Довідник з географії України (стр. 8 из 41)

У розрахунку на одного жителя водозабезпеченість на заході України май-
же в 7 разів вища, ніж на півдні, і в 3 рази вища, ніж на сході.

Найбільші річки України

З-поміж природних водойм провідне місце в Україні належить озерам
і лиманам. Лиман — це витягнута мілководна затока, що утворюється від
затоплення морем пригирлової частини річкової долини або балки. Лимани
бувають відкриті, що сполучені з морем, і закриті — відокремлені від моря.
Вони поширені в південно-західній і центральній приморській частинах.

Озера — природні водойми з уповільненим стоком або безстічні.

На території України налічується близько 20 тис. озер, у тому числі понад
7 тис. завбільшки 0,1 км2, 43 — завбільшки 10 км2.

Великі озера зосереджені в плавнях Дунаю (Кагул, Ялпуг, Катлабух, Ки-
тай та ін.). Багато озер і закритих лиманів є на узбережжі Чорного та Азов-
ського морів (Сасик, Хаджибейський, Куяльницький).

Типи озер України за походженням улоговин

Водосховище — штучна водойма, що утворюється під час спорудження
(в долині річки) водопідпірної греблі.

Найбільші водосховища створено на Дніпрі: Київське, Канівське, Кре-
менчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське та Каховське. Функціонують
також великі водосховища на Дністрі (Дністровське), Сіверському Дінці
(Печенізьке), на Осколі (Червонооскільське) та ін.

Для забезпечення водою потреб міст, промислових і сільськогосподар-
ських підприємств у бідних на воду південних районах України споруджені
водопостачальні та зрошувальні канали.

Найбільшими зрошувальними системами є Бортницька (Київська обл.),
Каховська (Херсонська і Запорізька), Краснознам'янська (Херсонська),
Нижньодністровська (Одеська), Приазовська (Донецька і Запорізька), Інгу-
лецька (Миколаївська обл.), а також системи в зоні каналу Дніпро—Донбас.

Для водопостачання міст використовують водоводи Дніпро—Донбас—
Харків, Дністер—Одеса, Дністер—Чернівці, Дніпро—Західний Донбас та ін.

Болото — надмірно зволожена ділянка земної поверхні зі своєрідною бо-
лотною рослинністю і шаром торфу, не меншим за 30 см.

В Україні зосереджені значні площі боліт (1,2 млн га, в тому числі торфові —
майже 1 млн га). Більшість їх розміщена на Поліссі, особливо Волинському.

Болота, а також торфовища за живленням поділяють на низинні (в основному
розміщені в долинах річок і прибережних районах озер), верхові та перехідні
(на вододілах, пологих схилах, піщаних прирічкових ділянках). Низинні болота
живляться переважно підземними водами, верхові — атмосферними опадами.
В Україні переважають низинні болота та торфовища. Майже половина всіх бо-
літ осушена. Осушені землі переважно використовують як луки і пасовища.

Підземні води — води, що розташовані у верхньому (12—16 км) шарі зем-
ної кори в рідкому, твердому та пароподібному станах.

В Україні сім підземних водних басейнів, з-поміж яких на рівнинній
частині найбільшими є Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський та
Причорноморський. Води окремих підземних басейнів мінералізовані й ви-
користовуються для лікування (Біла Церква, Хмельник, Карпати, Крим).

Водні ресурси — запаси поверхневих і підземних вод, які використовують-
ся або можуть бути використані у господарстві та для потреб населення.

Сумарні запаси вод України становлять 209 км3. На 1 жителя припадає
близько 1000 м3 річкового стоку. Це один із найнижчих показників у Європі.

Обов'язок кожного громадянина нашої країни — розумно й бережливо
використовувати водні багатства, оберігати їх від забруднення.

Ґрунти й земельні ресурси

Ґрунт — це особливе природне тіло, що утворилося в приповерхневому
шарі земної кори внаслідок взаємодії всіх природних компонентів. До складу
ґрунту входять гірські породи, повітря, вода, живі і відмерлі організми та гу-
мус (перегній). Ґрунтоутворення триває сотні й тисячі років. Сучасні ґрунти
України утворилися в післяльодовикову епоху. Найбільш тісно ґрунтовий
покрив пов'язаний із природним рослинним покривом. Від родючості ґрунтів
залежить урожайність природної і культурної рослинності. Якщо зміняться
властивості хоча б одного природного компоненту, зміниться ґрунт у цілому
(його потужність, внутрішня будова, родючість).

Назву ґрунту часто дають за кольором його верхнього шару, який зале-
жить від вмісту гумусу та деяких солей. Чим більшим є вміст гумусу, тим
темніший колір. Типів ґрунтів дуже багато, бо чинники їх формування різно-
манітні. Сукупність усіх ґрунтів становить ґрунтовий покрив.

Дерново-підзолисті ґрунти сформувалися на супісках і піщано-глини-
стих четвертинних відкладеннях, при високому рівні залягання підземних
вод, під сосновими і мішаними лісами, що властиві Українському Поліссю.

Сірі й темно-сірі лісові ґрунти сформувалися переважно на лесах і лесо-
подібних суглинках, при відносно глибокому рівні залягання підземних вод,
у минулому — під широколистими лісами Лісостепу.

Чорноземи сформувалися на пухких гірських породах — лесах і лесопо-
дібних суглинках, при відносно неглибокому рівні залягання підземних вод,
у минулому — під природною рослинністю лугових степів Лісостепу та пів-
нічного Степу. Тепер це найбільш розорані ґрунти, де порушені умови при-
родного ґрунтоутворення і спостерігається погіршення стану чорноземів.

Буроземи — це щебнисті ґрунти, що сформувалися на схилах гір, в умовах
достатнього і надмірного зволоження, м'якої зими і прохолодного літа під
деревним покривом. В Україні вони мають невелике поширення.

Коричневі ґрунти характерні для сухих субтропіків Південного берега
Криму. Сформувалися в умовах вологої, порівняно теплої зими і сухого,
жаркого літа під деревинно-чагарниковою рослинністю гірських схилів.

Земельні ресурси — частина земельного фонду, що використовується або
може бути використана для конкретних господарських цілей.

Структура земельних ресурсів України: сільськогосподарські угіддя (ріл-
ля, пасовища, сіножаті) — 70 %; ліси — 15,6 %; землі, зайняті під населені
пункти, дороги тощо, — 14,4 %.

У цілому природна родючість ґрунтів України одна із найвищих у світі.
У нашій країні зосереджена 1/3 усієї площі чорноземів світу, але високий рі-
вень використання призводить до зниження їхньої родючості й необхідності
проведення меліорації — системи заходів, спрямованих на підвищення родю-
чості ґрунту та боротьбу з несприятливими водними і повітряними режимами
(ерозією, вимиванням тощо).

рослинний покрив

Рослинний світ України відрізняється великою різноманітністю видо-
вого складу. Із 300—350 тис. видів вищих рослин планети в Україні зростає
25 тис. Це 80 видів дерев, 280 видів чагарників, до тисячі видів однолітніх
трав. Особливе значення мають ендемічні, а також рідкісні й зникаючі
види рослин (понад 1000). Ними багаті Кримські гори і Карпати. Природна
рослинність збереглася лише на 25 % території України. Господарська ді-
яльність населення призвела до істотних змін рослинного покриву країни.
Так, площа лісів скоротилася в 5 разів і зараз складає трохи більше 14 %.
Найбільшого впливу зазнала рослинність лісостепової і степової зон, де землі
активно відводились під сільськогосподарські угіддя.

Рослинний покрив є найбільш уразливим природним компонентом,
тому що його розміщення і формування залежать від складу гірських порід,
рельєфу, клімату, ґрунтів. Сукупність рослин, пов'язаних між собою і з нав-
колишнім середовищем, називається рослинним угрупованням.

На рівнинах України простежується широтна зональність у розміщенні
рослинності. З півночі на південь вона змінюється таким чином: мішані ду-
бово-соснові ліси — діброви — лугові степи — різнотравно-типчаково-кови-
лові степи — типчаково-ковилові степи — злаково-полинові степи. У горах
простежується висотна поясність. Так, передгірний Лісостеп змінюється
лісами — від широколистих до хвойних — які переходять у субальпійський
пояс полонин (у Карпатах) і яйли (у Кримських горах).

тваринний світ

Розмаїття природних умов території України визначило багатство її тва-
ринного світу, видовий склад якого налічує понад 40 тисяч видів. Формуван-
ня тваринного світу, близького до сучасного, почалося в середині палеозою.
В епоху зледеніння видовий склад зазнав значних якісних змін. Різноманіт-
ність тваринного світу України пов'язана з особливостями рельєфу і клімату,
але в першу чергу — із певними рослинними уґрупованнями, розміщення
яких пов'язане з широтною зональністю і висотною поясністю. Видовий
склад тварин, які живуть у певному рослинному угрупованні, називають
фауністичним комплексом.

Інтенсивне полювання й активізація господарської діяльності людини
призвели до істотних змін видового складу тварин. Багато з них стають рід-
кісними і зникаючими, поповнюючи Червону книгу України.