Смекни!
smekni.com

Довідник з географії України (стр. 30 из 41)

Зовнішні економічні зв'язки України

Після проголошення незалежності Україна безпосередньо вступила в сис-
тему світового географічного поділу праці.

Міжнародний географічний поділ праці — форма поділу праці, що виража-
ється у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продуктів
або послуг, якими вони обмінюються.

86


Як і інші країни — республіки колишнього СРСР, до такої ролі Україна
не була достатньою мірою підготовлена. Старі виробничі, економічні, полі-
тичні зв'язки з регіонами колишнього СРСР помітно скоротилися або ж були
цілком зруйновані. У цій ситуації економіка України, яка була на стадії фор-
мування, виявилася «сама по собі» у світовому господарстві, з якісно новими
умовами функціонування, зв'язками, інфраструктурою.

Світове господарство — сукупність національних господарств усіх країн
світу і зв'язки між ними.

Перед нашою державою постало складне завдання: з одного боку, орі-
єнтуватися на власний потенціал у формуванні нової економіки, а з іншо-
го — визначити свою роль у світовому господарстві, налагодити нову систему
економічних зв'язків.

Україна увійшла в ряд міждержавних економічних об'єднань, стала чле-
ном, у тому числі асоційованим, різних міжнародних структур, наприклад
СНД (Співдружність Незалежних Держав).

Визначені гарантії самостійності забезпечує Україні активна участь у про-
грамі НАТО «Партнерство заради миру».

Незалежна Україна проводить політику розширення партнерських відно-
син з державами світу й особливо із сусідами першого і другого порядків: краї-
нами Чорноморського басейну (Україна є членом цього об'єднання країн),
країнами Дунайського басейну; країнами Вишеградського «чотирикутника»
(Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща).

Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік
і проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

У цьому напрямку особливо важливим є підписання угоди про партнер-
ство і співробітництво між Україною і країнами — членами Європейського
Союзу. 9 листопада 1995 p. Україна стала членом Ради Європи. Україна
першою з держав СНД зробила вирішальний крок у становленні договірно-
правової основи співробітництва з ЄС. У 1992 p. було прийняте рішення
про прийом України до найбільш важливих світових фінансово-кредитних
організацій — Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку ре-
конструкції та розвитку.

Україна має реальні можливості для подальшого плідного розвитку
зовнішніх економічних зв'язків. Так, за загальними запасами природних
ресурсів і економічним потенціалом наша держава посідає восьме місце
у світі. Україна входить у першу десятку країн світу з виробництва окремих

87

AutoShape 54
AutoShape 53
AutoShape 52
AutoShape 51
AutoShape 50
AutoShape 49
AutoShape 48
AutoShape 47
AutoShape 46
AutoShape 45
AutoShape 44
AutoShape 43
AutoShape 42
AutoShape 41
AutoShape 40
AutoShape 39

видів продукції, наприклад: видобутку залізної, манганової руди й вугілля;
виробництва сталі, сульфатної кислоти, мінеральних добрив, цементу; ви-
рощування цукрового буряку, соняшнику й картоплі.

У цілому пріоритетними для України є зв'язки з Російською Федерацією,
Білоруссю, Казахстаном, країнами Центральної і Східної Європи, а також
з економічно розвинутими країнами — США, Японією, Німеччиною, Фран-
цією, Великою Британією, Канадою, Італією та ін.

Структура зовнішньої торгівлі

Експорт — вивезення товарів
із країни, надання іноземному
партнерові послуг виробничого
і споживчого характеру

Імпорт — ввезення до країни
товарів, технологій, капіталів,
отримання послуг виробничого
або споживчого характеру

Експорт
(січень—листопад 2003 р. -
20679,4 млн дол. США)

Імпорт

(січень-листопад 2003 p. -
20344,3 млн дол. США)

Умовні позначення
Щ - країни СНД
ЦЦ - інші країни

Чорні метали і вироби з них (39 %), сиро-
вина, напівфабрикати, товари широкого
вжитку за демпінговими цінами

Газ, нафта, нафтопродукти, деревина, бок-
сити, товари легкої промисловості, авто-
мобілі, засоби зв'язку, радіоелектроніка

Торгове сальдо — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

розділ iv. територіальний поділ України

Економіко-географічний поділ України

Територіальний поділ праці — поділ праці на основі спеціалізації окремих
територій країни. Спеціалізація території залежить: 1) від наявності при-
родних умов і ресурсів, які впливають на розвиток господарства; 2) наявності
та кваліфікації трудових ресурсів; 3) особливостей економіко-географічного
положення; 4) історичних передумов розвитку території; 5) необхідності до-
тримання державних інтересів.

Економічний район — це значна територія країни, що відрізняється від
інших особливостями історичного розвитку, економіко-географічного по-
ложення, природними і трудовими ресурсами, спеціалізацією господарства.

Основним у визначенні економічного району є принцип економічної заверше-
ності. Він дає можливість передбачати напрямки ефективного господарювання
з найменшими витратами. При цьому райони спеціалізуються саме на тих га-
лузях, які за даних умов можуть розвиватися найбільш ефективно. Економічні

88


донецький економічний район

Донецький економічний район розташований
на сході й південному сході України. Включає
Донецьку і Луганську області. Площа — 53,2 км2.
Населення — 7,25 млн осіб*.

Район має сприятливі природні умови. Ре-
льєф: височини — Донецька, Приазовська, від-
роги Середньоруської; низовини — Придніпров-
ська, Причорноморська (прибережна смуга).
Клімат помірно континентальний, досить сухий.
Ґрунти: чорноземи звичайні.

Природні ресурси досить різноманітні. Голо-
вне багатство району — паливні корисні копа-
лини. Тут розташований найбільший вугільний
басейн України — Донецький. На території
Донецького кряжу видобуваються руди різних

* Тут і далі дані про населення наведені на 1 січня 2003 року.

райони не встановлюються раз і назавжди, вони змінюються з часом у процесі
розвитку продуктивних сил. Кількість районів зумовлена історичним періодом,
політичними умовами, а також завданнями, що встають перед країною чи кон-
кретною територією.

Економічні райони України

89

металів: ртутних, свинцево-цинкових, алюмінієвих тощо. Район багатий на
будівельну сировину: вапняки, глини, гіпс, графіт тощо.

У Донецькому економічному районі зосереджені значні людські ресурси.
За кількістю населення район поділяє перше місце з Причорноморським
економічним районом, а за густотою населення посідає перше місце
в Україні.

Провідною галуззю економіки є промисловість. Галузі спеціалізації:
електроенергетика, вугільна, металургійна, важке машинобудування, про-
мисловість будівельних матеріалів.

Вугільна промисловість сформувалася на базі Донецького кам'яновугіль-
ного басейну. На ній базується потужна електроенергетика, представлена
ТЕС, основні з них — Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська,
Старобешівська тощо.