найістотніших змін.
А н т и ч н и й п е р і о д був початком формування перших держав. На політичній карті того
часу з’явилися Єгипет, Месопотамія, згодом — Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція. Пізніше ви никли нові імперії: Александра Македонського, Римська імпе рія, що підкорили величезні території Середземномор’я.
С е р е д н ь о в і ч н и й п е р і о д ознаменувався занепадом та розпадом вели чезних імперій у Європі. Натомість формувалися нові держави. Так, на сході Європи у VII–IX ст. утворюється держава Київська Русь. Во на, як й інші держави, зазнала феодальної роздробленості. Роздробле ні європейські держави стали об’єктом загарбання арабів, монголів, норманів. Це змусило феодальні князівства об’єднуватися. Так, у Єв ропі виникають нові могутні держави, які самі починають захоплюва ти великі території в різних частинах світу. Спочатку це були Іспанія і Португалія, а згодом — Англія і Франція.
НОВІТНІЙ (XX—XXI ст.) |
К о л о н і а л ь н и й п е р і о д розпочався з пошуків Іспанією та Португалі єю — двома великими морськими державами того часу — судноплав ного шляху до Індії. Це привело до відкриття у 1492 р. Христофором Колумбом Америки. З цього часу починається період поділу світу на колоніальні імперії. У Центральній та Південній Америці, яку в XX ст. назвуть Латинською через панування тут латинської католицької це ркви, виникають колонії Іспанії. Португальською територією стає Бразилія. Португалець Васко да Гама у 1498 р. досяг Індії, обігнувши Африку. Португальці облаштовують свої колонії на деяких узбереж жях Африки та на заході Індії, проте вглиб суходолу не просувають ся. Московська держава завойовує території Поволжя, Уралу, Захід ного Сибіру.
У XVII–XVIII ст. центром політичного та Схема 3. Періоди формування економічного життя в Європі стає Англія. Зго- політичної карти світу дом вона створює найбільшу в історії людства
Британську колоніальну імперію, до складу якої увійшли Північна Америка, Австралія, Нова Зеландія, Південна Азія, Східна та Південна Африка, деякі країни на узбережжі Гвінейської затоки Африки та багато островів в Океанії. Франція, що пройшла крізь горнило буржуа зної революції та наполеонівські війни, набуває сучасних меж і почи нає колоніальні захоплення в Західній та Екваторіальній Африці, Ін докитаї, в Океанії. Британські колонії у Північній Америці, більшість населення яких становили переселенці, розвиваються дуже швидко. У 1776 р. перші 13 англійських колоній на сході Північної Америки проголошують незалежність нової держави — США. За наступні 85 років існування США розширюють свою територію в 10 разів шляхом завоювання, ку півлі та оренди земель.У XIX ст. колоніальні імперії Великої Британії та Франції охоплю ють величезну територію. Британська Індія стає найбільшою з коло ній, її називають «найкращим діамантом у короні англійської короле ви». Тим часом колись великі морські держави Іспанія і Португалія внаслідок національно-визвольної боротьби втрачають свої колонії в Латинській Америці. У 1870–1871 pp. відбувається об’єднання феода льних мікродержав на території Німеччини та Італії. Набувши сили, нові країни претендують на свою частку світу. Вод-
ночас швидко зро стає могутність Японії. Статуя Свободи. США
Картосхема 1. Політична карта світу початку ХХ століття
Територіально розширилася Російська Імперія. Протягом XVII– XIX ст. росіяни освоюють увесь Сибір, Чукотку, Аляску, приєднують Україну, Казахстан, Середню Азію, Кавказ, Фінляндію, Польщу.
û |
П е р ш и й е т а п охоплює час між
Першою і Другою світовими війнами (1914– 1939 pp.). Незадоволена перерозподілом світу Німеч чина та її союзники (Австро-Угорщина, Італія, Османська імперія) почали війну за колонії з Великою Британією, Францією, Росією, США, Японією.
Перша світова війна завершилася поразкою Німеччини та її союзн иків. Німецькі колонії були поділені між країнами-
переможницями. Основна їх частина відійшла до Великої Британії та Франції. Розпалис я Австро-Угорщина та Турецько-Османська імперія.
З їхніх окремих територій у 1918 р. була створена Югославія, яка штучно об’єднала кілька дуже різних за культурою, мовою, релігією народів.
У 1917 р. відбулася революція в Російській імперії. Внаслідок цьог о виник ряд суверенних держав. Не всім молодим державам удалося відстояти незалежність. У 1922 р. вони були втягнуті до Радянського Союзу (СРСР), зокрема, й Україна. Лише Польщі й Фінляндії поталанило відстояти свободу: у 1918 р. вони були проголошені незалежними краї нами.
Д р у г и й е т а п тривав від початку Другої світової війни до сер едини 50-х pp. XX ст. Нову війну розпочинає Німеччина, не задоволена розподілом колоній. У ній встановлюється нацистський режим. Німеччину підтримує фашистська Італія. На сході у війну вступає мі літаристська Японія.
Друга світова війна призвела до перегляду кордонів у Європі. Піс ля поразки Німеччина втратила частину своїх земель (Східна Прусія), які були перед ані Польщі та Радянському Союзу. Саму Німеччину було поділено на зони окупації. У 1949 р. в зоні окупації союзників (Великої Британії, Франції, США) було проголошено Федеративну Республіку Німеч чини (ФРН), а в зоні окупації Радянського Союзу — Німецьку Демо кратичну Республіку (НДР), в якій установлено тоталітарний соціал істичний режим. Колишню столицю Німеччини також було поділен о на зони окупації. Східна частина Берліна стала столицею НДР. За хідний Берлін, окупований союзниками, набув особливого політично го статусу.
ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ НОВІТНЬОГО ПЕРІОДУI ЕТАП (1939II ЕТАП – середина (середина 50-х. –III ЕТАП (з середини 80-х. рр.IV ЕТАП ) (до 1939 р.) 50-х. рр.) середина 80-х. рр.)
1. Переділ 1. Розкол 1. Розпад 1. Об’єднання німецьких Німеччини колоніальних Німеччини (1990 р.) колоній на ФРН, НДР, імперій: 2. Об’єднання Ємену 2. Розпад Західний • Великої (1990 р.)Австро- Берлін (1949 р.) Британії 3. Розпад СРСР
Угорщини 2. Ліквідація (50-60-ті рр.) на 15 країн (1991 р.)
(1918 р.) Східної Прусії • Франції 4. Розпад
3. Розпад 3. Соціаліс- (50-60-ті рр.) Чехословаччини Турецької тичний табір • Португалії (1993 р.) Османської в Європі (1974 р.) 5. Розпад Югославії
імперії 4. Створення • рік «Африки» на 6 країн (1991 р.,
4. Ство- держави (1960 р.) 2006 р.)
рення Ізраїль (1948 р.)
Югославії 6. Продовження де-
(1918 р.) колонізації: Намібія
(1990 р.), Мікроне-
5. Створен- зія (1991 р.), Сянган ня (Гонконг) (1997 р.),
СРСР Аоминь (Макао)
(1922 р.) (1999 р), Східний
Тімор (2002 р.)
Схема 4. Етапи формування політичної карти світу у ХХ–XXI столітті
Після війни в Центральній Європі утворюється табір соціалістич них країн. До його складу увійшли: НДР, Польща, Чехословаччина, Уго рщина, Румунія, Болгарія, Югославія, Албанія.
На Близькому Сході в 1948 р. було створено державу Ізраїль. За міжнародними угодами на цих землях мало бути дві держави: єврейс ька й арабська. Проте всі арабські території окупував Ізраїль, що спричинило проблему арабських біженців. Усупереч вимогам світової громадськості Ізраїль проголосив своєю столицею м. Єрусалим, яке забрав у Йорданії.
Т р е т і й е т а п ознаменувався руйнуванням величезних колон іальних імперій. Він охоплює період від середини 50-х до кінця 80-х pp. XX ст. Ослаблені війною європейські країни були не в змозі вести колоніальні війни та утримувати окупаційний режим на залежних тер иторіях. Втрачають більшість своїх колоній Велика Британія і Фран ція. Позбуваються колоній також Нідерланди, Бельгія, Іспанія. На мі сці колишніх імперій виникають понад 100 суверенних держав в Азії, Африці, Океанії. 1960 р. було проголошено Роком Африки. За цей рік проголосили незалежність 17 африканських країн. Останньою розпалася Португальська колоніальна імперія — в 1974 p., після повалення в країн і фашистського режиму.