МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра кримінального права
Д И П Л О М Н А Р О Б О Т А
на тему:
«Правові основи пенсійного забезпечення громадян в Україні»
студента 6 курсу, 614 групи,
Бойко Миколи Володимировича
Науковий керівник
Робота допущенна до захисту :
«___»______________ 200__ р.
Одеса
2008
План дипломної роботи
Вступ
1. Пенсійне забезпечення та пенсійне страхування
1.1.1.Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення.
1.1.2.Міжнародні договори України, як частина національного пенсійного законодавства України.
1.1.3.Зв'язок пенсійного законодавства з іншими нормами права
1.1.4.Гарантії прав громадян згідно діючого законодавства України. Відповідальність за порушення пенсійного законодавства
2. Пенсійна система:
2.1.1.Структура та види загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення
2.1.2.Солідарна система пенсійного забезпечення
2.1.3.Накопичувальна система пенсійного страхування
2.1.4.Добровільне додаткове пенсійне забезпечення
3. Пенсійна реформа в Україні та її проблеми
3.1.1.Проблеми пенсійної реформи та пенсійного забезпечення
3.1.2.Правові проблеми пенсійного забезпечення та пенсійного законодавства
4. Органи, установи та організації, що здійснюють функціонування пенсійного забезпечення громадян в Україні
4.1. Пенсійний фонд України.
4.2. Державне регулювання не державного пенсійного забезпечення в України.
5. Гарантій прав громадян на пенсійне забезпечення
5.1.1.Особливості правового регулювання окремих громадян
5.1.2.Правове регулювання пенсійного забезпечення
5.1.2.1. державних службовців
5.1.2.2. працівників прокуратури
5.1.2.3. науковців
5.1.2.4. журналістів
5.1.2.5. осіб перелічених в списку № 1 та 2
5.1.2.6. пенсійне забезпечення громадян, що працюють за кордоном.
5.2. Практика застосування пенсійного законодавства України.
5.3. Актуальні проблеми пенсійного забезпечення.
5.4. Висновок.
Список джерел, що використовувались при написанні дипломної роботи
Вступ
Пенсійне забезпечення
Після розпаду СРСР головною відповідальністю стало соціальне забезпечення осіб
У грудні 1993 року Верховна Рада України ухвалила Концепцію соціального забезпечення населення України, якою передбачалося реформування системи соціального захисту, зокрема запровадження соціального страхування.
14 січня 1998 року було ухвалено Основи законодавства України про соціальне страхування, які визначають принципи та загальні правові, фінансові й організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні. У цьому документі дано визначення поняття «загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Основами передбачено запровадження в Україні п'яти видів соціального страхування, а саме:
— на випадок безробіття;
— у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
— від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
— пенсійне страхування;
— медичне страхування.
У випадку, якщо розділити дану тему на частини то можна зрозуміти, яким чином ми зможемо розкрити її зміст, визначити основні особливості та актуальні проблеми.
Під правовими основами ми розуміємо як основні законні та підзаконні акти та правові норми, якими регулюються пенсійне забезпечення громадян.
Пенсійне забезпечення - це державне мінімальне забезпечення трудовими (за віком, у зв'язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальними пенсіями усіх непрацездатних громадян (за виключенням короткотермінової втрати працездатності у випадку хвороби чи тимчасової непрацездатності, пов'язаної з безробіттям) за рахунок коштів соціальних фондів та державних асигнувань.[1]
Складність даної теми полягає в безлічі законних та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюються відносини з приводу порядку стягнення, нарахування та виплати пенсії, а також підстав призначення, перегляду та сплати пенсії.
Також те, що вищезазначені норми на виконання пенсійних зобов’язань майже кожен рік змінюються іншими законодавчими актами.
Кожна людина за свою історію певну кількість раз змінювала посаду, місце своєї роботи, в зв’язку з чим відбувається складність у правильному визначені розміру та порядку обрахунку пенсії.
З громадянином пенсія має досить щільний зв'язок так як невід’ємно пов’язана з його працею та його подальшим матеріальним забезпеченням у непрацездатному віці.
Всі люди рано чи пізно зістаряться і в наслідку стануть непрацездатними або можуть ними опинитись через травму чи каліцтво.
Для досягнення певного економічного результату потрібно щоб робітник був упевнений у своїй матеріальній захищеності на випадок непрацездатності, а роботодавець в стабільній та продуктивній праці зі сторони працівника, який буде впевнений, в тому, що його чекає завтра.
Найважливішими чинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки, демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємній обумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійного забезпечення і передумови формування нової системи, яка відповідає цьому етапові розвитку нашої країни.
Неодміною складовою пенсійного забезпечення є застраховані особи, що працюють на підприємстві, роботодавці, сплата відповідних страхових внесків, акумулювання їх на відповідних фондах, збереження, доцільне використання та виплата. (просчитать порядок историю)
1. Пенсійне забезпечення та пенсійне страхування
1.1.1. Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення.
Основою в системі законодавства України є Конституція України прийняти на п’ятій сесії Верховної ради України 27 червня 1996 року.
Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-12), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прийняла Конституцію — Основний Закон України.
В статі пеншій Основного закону України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Таким чином соціальний захист населення є головним пріорітом у функціонуванні держави та її органів.
Стаття 3 Конституції України визначила, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Більш детально соціальні гарантії громадян на пенсію закріплені в статті46Основного Закону, згідно якої,громадяни мають право на соціальний захист, щовключає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 8 Основного закону України – Конституція України має вищю юридичну силу та її номрми є нормами прямої дії, також дивлячись на ч. 2 ст. 19 Коснититуції згідно якої органи державної влади, в тому числі Верховна рада України, Президент, Кабінет Міністрів України, органи пенсійного фонду повинні діяти на підставі і лише в межах повноважень передбачених Конституцією та законами, то на підставі вищевикладеного можна зробити логічний висновок, що одним із головних обовязків держави та її органів є соціальне забезпечення населення України.
Основним законодавчим актом, який утворюе всю систему пенсійного забезпечення громадян є Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» прийнятий Верховною радою України 09.07.2003. Він визначає визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.