Більшість сучасних монархій є конституційними, у них влада монарха символічна. Реальна законодавча влада при цьому належить парламентові, а виконавча — урядові. Монарх лише де-юре (юридично, за законом) є верховним носієм виконавчої влади, главою судової сис теми, формально призначає уряд, має право видавати закони, розпус кати парламент тощо. Однак де-факто (фактично, реально) це ро бить прем’єр-міністр.
Таким чином, влада монарха обмежена констит уцією: він «панує, але не править» і є символом держави. Конституц ійних монархій у світі 21. Більшість їх — у Європі: Велика Британія, Іспанія, Данія, Норвегія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ліхтенштейт, Монако, Андорра. Конституційними монархіями також є Японія, Таїланд, Малай зія, Йорданія, Камбоджа, Бутан, Марокко, Лесото, Свазиленд, Тонга.
На сучасній політичній карті світу збереглося 8 абсолютних мона рхій, 7 з яких — в Азії. При такій формі правління вся законодавча та виконавча влада реально сконцентрована в руках монарха. Уряд або інші органи звітують перед ним. Парламент або виконує дорадчу фу нкцію, або зовсім відсутній. Такими державами є Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Бруней, Ватикан, а також де-факто Бахрейн та Кувейт. Різновидом абсолютної є теокра тична монархія (з грецької — влада бога), яку очолює голова світової духовної влади. При цьому в руках церкви концентрується політична влада. Теократи чними є, зокрема, такі абсолютні монархії, як Ватикан, Бруней, Сау дівська Аравія.
Уявлення про монархію як менш прогресивну форму правління є досить умовним. Європейські конституційні монархії демократичніші за республіки Африки, Азії чи Латинської Америки.
Третьою, особливою формою правління є д е р ж а в и у с к л а д і Б р и т а н с ь к о ї С п і в д р у ж н о с т і . Ця форма правління іс нує
Схема 18. Форми правління
англійської королеви, а лише громадянами своїх країн. Де-факто ці країни мають свій уряд, який керує державою та самостійно розв’язує всі питання. Таку своєрідну форму правління мають, наприк лад, Австралія, Нова Зеландія, Канада, Папуа-Нова Гвінея, Ямайка, Багамські Острови, Тувалу. Деякі з них навіть використовують держа вні атрибути Великої Британії. На державних прапорах Австралії та Нової Зеландії одним з елементів зображення є британський прапор. Нова Зеландія використовує англійський гімн «Боже, бережи королев у», англійські ордени, якими королева нагороджує новозеландців за клопотанням місцевого уряду.
Кількість країн, що мають таку екзотичну форму правління, поступово скорочується.
Своєрідною формою правління є д ж а м а х і р і я (з араб. — народо-
владдя). Існує вона в одній країні — Лівії. Тут, згідно з рефор мою 1977 p., немає уряду, політичних партій та державних органів вла ди. Вони замінені постійно діючими виборними органами — народним и зборами та народними комітетами. Верховним органом влади вваж ається Загальний конгрес, який скликається не рідше ніж двічі на рік. Конституції немає.
Форми державного устрою та адміністративно-територіа льний поділ. Державний лад кожної країни визначається також державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом. Вони пе редбачають поділ держави на певні адміністративні одиниці з ураху ванням національних, історичних, економічних, природних та ряду інших чинників. Розрізняють дві форми державного устрою: унітарну і федеративну (схема 19).
Державний устрій
Унітарні держави (167) Федеративні держави (26)
Велика Британія, Франція, Італія, Федерації Конфедерація
Україна, Китай, Єгипет, Чилі... Швейцарія
за національно-етнічним принципом за історико-географічним принципом
М’янма... ОАЕ, Австралія...
Схема 19. Державний устрій
Залежно від ступеня автономії суб’єктів федерації існує два види держав: федерації й конфедерації. Ф е д е р а ц і я — єдина союзна держава, до якої входять автономні території, що мають певну юридич ну та політичну самостійність. Основним законом федерації є феде ральна конституція. Населення країни має єдине громадянство. Таким и є практично всі федеративні держави. Виняток — Швейцарія, яка де-юре являє собою к о н ф е д е р а ц і ю — союз кількох суверенних держав (26 кантонів), створений для досягнення зовнішньополітич них та військових цілей. Конфедерація має центральні органи влади, наділені повноваженнями, що делеговані їм державами — членами союз у. Рішення цих органів виконуються лише державами, що згодні з ни ми. Кожний кантон має свою конституцію, парламент і уряд. Тут нем ає єдиного громадянства, єдиної податкової й правової системи. Правовою основою конфедерації
є союзний договір. û
За площею країни також різні. Окремі з них можна порівнювати з цілими материками. Поряд з ними є й країни-карлики з територіями, меншими за площу нашої столиці. За площею країни об’єднують у такі групи: найбільші — понад 3 мли км2 (їх 7), дуже великі — 1–3 млн км2
•
• Чи існує пряма за лежність між кількістю населення в країні та рівнем її економічного розвитку? Відповідь обґрунтуйте.
• До якої групи країн за площею та кількістю населення належить Україна?
(22 країни), великі — 500 тис. — 1 млн км2 (21 країна), середні — 100–500 тис. км2 (близько 60 країн), малі — 50–100 тис. км2 (понад 20 країн), найменші — 1–50 тис. км2 (понад 45 країн), країникарлики — менше 1 тис. км2 (близько 50 країн).
За чисельністю населення виділяють країни: з найбільшою кількістю населення — понад 100 млн чол. (їх усього 11), з великою кількістю населення — 50–100 млн чол. (їх 12), із середньою кількістю населення — 10–50 млн чол., з малою кількістю населення — 1–10 млн
чол. та з найменшою кількістю населення — менше 1 млн чол.
Отже, сучасні країни дуже відрізняються за рівнем економічного розвитку, державним ладом, особливостями географічного положення, площею, чисельністю населення та іншими ознаками.