План
1. Природно-ресурсний потенціал — один із факторів економічного розвитку
2. Оцінка потенціалу кожного виду ресурсів.
3. Структура природно-ресурсного потенціалу України.
3.1. Потенціал мінеральних ресурсів України.
3.2. Потенціал водних ресурсів України.
3.3. Земельно-ресурсний потенціал України.
3.4. Потенціал лісових ресурсів.
3.5. Потенціал фауністичних ресурсів.
3.6. Природно-рекреаційний потенціал.
1. Природно-ресурсний потенціал — один із факторів економічного
розвитку України
Україна належить до тих регіонів нашої планети, природні умови й ресурси
яких достатньо вивчені й широко використовуються в господарській діяльності.
Цьому сприяла значна територіальна концентрація виробництва й населення, вигідне географічне положення.
Для оцінки природних умов і ресурсів держави як одного з факторів економічного розвитку вводиться поняття «природно-ресурсний потенціал». Однак загальновизнаного визначення цього поняття наразі немає.
Виділимо кілька найпоширеніших визначень поняття «природно-ресурсний
потенціал» (ПРП).
1. ПРП території — це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів ви
робництва й предметів споживання, виражена в їхній споживчій вартості.
2. Сфера взаємодії суспільства й природи, що охоплює не тільки ті, що безпосередньо експлуатуються, але й усі розвідані природні ресурси в цілому.
У поняття ПРП включаються й ті природні багатства, які з тих чи інших
причин що не залучені до господарського обороту.
3. Иотеиціал природних ресурсів - це здатність природного комплексу задовольняти потреби суспільства в енергії, сировині, здійсненні різних видів
господарської діяльності. Ця величина оцінюється в натуральних вимірах
(м'/рік — водні ресурси, кВт-год — енергетнчиї ресурси річок тощо).
4. ПРП — система закономірних сполучень взаємообумовлених природних
і соціально-економічних зв'язків, виражена в речовинній, енергетичній чи
іншій формі.
5. ГІРП території — категорія історична й піддана змінам щодо значення й ролі
у часі.
Кількісне вираження ПРП території визначається його сумарною цінністю за
всіма видами використання, тобто сумою добутків споживчої вартості одиниці ре-
сурсу і його загальної кількості у межах досліджуваної території.
Компонентна структури ПРП це внутрішньовидові співвідношення природ-
них ресурсів (лісові, водні, мінеральні, земельні тощо).
2. Оцінка потенціалу кожного з видів ресурсу
Оцінка потенціалу кожного з нидів має свої особливості.
Оцінка мінерального потенціалу заснована на показниках річної иродуктивності
відповідних родовищ, помноженої на розрахупковий термін їхньої експлуатації.
Оцінка потенціалу водних ресурсів здійснюється па основі сумарного економіч-
ного ефекту від використання води в галузях господарства.
Оцінка потенціалу земельних ресурсів визначається як добуток середньої ве-
личини валової ііродукції і площі сільгоспугідь.
Природно-ресурсний потенціал лісових ресурсів розраховується за оптовими
цінами 1 м:| деревини, помноженими на її середньорічний приріст (з урахуванням
регіональних відмінностей якості).
Економічна оцінка фауністичного ПРП складається із середньорічної продук-
тивності мисливських, рибних і медоносних ресурсів, вираженої в загальнодержав-
них цінах.
Оцінка потенціалу природно-рекреаційних ресурсів розраховується за кількістю
рекреантів, які можуть бути прийняті на відпочинок у різних регіонах країни.
3. Структура лриродно-ресурсного потенціалу України
За структурою природно-ресурсний потенціал може бути поділений нп такі
групи ресурсів:
1) мінеральні (паливно-енергетичні, сировинні для металургійної, хімічної
промисловості, будівельного комплексу);
2) водні (поверхневий стік, підземні води);
3) земельні;
4) лісові;
5) фауністичні (мисливські, рибні, медоносні);
5) природно-рекреаційні (рекреаційні території, придатні для створення са-
наторно-курортних установ, баз відпочинку, туристичних маршрутів).
Коротко розглянемо потенціал названих ресурсів на території України.
3.1. Потенціал мінеральних ресурсів
Сукупна продуктивність мінерально-сировипвого потенціалу України оцінюєть-
ся в 17,3 млрд. дол. З них:
ПРП паливно-енергетичних — 71,9 %;
ПРП металевої сировини — 16,6 %;
ПРП будівельних матеріалів — 6,9 %;
ПРП гірничохімічної сировини — 2,2 %.
Розподіл паливно-енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів по території
обумовлений її геологічною будовою.
У межах Українського кристалічного щита знаходяться родовища залізних руд
(Кривий Ріг, Кременчук, Білозорка), марганцевих руд (Нікополь. Марганець). Тут
знаходяться родовища титанових, нікелевих руд. урану. Близьке залягання від по-
верхні (місцями виходи па поверхню) кристалічного масиву (докембрійського віку)
забезпечує залягання гранітів, базальті», гряпітодіоритіп та інших кристалічних
порід для одержання щебеиів, буту тощо.
У межах тектонічних западин (прогинів) — Дніпровсько-Донецької на сході.
Галицько-Волинської на заході. Причорноморської на півдні знаходяться нафто-
і газоносні шари; тут зосереджені основні запаси кам'яного вугілля (Донецький,
Львівсько-Волннський басейни), кам'яної солі (Артемівське родовище), калійної
солі (Калуш), самородної сірки (Яворів). Практично повсюдно е глини, піски, си-
ровина для цементної промисловості.
Аналіз наявності на території України корисних копалин і забезпеченості ними
на доступну для огляду перспективу дозволяє оцінити паливно-енергетичні н мі-
нерально-сировинні ресурси як середні, номірно-сириятливі для розвитку продук-
тивних сил. Відносно добрі» наша держава забезпечена високоякісними залізними
й марганцевими рудими, які не тільки повністю покривають внутрішні потреби
чорної металургії, але Й можуть частково експортуватися. Потреба в нафті й газі
за рахунок влпсних ресурсів задовольняється на 16 -20 %. Запаси вугілля біль-
ші, І якість його досить висока, умови залягання вугільних шарів в основному
районі видобутку — Донбасі — роблять видобуток перентабельпим. Україна бідна
на руди кольорових мотелів.
3.2. Потенціал водних ресурсів України
Виходячи зі сказаного виїде, у поняття «водні ресурси» будемо включати тіль-
ки прісні води суші, які безпосередньо використовуються або які планується ви-
користовувати в процесі господарської діяльності. До такої категорії вод належить
річковий стік і придатні для експлуатації підземні води.
Забезпеченість водними ресурсами одного жителя України становить 1030 м*/рік,
що приблизно в 10 разів менше від аналогічного середньосвітового показника
(11000 м*/рік). Нижче середньосяітового показника і питома водозабезпеченість
одиниці площі території України. Вона становить близько 83000 .ч'/рік/км1,
а у світі — 268000 м'/рік/км' (у Росії понад 200000, у СПІД 363000. у Фран-
ції 411000 mVpik/km').
Поверхневий стік держави характеризується значною нерівномірністю в часі
й просторі. У весняну повіпь протягом 2-3 тижнів проходить до 60 -70 % річного
стоку. Узимку й улітку річковий стік значно скорочується.
Регулювання річкового стоку зі створенням значної кількості ставків і во-
доймищ дозволило практично подвоїти водно-ресурсннй потенціал України. На
сьогодні в Україні створено понад 900 водоймищ загальною площею близько
1000 тис. га й сумарним об'ємом 52 км\ що приблизно дорівнює середньорічно-
му стоку Дніпра.
Розподіл водних ресурсів по території нерівномірний. Тик, 2/3 площі Укри-
ши знаходиться в. умовах недостатнього й нестійкого природного зволожен-
ня. Водний фактор перетворюється на обмежувач розвитку продуктивних сил.
Гідроенергетичні ресурси України досить обмежені. їхній сумарний валовий
потенціал обчислюється 44,7 млрд. кВт-год. З них економічно доцільно використо-
вувати тільки 16 млрд. кВт- год. Основна частина їх уже залучена до господарської
діяльності, тому можливості подальшого гідроенергетичного освоєння річок прак-
тично вичерпані.
В Україні розвідано близько 90 родовищ мінеральних нод, з яких 35 залучено
до господарського використання.
Термальні воли України вивчені ще недостатньо. Відносно неглибоке їхне за-
лягання, висока температура уможливлює їхнє залучення до господарського вико-
ристання для обігріву теплиць, житлових приміщень, вироблення електроенергії.
3.3. Земельно-ресурсний потенціал України
Земельний фонд України становить понад 60 млп. га. Близько 80 % його
кількості перебуває в користуванні різних сільськогосподарських підприємств.
Більшу частину земельних ресурсів становлять сільськогосподарські угіддя —
•10,107 млн. га, що дорівнює близько 70 % всієї площі земельного фонду. Це свід-
чить про високий ступінь господарського освоєння території нашої держави.