Необхідно зазначити, що раніше основні ускладнення виникали в питаннях переоформлення виплат державних соціальних допомог та їх виплат в разі смерті одержувача. На даний час вони також вирішені.
Так, переоформлення допомоги на іншу працездатну особу, яка не отримує пенсії і не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснюється згідно з письмовою заявою на підставі довідки з місця роботи, служби, навчання особи, яка одержувала допомогу, про те, що вона вийшла на роботу, службу, навчання до закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено
В свою чергу, призначені суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, на дітей одиноким матерям, недоодержані у зв’язку із смертю одержувача, виплачуються членам сім’ї померлого, які проживали разом з ним на день його смерті або опікуну (піклувальнику). Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше ніж протягом трьох місяців після смерті.
Не дивлячись на постійне вдосконалення механізмів призначення та виплат допомог сімям з дітьми, на праткиці виявляються певні труднощі в термінах їх оформлення. Це говорить про необхідність подальшої зміни принципів їх надання.
На сьогоднішній час система виплат державних соціальних допомог спрямована на поліпшення матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зниження ступеня розшарування суспільства за рівнем доходів.
Станом на 01 січня 2007 року в Україні цією системою було охоплено близько 3 млн. чоловік.
У 2005-2006 роках значно підвищився рівень державних соціальних гарантій населенню, зокрема збуло збільшено в 11,7 рази розмір одноразової допомоги при народженні дитини, більш ніж у 2 рази — державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам [59, с. 57].
Водночас фахівці відмічають, що рівень бідності населення в Україні, передусім серед сімей з дітьми, родин, в яких є непрацездатні або непрацюючі особи працездатного віку, свідчить про недостатню ефективність існуючої системи державної підтримки соціально вразливих верств населення. Так, наприклад:
1. Встановлені розміри державної соціальної допомоги окремим категоріям громадян не завжди відповідають фактичним потребам в соціальній підтримці більшості сімей.
2. Окремі види соціальної допомоги дотепер надаються без урахування доходів отримувачів.
3. Відсутні системи оцінювання впливу надання державної соціальної допомоги населенню на подолання бідності та інформаційна база даних про потенційних отримувачів такої допомоги. Разом із тим тільки третина сімей, охоплених програмами державної соціальної допомоги, віднесена до бідних.
Таким чином, потребують удосконалення існуючі підходи до оцінки рівня бідності.
Повинна бути активізована робота державних соціальних інспекторів, спрямована виключно на виконання контрольних та дозвільних функцій щодо отримання державної соціальної підтримки, а не на допомогу соціально вразливим чи неблагополучним родинам та виявлення їх реальних потреб у такій допомозі.
Процедура призначення окремих видів державної соціальної допомоги є невиправдано складною, потребує від громадян значних витрат часу та енергії на збирання і подання численних довідок та документів. У більшості місцевих органів праці та соціального захисту населення не створено належних умов для прийому громадян, не забезпечено безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Необхідно відзначити й те, що рівень поінформованості населення щодо можливості отримання державної соціальної допомоги є недостатнім.
Такий стан у сфері надання державної соціальної допомоги зумовлює необхідність розроблення Основних напрямів вдосконалення системи соціальних виплат населенню (далі — Основні напрями), спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Метою Основних напрямів повинно вдосконалення системи соціальних виплат, спрямованих на посилення соціального захисту соціально вразливих верств населення, спрощення процедур надання державної соціальної допомоги. Зокрема і одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Реалізація таких Основних напрямів сприятиме зменшенню масштабів і глибини бідності, посиленню адресності та збільшенню розмірів державної соціальної допомоги, підвищенню ефективності , використання коштів, які спрямовуються на ці цілі, забезпеченню широкого доступу громадян до інформації з питань соціального захисту населення, створенню сучасної матеріальної бази та відповідного інформаційного і кадрового забезпечення для отримання . населенням усіх видів державної соціальної допомоги за єдиною заявою.
Основними напрямами такої програми повинні стати:
1) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності, шляхом:
визначення конкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціального захисту населення; запровадження нових методологічних підходів до визначення показників бідності;
забезпечення проведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальної допомоги;
2) впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме:
визначення важливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію на сім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодо сімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;
запровадження економічно обґрунтованих критеріїв визначення права на отримання державної соціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;
заохочення громадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєї сім'ї власними зусиллями; підвищення розмірів усіх видів державної соціальної допомоги до рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних, і демографічних груп населення;
3) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги через застосування:
принципу призначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;
мережі консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державної соціальної допомоги;
сучасних інформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначення права особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;
принципу довіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладання функції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;
4) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", що забезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:
- застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальної допомоги, на які особа має право;
- формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачів державної соціальної допомоги;
- забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захисту населення;
- підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціального захисту населення;
5) удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:
- визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторів здійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чи неблагополучних сімей;
- збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуванням нормативів соціального обслуговування сімей; навчання державних соціальних інспекторів основ психології та соціальної роботи; поліпшення організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальних інспекторів;
6) модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконалення зв'язків з громадськістю через:
- створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системи органів праці та соціального захисту населення;
- формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги та Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, створення відповідних загальнодержавних мереж;
- впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;
- застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахування громадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм; формування сучасної інформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки (соціального паспорта особи);
7) створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання і підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, що сприятиме підвищенню якості обслуговування населення; та запровадження сучасної системи управління персоналом;