Саме до функцій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг відносяться питання:
1) реєстрації пенсійного фонду і видача свідоцтва;
2) визначення змісту додаткової інформації до статуту пенсійного фонду та затвердження типових статутів;
3) встановлення правил підготовки, вимог до інцест-декларації та внесення змін до неї;
4) приймає рішення про ліквідацію пенсійного фонду;
5) встановлює додаткові повноваження ліквідаційної фінансової комісії, її склад, порядок утворення, процедуру проведення ліквідації кожного окремого пенсійного фонду;
6) реєструє та затверджує типовий статут адміністратора і видає йому ліцензію;
7) погоджує типовий договір про управління пенсійними активами;
8) здійснює контроль за рекламою;
9) видає сертифікати фізичній особі на агентські послуги;
10) затверджує типову форму пенсійного контракту;
11) складає щорічний звіт Кабінету Міністрів України. Одночасно Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України разом з іншими органами державного контролю уповноважена організовувати та здійснювати перевірки діяльності пенсійних фондів, адміністраторів компаній з управління пенсійними активами, страхової організації, банку-зберігача. Вищеперерахованим регуляторним організаціям підзвітні організатори і компанії з управління пенсійними активами.
Мета державного регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів полягає в удосконаленні оптимального механізму захисту пенсійних активів через розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів засновників і роботодавців-платників, а також суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення, які надаватимуть послуги в цій сфері. Державне регулювання передбачає і диверсифікацію пенсійних активів при інвестуванні (в межах, встановлених Законом) та внутрішній взаємоконтроль між суб'єктами НПЗ за дотриманням норм законодавства, статуту, відповідних договорів та надання відповідним органам інформації щодо їх порушень. Держава забезпечує і гарантує вплив учасників НПФ на членство в раді фонду, проведення засідання ради фонду, скликання позачергових зборів засновників. Також здійснює контроль за наявністю системи внутрішньої звітності суб'єктами НПЗ, ради фонду перед зборами засновників, пенсійного фонду та суб'єктами перед відповідними державними органами; вимагає інформування громадськості про діяльність НПФ шляхом оприлюднення та надання учасникам щорічної безплатної та платної (на письмовий запит) інформації про стан його пенсійних активів; здійснює загальний нагляд та контроль в сфері НПЗ.
Недержавне пенсійне забезпечення може здійснюватися пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів, страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії та пенсії на визначений термін, банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, встановленої законодавчо.
Діяльність НПФ повинна включати певні етапи: підготовчий; акумулювання пенсійних внесків і підготовка до інвестування; процес інвестування; стан виплат і звіту за зобов'язаннями фонду.
Ситуація ускладнюється тим, що на сьогодні не існує чітких публічних критеріїв, що дають змогу оцінювати надійність компаній, які управляють пенсійними резервами, що веде до ризику втрати активів пенсійних фондів.
Одним із головних факторів, що стримують позитивний розвиток недержавних пенсійних фондів, є діюча система оподаткування. Закон про недержавні пенсійні фонди передбачає, що НПФ як комерційна організація має право на пільги, на податки, збори і платежі, але ця норма не є нормою прямої дії, тому вона не відкриває для НПФ можливостей пільгового оподаткування.
Діюча на сьогодні нормативна база не передбачає ніяких податкових пільг для НПФ.
Система оподаткування встановлює, що суми внесків у НПФ, сплачені підприємством, установою чи організацією за громадянина, не звільняються від оподаткування, оскільки вважаються доходом фізичної особи і вводяться до складу сукупного оподаткованого доходу. Разом із тим чинним законодавством передбачено оподаткування пенсійних виплат громадянам із НПФ. Таким чином, кошти, отримані громадянами як пенсії із недержавних пенсійних фондів, двічі оподатковуються — при перерахуванні коштів у НПФ і при отриманні недержавних пенсій громадянами.
У цих умовах становище НПФ виглядає дуже нестабільним, їхня життєдіяльність поставлена під питання. Потрібна продумана державна програма їх розвитку та підтримки, без реалізації якої, більшість фондів можуть перестати існувати найближчим часом, дискредитувавши ідею недержавного пенсійного забезпечення.
Питання управління пенсійними активами заслуговує на особливу увагу, оскільки таке управління здійснюється компанією з управління активами (КУА). КУА є юридичною особою, яке створюється відповідно до Закону України "Про господарські товариства" у формі: 1) товариства з обмеженою відповідальністю; 2) акціонерного товариства; 3) товариства з додатковою відповідальністю.
Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через банківську установу-зберігача на підставі договору зберігання, який укладається між пенсійним фондом і банківською установою зберігачем.
До пенсійних активів належать:
• активи в грошових коштах;
• активи в цінних паперах;
• інші активи.
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на підставі пенсійного контракту, який повинен відповідати умовам, що встановлені законодавством. Пенсійні схеми, за якими провадиться недержавне пенсійне страхування, повинні міститися в статутах фондів.
Відповідно до умов пенсійних схем, що використовуються пенсійними фондами, та пенсійних контрактів можуть здійснюватися такі види пенсійних виплат:
• довічна пенсія;
• пенсія на визначений термін;
• одноразова пенсійна виплата.
Закон регулює умови та порядок здійснення кожного із видів виплат.
Пенсійне забезпечення може провадитися страховою організацією або банківською установою за певних умов.
Держава буде змушена надавати певну підтримку НПФ — насамперед як системі довгострокових внутрішніх інвесторів, з одного боку, і як більш ефективній позабюджетній системі соціального захисту — з другого. З цією метою вона може і зобов'язана передбачити пільгове оподаткування НПФ та інвестиційних доходів, отриманих компаніями з управління їхніми активами.
Головним завданням держави буде забезпечення ефективного нагляду і контролю за діяльністю у сфері недержавного пенсійного страхування.
Функції держави будуть ґрунтуватися не тільки на регулятивних можливостях спеціалізованого спостережного і контрольного органу за діяльністю НПФ, й на законодавчих обмеженнях і протекціонізмі інвестиційної діяльності НПФ, визначенні структури пенсійних активів, оптимізації оподаткування операцій з пенсійними активами аж до звільнення від сплати податків з інцест-доходу і внесків, що відраховуються з зарплати.
Список літератури:
1. Конституція України, прийнята на пятій сесії Верховної ради України, 27 червня 1996 року.
2. Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
3. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. № 1057-ГУ
4. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХП
5. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ
6. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХП
7. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 11993 р. № 3723-ХІІ
8. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. №Д789-ХП
9. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХІІ
10. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ
11. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХИ
12. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. № 92-ІУ
13. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР
14. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХН
15. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. № 3721-XII
16. Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р. № 962-ХІІ
17. Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. №803-ХІІ
18. Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р. № 239/95-ВР
19. Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15 лютого 1995 р. № 56/95-ВР
20. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. № 540/97-ВР
21. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ
22. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. № 679-ХІУ
23. Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 р. № 1767-Ш
24. 23. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР
25. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. № 2493-ІП