Східноєвропейська платформа — одна з найдавніших на Землі, її форму-
вання закінчилося близько 2 млрд років тому. Протягом наступного часу
її фундамент то занурювався, то підіймався, зазнаючи розломів, уздовж
яких окремі ділянки зміщувалися одна відносно одної. Таким чином, тут
виділився Український щит — ділянка, де осадовий чохол мінімальний
і давні кристалічні породи виходять на поверхню. Щит простягнувся від
Рівненської і Житомирської областей до узбережжя Азовського моря. Його
довжина — 1100 км, ширина від 100 до 250 км. На захід від щита знаходить-
ся Волино-Подільська плита з потужністю осадового чохла 2000—2500 м.
На лівобережжі Дніпра, уздовж ріки, простяглася Дніпровська-Донецька
западина з глибоко зануреним фундаментом і осадовим чохлом потужністю
4000—6000 м.
Приморська частина України і північний Крим лежать на молодій Скіф-
ській платформі. Фундамент плити рівний, перекритий осадовим чохлом
потужністю від 500—1000 м на півдні до 3000—6000 м на півночі.
Особливе місце в тектонічній структурі України займає область альпій-
ської складчастості. Перед складчастими областями сформувалися передгір-
ні прогини з потужним осадовим чохлом. Складчасті області продовжують
формуватися і в даний час, про що свідчать періодичні землетруси.
Існує зв'язок між тектонічними структурами і великими формами рельє-
фу. Так, Українському щиту відповідають Придніпровська та Приазовська
12
височини, Волино-Подільській плиті — Волинська і Подільська височини,
Дніпровсько-Донецькій западині — Придніпровська низовина, Причорно-
морській западині — Причорноморська низовина, Скіфській платформі —
рівнини Кримського півострова, областям альпійської складчастості — Кар-
пати та Кримські гори.
геологічна будова України
Геологія — це система наук про Землю, земну кору, її склад, будову, рухи
та історію розвитку, а також розміщення корисних копалин.
На основі вивчення скам'янілих решток тварин, рослин тощо, які зна-
йдені у певних гірських породах, із урахуванням послідовності їхнього на-
шарування вчені-геологи створили геохронологічну шкалу часу. Ця шкала,
за якою встановлюється відносний вік гірських порід, використовується для
складання геологічних карт. Геологічна карта за допомогою кольорів пока-
зує, де на земну поверхню виходять різні за віком геологічні шари гірських
порід.
Геологічні методи дослідження дозволяють визначити абсолютний і від-
носний вік гірських порід.
Відносний вік гірських порід та епох гороутворення визначають на основі
вивчення скам'янілих решток тварин, рослин тощо, які знайдені у певних
гірських породах, із урахуванням послідовності їхнього нашарування.
Абсолютний вік гірських порід навчилися визначати пізніше за віднос-
ний, коли були винайдені радіологічні методи. Виявилося, що радіоактивні
елементи, що містяться у гірських породах, із плином часу розпадаються зі
сталою швидкістю. Зокрема, уран розпадається на свинець і гелій, тому за
масою свинцю у гірських породах вираховують їхній абсолютний вік у роках,
які знадобилися для такого перетворення урану.
Визначення абсолютного і відносного віку гірських порід дає змогу склас-
ти геохронологічну таблицю, або таблицю геологічного літочислення, у якій
виділяють п'ять ер: архейська, протерозойська, палеозойська, мезозойська,
кайнозойська — кожна з яких поділяється на кілька періодів.
Геохронологічна таблиця
Ера, індекс, | Період | Гороутво- | Зміна природних умов на території |
Кайнозойська | Четвер- | Альпій- | Переважав суходіл. Відбува- |
(кайнозой), | тинний | ське | лось помірне коливання земної |
Kz, | (антропо- | кори. Декілька періодів ма- | |
67 млн років | ген) | терикового зледеніння, серед |
13
Продовження таблиці
Ера, індекс, | Період | Гороутво- | Зміна природних умов на території |
Кайнозойська(кайнозой),Kz, 67 млн років | Неогено- | Альпій- | Загальне підняття платформної |
Палеогено- | Трансгресія (наступання) морів | ||
Мезозойська | Крейдовий | Мезозой- | Накопичення потужних від- |
Юрський | |||
Тріасовий | Майже повна відсутність мор- | ||
Палеозойська | Перм- | Герцин- | Територія України зостається |
Кам'яно- | Утворення покладів вугілля в | ||
Девон- | Формування Дніпровсько-До- |
14