Довідник з географії України (стр. 11 из 41)

Рослинність: північні райони — різнотравно-злакова степова рослин-
ність; далі на південь — ковилово-типчакова, зустрічаються злаки, полин,
солянки, ковили, типчак, житняк. Із тварин, крім численних дрібних гри-
зунів, у степу живуть ласка, горностай, степовий ховрашок, вовк, лисиця,
зустрічаються борсук, козуля. Серед птахів — жайворонок, перепел, ку

Українські карпати

Укр а їн с ь кі Ка р п а ти — ц е є ди н и й
природно-територіальний комплекс, до
складу якого входять власне Карпати,
Передкарпатська підвищена рівнина
і Закарпатська низовина.

Карпати як гірська країна входять до
Альпійсько-Гімалайського поясу склад-
частих гір. Формування Карпат ще три-
ває, про що свідчать землетруси і повільні
підняття окремих ділянок.

Українські Карпати є тільки частиною
Карпатських гір. Вони налічують чотири хребти (гірські гряди). Три гряди
складаються з осадових гірських порід, четверта — з вулканічних і являє
собою ланцюг згаслих вулканів. Північно-східні схили хребтів крутіші,
ніж південно-західні. Ланцюги хребтів і подовжніх долин простягаються
з північного заходу на південний схід. Тут розташовані родовища корисних
копалин, таких як нафта, природний газ, кам'яне вугілля, горючі сланці,
озокерит (гірський віск), солі, мінеральні води, свинець, цинк, марганець,
боксити, графіт, золото та ін.

Клімат у горах помірний, вологий, але значно прохолодніший, ніж
у суміжних районах. Середня температура січня -12 °С, липня +13 °С. Опа-
дів 1500 мм на рік, переважно в червні — липні й узимку.

Густа річкова мережа. Найбільші річки — Дністер, Прут, Тиса, Черемош.
Озер мало (найбільше — Синевир). Простежується вертикальна поясність
ландшафтів. Передгірний пояс (до 400—700 м) — дубово-грабові й дубові
ліси. Низькогірний (700—1200 м) — букові, буково-модринові ліси. Серед-
ньогірний пояс (1200—1500 м) — ялинові, ялиново-ялицеві ліси. Субаль-
пійський пояс (1500—1800 м) — чагарники з гірської сосни, чорної вільхи,
арчовника. Схили вкриті гірськими лугами.

Передкарпатська підвищена рівнина простягається уздовж гірської
дуги. Поверхня сильно розчленована. На межиріччях поширені глини
і лесоподібні суглинки, а на заплавах — піски, гравій, глина. Континен-
тальність клімату зростає з північного заходу на південний схід. Ґрунти
тут дерново-підзолисті, сірі лісові, іноді чорноземні та болотні. Рослинність
представлена широколистими і мішаними лісами (дубово-буковими, дубо-
во-буково-модриновими), у яких зустрічаються граб, явір, клен, у підліс-
ку — яловець.

Закарпатська низовина являє собою пласку, слабо нахилену на захід
рівнину басейну Тиси. Клімат теплий і вологий. Середня температура січ-
ня -3 °С, липня +20 °С, опади — 700 мм на рік. Рослинність представлена
дубовими і чорновільховими лісами. Лісистість складає 10—15 %. Майже
50 % площі розорано.

ріпка. Місцями ще можна зустріти дрохву, сову, орла. На берегах лиманів
і на узбережжі морів живуть дикі гуси, чаплі, кулики. У річках і озерах
зони степу є щука, окунь, короп, сом. Акліматизовано фазана, ондатру,
кроля дикого.

Кримські гори простяглися із заходу
на схід на 180 км, їхня ширина — 50—
60 км. У рельєфі чітко виділяються три
майже паралельно розташовані гряди:
Головна (найвища), Внутрішня, Зовніш-
ня (північна).

Кримські гори поді л яються н а три
фізико-географічні області: Передгірну,
Головну гряду і Південний берег Криму.

Кримська передгірна лісостепова об-

ласть охоплює Зовнішню і Внутрішню гряди. Кліматичні умови сприятливі.
Річна сума опадів — 550 мм. Річковий стік зарегульований водоймищами. На
стан водних ресурсів впливає карст. Існує розвинений підземний стік.

Ґрунти — дерново-карбонатні на схилах, чорноземні на плоских міжгір-
ських ділянках. Переважають ландшафти Лісостепу — дубові ліси чергують-
ся з луговими степами.

Головна гряда. На вершинній поверхні (яйлах) розвинені карстові проце-
си, чому сприяють тріщинуватість і розчинність вапняків, гіпсів, утруднені
умови стоку (багато безстічних знижень на яйлах) і сприятливі кліматич-
ні умови. Кількість опадів на рік — 1000 мм (на заході) — 600—700 мм
(на сході), причому 50—60 % у вигляді снігу. Середні температури липня
+ 15...+16 °С, січня -4 °С (на висоті 1000 м). Головна гряда — акумулятор
підземних вод, що дають початок струмкам і річкам.

Характерна висотна поясність ландшафтів, яка сильно залежить від екс-
позиції схилів. На північних схилах поширені дерново-буроземні щебнисті
ґрунти під грабовими, буковими і дубовими лісами. Середньогір'я з чорнозе-
моподібними дерново-буроземними ґрунтами зайняте окремими ділянками
буково-грабово-соснових лісів. Яйли вкриті лугами на гірських чорноземах,
на схилах і у звиженнях є грабові й букові переліски.

Від підніжжя ліси Криму починаються молодими мішаними, переважно
дубовими, вище йдуть часті діброви, потім — букові ліси. У західній частині
Головної гряди росте кримська сосна — ендемік Кримського півострова.

Південний берег Криму — прибережна смуга південного схилу Головної
гряди. Положення на окраїні субтропічного поясу, південна експозиція при-
морських схилів сприяли розвитку ландшафтів середньоземноморського
типу. Середня температура січня +1...+4 °С. Літо жарке і сухе. Середня тем-
пература липня +24 °С. Кількість опадів усього 300—600 мм на рік, більше
восени та узимку. Природна рослинність представлена низькорослими ліса-
ми, заростями чагарників, сухостійних трав. Біля підніжжя Головної гряди
в середземноморському субтропічному ландшафті спостерігається поєднання
лісових порід помірного поясу й окремих представників субтропічної рослин-
ності, з яких багато декоративних і плодових порід завезено в Крим.

Природні комплекси Криму сильно порушені, хоча ці зміни, на від-
міну від інших регіонів, не завжди негативні. У той же час дотепер
трапляється нерозумне втручання людини в природні процеси. Унаслідок
надмірної вирубки в недалекому минулому кримські повноцінні дубові

кримські гори

ліси перетворилися на низькорослі порослеві зарості, а в східній частині
Південного берега Криму ліси знищені зовсім. Зараз тут змушені вкладати
значні кошти в залісіння сухих голих схилів, щоб уникнути ерозійних і
зсувних процесів.

У Кримських горах близько 120 природоохоронних об'єктів. Найбільші
з них — заповідники Кримський, Ялтинський, Карадазький.

У межах України в Чорне море впадають Дунай, Дністер, Південний Буг,
Дніпро.

Більша частина моря розташована в субтропічному поясі. Зима тепла
і волога. Температура повітря над акваторією Чорного моря в січні -1...+8 °С,
температура поверхневих вод +8...+9 °С, крім північно-західних і північно-
східних частин, де в суворі зими море замерзає. Літо спекотне й сухе, тем-
пература повітря +22...+25 °С, поверхневих вод — +24...+26 °С. Середня
кількість опадів зростає із заходу на схід від 200—600 до 2000 мм і більше.
Середня солоність — 21,8 %о.

Води Чорного моря на глибинах понад 50—100 м насичені сірководнем,
що негативно впливає на органічне життя.

У Чорному морі нараховують понад 660 видів рослин і 2000 видів тва-
рин, що живуть переважно у верхньому шарі (над сірководневою зоною).
Промислове значення мають хамса, ставрида, кефаль, камбала, скумбрія,
водорості, мідії, креветки, устриці. Щорічно море дає до 300 тис. тонн біо-
логічних ресурсів. Розвідано промислові запаси газу і нафти. Лікувальне
значення мають грязі чорноморських лиманів. Є бухти, зручні для стоянки
кораблів.

Екологічні проблеми Чорного моря:

надмірне надходження промислових, побутових і сільськогосподар-
ських забруднень, що обумовлює нагромадження мертвої органічної речови-
ни і збільшення вмісту сірководню;

зменшення вмісту вільного кисню, що призводить до «цвітіння» води,
а отже, — до масової загибелі риб, молюсків і водоростей у лиманах;

зменшення поголів'я чорноморської кефалі, скумбрії, ставриди;

катастрофічне розмноження медуз.

Шість країн Чорноморського басейну утворили Комісію із захисту і від-
новлення Чорного моря. Україна посідає одне з головних місць у вирішенні

Природні комплекси морів, що омивають Україну

Чорне море — внутрішнє море Атлантич-
ного океану, омиває береги України, Росії,
Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Пло-
ща — 422 тис. км2, відстань із заходу на схід —
близько 1167 км, з півночі на південь — 624 км.
Найбільший півострів — Кримський, найбільші
затоки — Каркінітська, Каламітська, Феодо-
сійська, Джарилгачська. Середня глибина —
1271 м, максимальна — 2245 м. Береги слабко
розчленовані, найчастіше гористі, стрімчасті,
але в межах континентальної частини України
вони положисті.