Потрібен був якісно новий підхід до ситуації, що склалася в нафтогазовому комплексі України та кардинальні зміни в його структуруванні.
Вирішення системної кризової ситуації в нафтогазовому комплексі організаційно роз’єднаним, невеликим та малопотужним юридичним особам з нафтогазовидобування, переробки, транспортування та реалізації було не під силу, що вимагало довготривалих і величезних капіталовкладень з боку великої виробничої структури з юридично чіткою та ефективною організаційною формою, потужною матеріально-технічною базою, відповідним науково-виробничим і кадровим потенціалом.
В цих умовах, за нагальної необхідності кардинальних змін та структурування нафтогазового комплексу України, найоптимальнішим підходом було створення НАК “Нафтогаз України” у вигляді відкритого акціонерного товариства, 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж, статутний фонд якого сформовано шляхом передачі у власність акцій акціонерних товариств, утворених на базі державних підприємств нафтогазового комплексу.
Обґрунтовано висновок про те, що структуру нафтогазового комплексу України становить материнська компанія – НАК “Нафтогаз України”, що складається з належного цій юридичній особі єдиного майнового комплексу і групи дочірніх підприємств та підприємств, в яких 100 відсотків або певний пакет акцій чи часток належить акціонерному товариству, структурно заснованих на розмежуванні функцій з видобування нафти і природного газу, транспортування та зберігання нафти і природного газу, реалізації нафти, природного газу та продуктів їх переробки.
Наведене виступило підґрунтям для визначення поняття нафтогазового комплексу України як сукупності взаємопов’язаних юридичних осіб певної організаційно-правової форми в сфері видобування, транспортування, переробки нафти і газу та розподілу продуктів їх переробки.
Елементами правового статусу юридичної особи нафтогазового комплексу виступають правосуб’єктність, правовий режим майна та взаємовідносини між юридичними особами цього комплексу.
Під правосуб’єктністю юридичної особи зазвичай визнається наявність у неї якостей суб’єкта права, тобто правоздатності і дієздатності.
Придбання та здійснення прав і обов’язків юридичною особою є прерогативою її органу, що позначає особу (одноосібний орган) або групу осіб (колегіальний орган), що представляють інтереси цієї юридичної особи у відносинах з іншими суб’єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності).
Обґрунтовується висновок про те, що під органом юридичної особи слід розуміти умовну юридичну конструкцію, направлену на формування і вираження волі юридичної особи через посередництво особи або групи осіб, які здійснюють керівництво діяльністю цієї організації.
Сутністю і головним призначенням органу юридичної особи є сприяння формуванню та/або вираженню цього колективного утворення.
Обґрунтовано висновок про те, що правова природа відносин між управителем та управляємим ним товариством чи іншою організацією полягає в тому, що управитель заступає на місце виконавчого органу такої організації.
Передача управителю повноважень з управління товариством не означає, що виконавчий орган товариства зникає. В цьому випадку відбувається заміщення на певний строк виконавчого органу іншою самостійною особою.
Отже, правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу є комплексом елементів юридичної особи, до якого входять правосуб’єктність, правовий режим майна, взаємовідносини між юридичними особами комплексу.
У підрозділі 1.2 “Правосуб’єктність юридичних осіб газопостачання” розглядаються основні положення та особливості регулювання правосуб’єктності юридичних осіб газопостачання.
Встановлено, що в Україні реалізація природного газу з ресурсів НАК “Нафтогаз України” здійснюється дочірньою компанією “Газ України” безпосередньо споживачам, а також через відкриті акціонерні товариства з газопостачання та газифікації, ДКП “Київгаз” та суб’єкти господарської діяльності, що мають ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
Юридичні особи газопостачання забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи за договорами, укладеними з постачальниками та споживачами, а також виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу, ведуть облік газу, протранспортованого та реалізованого споживачам.
Встановлено, що механізм газопостачання передбачає відкриття юридичними особами газопостачання в установах уповноваженого банку розподільних рахунків для зарахування коштів за відпущений природний газ і послуги, надані з його транспортування. Кошти з розподільних рахунків перераховуються уповноваженим банком відповідно до довідок про нормативи відрахувань згідно з алгоритмом розподілу коштів, який розробляється НАК “Нафтогаз України” та затверджується НКРЕ.
Розділ II “Правовий режим майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України” містить два підрозділи, присвячені висвітленню питань щодо поняття і форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України, розгляду питань правового режиму транспортних мереж.
У підрозділі 2.1 “Поняття та форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу” аналізуються загально-теоретичні положення про поняття та елементи правового режиму майна юридичних осіб, розглядаються їх особливості, правова природа та форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України. На підставі цього дається визначення поняття та форм правових режимів майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України.
Термін “правовий режим майна” дає можливість розкрити зміст правового регулювання відносин з приводу господарської діяльності (а саме виробничого споживання) суб’єктів підприємницької діяльності, поняття якого має дискусійний характер.
Загалом правовий режим майна – це обсяг прав і обов’язків з приводу володіння, користування і розпорядження повноважень, порядку і особливостей звернення стягнень кредиторів на це майно.
З цього приводу встановлено, що існуючі в літературі визначення за своїм змістом складаються з різного за ступенем деталізації переліку ознак правового режиму майна – економічного чи юридичного характеру ознак, або поєднання цих двох груп ознак, які повторюють або “дублюють” однакові за змістом властивості, що з різних боків розкривають єдине поняття правового режиму майна.
Складовими правового режиму майна виступають його правові форми (види). У зв’язку з цим, при визначенні правового режиму майна недоцільно вказувати на повноваження “тріади”, які зумовлюються відповідною формою (видом) правового режиму майна.
Виходячи з цього обґрунтовано, що зміст правового режиму майна визначається нормативно визначеним порядком формування, використання та вибуття майна, закріпленого за його суб’єктом у припустимих правових формах (видах) майнового відокремлення.
Форма (вид) правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу визначається з урахуванням організаційно-правової форми відповідної юридичної особи.
За загальним правилом юридичні особи нафтогазового комплексу є власниками майна, на базі якого вони здійснюють свою підприємницьку діяльність.
НАК “Нафтогаз України”, будучи власником майна, визначає коло повноважень, які надаються юридичній особі на підставі законодавства, в нормативних актах, прийнятих в цьому акціонерному товаристві.
Поняття права власності на майно цього акціонерного товариства визначається належними власнику повноваженнями “тріади” – володіння, користування і розпорядження, які в юридичній літературі інколи пропонується доповнити додатковими ознаками у вигляді здійснення особисто або через інших осіб управління належним йому майном, а також вчинення щодо нього будь-яких інших дій, не заборонених законом.
Обґрунтовано висновок, що в нафтогазовому комплексі присутня ускладнена структура власності, згідно з якою акціонер визнається власником акцій цього акціонерного товариства, майно якого належить останньому на праві власності або на праві управління – щодо майна, яке не підлягає приватизації, з наділенням його дочірніх підприємств майном на праві власності або на праві господарського відання чи оперативного управління, визначених їх статутами та договорами, укладеними з НАК “Нафтогаз України”.
Отже, НАК “Нафтогаз України”, інші юридичні особи нафтогазового комплексу України, держава виступають суб’єктами права власності відповідного майна нафтогазового комплексу.
Держава, як і будь-який інший акціонер, не будучи звичайно власником майна акціонерного товариства, через загальні збори приймає участь в управлінні акціонерним товариством, майном, що знаходиться у власності акціонерного товариства. В цьому випадку відбувається взаємодія двох видів власників – акціонерного товариства і акціонерів, які мають у власності акції.
Обґрунтовано, що одною із специфічних форм правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу, є використання на підставі угоди державного майна, що не підлягає приватизації.
Незважаючи на відсутність в наведених договорах трактовки правової природи тріади прав юридичних осіб нафтогазового комплексу на передане їм майно, яке не підлягає приватизації, по суті це – (довірче) управління майном, в якому використана лише технологія, а не правова форма договору оренди чи права господарського відання, що обумовлено приватно-правовими, а не публічними засадами учасників цих відносин.