Для того щоб кожен рівень міг правильно обробити отримані дані, останні містять також керуючу інформацію. Ця керуюча інформація інтерпретирується лише тим рівнем, для якого вона призначена, у відповідності з його протоколом і невидима для інших рівнів: для верхніх , тому що після обробки вона видаляється, а для нижніх – тому що представляється їм як звичайні дані. Завдяки цьому кожен рівень спілкується з розташованим на відділеній системі рівнем йому рівнем. Таким чином, взаємодію між віддаленими системами можна уявити такими, які складаються з декількох логічних каналів, які відповідають рівням моделі, передача даних в кожному з яких визначається протоколом свого рівня.
Протокол ІР
Міжмережевий протокол ІР (InternetProtocol) забезпечує доставку фрагменту даних (датаграми) від джерела до отримувача через систему пов’язаних між собою мереж. В протоколі ІР відсутні функції підтвердження контролю передачі, збереження послідовної передачі датаграм і ін. В цьому розумінні протокол ІР забезпечує потенційно не недійну передачу. Надійність і інші функції, відсутні в ІР, при необхідності реалізуються протоколами верхнього рівня. Наприклад, протокол ТСР доповнює ІР функціями підтвердження і керування передачею., дозволяє додаткам (або протоколам більш високого рівня) розраховувати на впорядкований потік даних, вільних від помилок. Ця функціональність може бути реалізована і протоколами більш високого рівня, як наприклад це зроблено в реалізації розподільчої файлової системи NFS, традиційно працюючої на базі «не надійного» транспортного протоколу UDP.
В рамках моделі OSI протокол ІР займає 3-ій рівень і таким чином, взаємодіє з протоколами керування передачею знизу і транспортними протоколами зверху. В рамках цієї моделі ІР виконує три основні функції: адресацію, фрагментацію і маршрутизацію даних.
Адресування
Кожен ІР - адрес можна уявити складеним з двох частин: адресу або ідентифікатора мережі і адресу хосту в цій мережі. Існує п’ять можливих форматів ІР – адресу, які відрізняються кількістю біт, які відводяться на адресу мережі і адресу хосту. Ці формати визначають класу адресів, отримавши назву від А до D.
Взаємозв’язані мережі (Internet), повинні забезпечувати загальний адресований простір. ІР – адреса кожного хосту цих мереж повинна бути унікальною. На практиці це досягається з використанням ієрархії, яка закладена в базовий формат адреси. За призначенням адреси мереж, відповідає центральна організація ІАNA, яка має регіональні і національні представництва.
UserDatagramProtocol (UDP)
UDP є протоколом транспортного рівня і виходячи з назви, забезпечує логічний комунікаційний канал між джерелом і отримувачем даних без попереднього встановлення зв’язку. Іншими словами, повідомлення, які обробляються протоколом не мають один до одного ніякого відношення з точки зору UDP. Для передачі дата грам UDP використовує протокол ІР і також, як і останній, не забезпечує надійної передачі. Тому додатки, які використовують цей транспортний протокол повинні при необхідності забезпечити надійність доставки, наприклад, шляхом обміну підтвердженнями і повторною передачею недоставлених повідомлень.
В якості прикладів протоколів рівня додатків, які використовують в якості транспортного протоколу UDP, можна навести:
- Протокол взаємодії з сервером доменних імен UDP , порт 53.
- Протокол синхронізації часу NetworkTimeProtocol, порт 123.
- Протокол віддаленого завантаження BOOTP, порти 67 і 68 для клієнта і сервера відповідно.
Використана література:
1. Злобін Г.Г., Рикалюк Р.Є. Архітектура та апаратне забезпечення ПЕОМ: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006
2. Угрюмов Е.П. Цифровая схемотехника. - СПб.: БХВ - Петербург, 2001
3. Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального компьютера 2006. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2006. – 896 с.