География 10 класс Коберник (стр. 1 из 8)
C. Г. КОБЕРНІК, Р.Р. КОВАЛЕНКО
ГЕОГРАФІЯ
10 клас
CОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ
Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів
Харків
«Оберіг»
2010
Як працювати з підручником
Шановні старшокласники!
Цього року ви вивчатимете завершальний курс шкільної географії — «Соціально-економічна географія світу». Надійним помічником у цьому вам стане цей підручник. Пропонуємо поради, як краще з ним працювати.
Під час ознайомлення з текстом параграфа не намагайтеся його механічно запам’ятати. Зосереджуйте увагу на найважливіших поло женнях та нових поняттях. Для кращого розуміння навчального мате ріалу скористайтеся запитаннями і завданнями, наведеними у тексті. Деякі з них потребують вашого творчого підходу. Намагайтеся аргу ментовано відстоювати свою позицію з того чи іншого проблемного питання.У підручнику міститься різноплановий ілюстративний
матеріал: малюнки, тематичні карти, схеми, картосхеми, û
діаграми, графіки. Особливу увагу звертайте на запитання і завдання, що додаються до окремих ілюстра цій.
Наприкінці кожного параграфа у рубриці «Коротко про головне» наводяться загальні висновки, в яких виокремлюються найголовніші положення з теми.
Окремі регіони та країни вивчаються за типовим планом економіко-географічної характеристики. Бажано, щоб ви одразу запам’ятали його логічну послідовність та вміло використовували її під час відпо віді.
У кожній темі є рубрика «Сторінка для допитливих». У ній ви знайдете додаткову інформацію про суспільно-економічні події й фа кти, традиції, культуру, побут, національну кухню, систему освіти різн их країн.
Окремим блоком подано запитання і завдання з теми для самоконтролю навчальних досягнень. Тут передбачено три рівні завдань:
• перший рівень — тестові завдання, спрямовані на закріп лення базових знань;
• другий рівень — перевірка розуміння основних понять та прак тичні завдання на заповнення узагальнюючих таблиць, складання схем;
• третій рівень — аналітичні завдання й порівняльні характеристики суспільних процесів та явищ.
До кожної теми подано орієнтовні переліки актуальних питань курсу, які передбачають самостійну підготовку повідомлень та доповідей з використанням додаткових джер ел інформації: хрестоматій, географічних енциклопедій, довідників, Інтернету, періодичної преси тощо. Перелік сучасних інформаційних джерел з потужньою базою Інтернет-ресурсів для поширення та поглиблення знань додаються до кожного розділа або теми.
У кінці підручника ви знайдете словник основних термінів і по нять. Виконуючи практичні роботи, використовуйте наведені в «Додат ках» відповідні статистичні дані.
Для кращого засвоєння матеріалу теми, крім підручника, використовуйте географічний атлас, контурні карти та практикум.
Цей підручник допоможе вам здобути глибокі й системні знання з соціально-економічної географії світу.
Вступ
Що вивчає курс соціально-економічної
Економічна і соціальна географія світу як наука. Економічна і соціальна географія є основним осередком суспільної географії — сукупно сті усіх географічних дисциплін, що займаються вивченням суспільних явищ.
Економічна і соціальна географія світу — це суспільно-географічна наука, предметом вивчення якої є загальні закономірності розвитку та розміщення населення і господарства на земній кулі, а також в окре мих регіонах та країнах. Найважливішими цілями її дослідження є пошук раціонального розселення і розміщення господарства та оптимізація відносин між розвитком суспільства і природи.
Основні методи економічної і соціальної географії та її зв’язки. У своїх дослідженнях економічна і соціальна географія використо вує такі основні методи: картографічний, статистичний, порівняльно-географічний, історичний (схема 1). 
Картографічний метод передбачає скла дання та аналіз тематичних карт світу, окремих регіонів і країн.Ста тистичний (математичний) метод полягає в аналізі цифрових даних та побудові на їх основі найрізноманітніших графіків, діаграм, карт для всебічного аналізу сучасного стану й визначення тенденцій розви тку соціально-економічних процесів і явищ.
Для складання прогнозів щодо ефективного розміщення нових галузей та підприємств на пев ній території за-
стосовують порівняльно-географічний Cхема 1. Основні методи
економіко-географічних досліджень метод, який передбачає зіставлення різних регіонів, країн, міст та ін.
Усі сучасні економіко-географічні процеси є результатом тривалого історичного розвитку. Тому, вивчаючи формування територій держав, їх заселення та господарське освоєння, використовують історичний метод.
Останнім часом у дослідженнях економічної і соціальної географії набувать поширення методи моделювання та прогнозування щодо роз-
витку суспільних процесів з використанням новітніх інформаційних технологій.
Регіональна економічна і соціальна географія світу має тісні зв’язки з іншими напрямами географічної науки, зокрема широко застосовує також теоретичні положення розміщення продуктивних сил, світового господарства, розселення населення тощо. Теоретичні знання будьякої галузі науки формуються з найсуттєвіших елементів, представлених науковими концепціями та гіпотезами, які об’єднують певні погляди на сутність досліджуваних процесів та явищ.
Видатні економ-географи світу та сучасні концепції розвитку економічної гео- М. Баранський графії. Значний внесок у становлення та
розвиток економічної географії зробили вчені Костянтин Арсентьєв (1789–1865 рр.), Петро Семенов-ТяньШанський (1827–1914 рр.), Іван Александров (1875–1936 рр.), Микола Колосовський(1891–1954 рр.), Микола Баранський (1881– 1963 рр.) та інші.
Протягом XX століття активно розроблялась теорія регіонального розвитку. Зокрема, російські вчені Іннокентій Герасимов та Юліан Саушкін вважали вчення про райони (їх формування, розвиток, перспективи, практичне значення) ядром усіх географічних наук, в тому числі економічної і соціальної географії. На основі теорії регіоналізму виникли регіональна економіка, регіональнаІ. Герасимов політика, регіональна демографія, регіональна екологія тощо.
У 60–70-ті роки XX століття була розроблена концепція проблемного країнознавства. Одним з її засновників був Ян Машбиць, який запропонував проблемний підхід в економіко-географічному країнознавстві зарубіжного світу. Ян Машбиць розробив нову схему комплексної характеристики країн, до тематичних блоків якої увійшли: своєрідність території, географічне положення, історико-географічні етапи формування, природа і природокористування, населення і культура, розселення, суспільство, господарство, райони, стан довкілля, перспективи розвитку.
У XX столітті виникла концепція «полюсів зростання», сформульована французьким економістом Франсуа Перру. Згідно з цією концепцією розвиток виробництва у різних галузях господарства відбувається нерівномірно. Виділяють динамічні галузі, які стимулюють зростання економіки і є своєрідними «полюсами розвитку».
Здебільшого таким полюсом виступає місто, іноді район, який внаслідок концентрування має сприятливий господарський вплив на навколишню територію. Ця концепція у різних варіантах була покладена в основу планів і програм регіональної політики багатьох країн світу.
Однією з сучасних концепцій економічної і соціальної географії є концепція глобальних (світових) міст. Її автор Джон Фрідман для виділення глобальних міст запропонував такі критерії: чисельність населення, роль міста як потужного фінансового центру, важливість міжнародних функцій і наявністьС. Рудницький
слід віднести Степана Рудницького, Павла Тутковського, Костянтина Воблого, Володимира Кубійовича, Олексія Діброву.
Фундатором української географії є Степан Рудницький (1877– 1937 рр.), який розробив тео ретичні засади географії як науки. Загальну географію він поділяв на чотири дисципліни — математичну, фізичну, біологічну географію та антропогеографію. У складі антропогреографії розрізняв географію людини (населення), географію культури, економічну географію (в її складі — географію виробництва, промисловості, сільського господарства, комунікації) і політичну. У 1927 р. С. Рудницький заснував Український науково-дослідний інститут географії та картографії.
Костянтин Воблий (1876–1947 рр.) досліджував проблеми економічної географії Польщі та України, міграції населення, внутрішньої
й зовнішньої торгівлі, розвитку продуктивних
В. Кубійович сил, розробив наукову схему економічного районування України. Олексій Діброва (1904–1973 рр.) розробив схему економічних районів України на основі природно-історичних особливостей територій.
Що вивчає шкільний курс «Соціально-економічна географія світу». Шкільний курс соціально-економічної географії світу складається з двох розділів: «Загальна економіко-географічна характеристика світу» і «Регіони та країни світу».