великобританії, то характерним буде те, що законопроекти потрапляють до комітетів для вивчення тількипісля ухвалення на пленарному засіданні і комітет жорстко обмежений попереднім рішенням Палати. Тому комітети відіграють другорядну роль у законодавчому процесі, не маючи реальної можливості впливати на долю і законопроекту.
Що стосується однопалатних парламентів, то попередній розгляд законопроектів комітетами передбачений у законодавчому процесі Ізраїлю; також практики дотримуються і Риксдаг Швеції, і Асамблея Республіки у Португалії.
Законодавство США, на відміну від українського, закріплює повну свободу дій комітетів стосовно проведення слухань. Правило XXVI Постійних правил Сенату закріплює право комітету "проводити такі слухання, засідати і здійснювати свою діяльність у такий час і у таких місцях у період сесії, між сесіями і засіданнями.., повісткою чи іншим чином викликати тих свідків або вимагати представлення тієї кореспонденції, документів, книг, а також приймати під присягою такі показання свідків і здійснювати такі витрати (у розмірі 10 000 доларів на кожний комітет), які вважатиме необхідними сам комітет".
Згідно із законодавством, слухання щодо певного заходу можуть провадитися саме в підкомітетах, де відбувається початкове опрацювання законопроекту. Якщо законопроект дуже важливий, слухання можуть відбуватися у комітеті, який відразу приступає до редакційної роботи.
Слухання у США, як правило, проводяться відкрито. І велику роль у забезпеченні цієї відкритості відіграє телебачення. Два кабельні канали транслюють засідання комітетів і підкомітетів у "живому" ефірі 24 години на добу; ті слухання у комітетах і підкомітетах, котрі, як вважається, будуть цікавими для глядачів, транслюються й іншими каналами. Випадки проведення слухань "за закритими дверима" теж передбачені регламентами палат Конгресу США. Так, наприклад, у Сенаті закриті засідання відбуваються за необхідності збереження в таємниці інформації, яка стосується сфери державної безпеки; інформації, яка може завдати шкоду честі і гідності особи; даних, що містять комерційну таємницю, і т. д..
Наскільки важливими є слухання у комітетах парламенту, говорить той факт, що у США питаннями організації і проведення слухань, за Постійними правилами Конгресу, займаються декілька служб: Дослідницька служба Конгресу, Головна служба обліку, Бюджетний відділ Конгресу, а також неурядові організації, фахівці університетів, дослідницьких інститутів, юридичні фірми, профспілки та окремі громадяни. Комітети мають право залучати до проведення слухань позаштатних співробітників, консультантів, працівників Консультативного відділу з питань законодавства, інтернів та добровольців.
Комітети у Сполучених Штатах мають право викликати свідків і вимагати представлення необхідної документації. За відмову відповідати на питання членів комітету викликані на слухання особи можуть бути оштрафовані на суму до 1000 доларів або піддані тюремному ув'язненню на строк до одного року.
Практика обов'язкової участі уряду на слуханнях комітету по законопроектах є характерною рисою роботи комісій палат Федерального Зібрання Швейцарії. Так, обов'язковою умовою проведення слухань є постійна участь представників федерального уряду і, як наслідок, значний вплив уряду на роботу комітетів і на законопроекти. Таке положення закріплено в Конституції Швейцарії.