МодульTURBO3 iGRAPH3 – для сумісності з версією ТР 3.0.
SYSTEM, CRT, DOSрозміщені у файлі TURBO.TPL. GRAPH – окремий файл GRAPH.TPU.
Всі модулі крім SYSTEM стають доступними після їх підключення:
USES <ім’я модуля>.
5. Символьні масиви
Символьний тип даних дозволяє працювати з окремими символами тексту. Для обробки більшої кількості текстових одиниць використовують символьні масиви або рядкові типи даних.
Розглянемо одномірні масиви, які складаються з елементів символьного типу (Char).
Наприклад:
Var
S: array [1..12] of char;
Паскаль містить деякі додаткові засоби роботи з такими масивами:
1) Конкретні значення символьних масивів записують за допомогою зображення рядка та використання їх в присвоюванні та передачі параметрів:
S: = ‘Приклад рядка’;
Зображення рядка будується з символів масиву і обмежується апострофами.
Якщо необхідно задати апостроф, то його удвоюють {‘ ” ’}.
Допускають формування рядків з використанням десяткових кодів символів і спеціальних позначень: ( #7#17C^A^B…)
2) для символьних масивів операцію “+” конкатенації (зчеплення, поєднання). Смисл операції полягає у формуванні нового символьного масиву, кількість елементів якого дорівнює сумі розмірів масивів – операндів, а значення елементів – елементи масивів, які розміщюються послідовно один за одним.
Приклад:
Var S1 : array [1..8] of char;
S2 : array [1..5] of char;
Begin
S1 := ’рядковий’;
S2 := ’масив’;
Writln (S1+’ ’+S2);
{результат: на екрані}
end.
Особливість:
1) в операторах присвоювання рядків символьним масивам необхідна точна відповідність довжини рядків і розмірів масивів;
2) операція конкатенація для символьних масивів не допускається у правій частині присвоювання.
Приклад:S : S1+’ ’+S2; {помилка}
У таких випадках необхідно використовувати рядки, тобто рядкові типи даних.
6. Визначення рядкового типу даних
Рядкові типи даних є одним з розширень мови Паскаль, які найбільш використовуються. Рядковий тип узагальнює поняття символьних масивів, дозволяє динамічно змінювати довжину рядка.
При використанні у виразах рядок обмежується апострофами. Кількість символів в рядку (довжина рядка) може динамічно змінюватись від 0 до 255.
Для визначення рядкових даних використовується ідентифікатор STRING, за якими у квадратних дужках вказується максимальна довжина рядка. Якщо значення не вказане, то по замовченню довжина рядка встановлюється 255 байт.
Приклад:
Line: string [80];
Line1: string ;
Line2: string [255];
В приведеному прикладі змінна Line може мати будь-яку послідовність символів (кожен з яких має стандартний тип char) довільної довжини в межах від 0 до 80 символів; Line1 і Line2 – від 0 до 255 символів.
Таким чином, важливіша різниця між рядками і символьними масивами, що рядки можуть динамічно змінювати свою довжину.
Зміну рядкового типу визначають у розділі у розділі опису типів, або безпосередньо у розділі опису змінних.
Рядкові дані також можна використовувати у програмі як константу.
Формат:
1) type
2)
<ім’я типа > = string[max довжина рядка];
var
< ідентифікатор > : <ім’я типа >;
або
3) var
< ідентифікатор > : string[maxдовжина рядка];
Приклад:
Const
address = ‘пл. Соборна, 1’;
Type Line = string [125];
Var
S1 : Line;
S2 : string;
S3 : string [50];
Механізм динамічних рядківреалізований в мові Турбо-Паскаль достатньо просто. Для рядкових змінних пам’ять виділяється відповідно максимального значення, а використовується лише частина, яка реально зайнята символами рядка у даний час, тобто для N символів виділяється N+1 байт пам’яті, із яких Nбайт призначено для зберігання символів рядка, а 1 байт – для значення поточної довжини цього рядка:
Елементи рядка нумеруютьсяцілими числами, починаючи з 1. Це іноді використовують для визначення поточної довжини рядка.
Наприклад:
1) Line:= ‘ ’; {пустий рядок}
WriteLn (ORD (Line [0] )); {на екрані число 0}
2) Line : =‘ABCD’;
WriteLn (ORD (Line [0])); {на екрані число 4}
Однак, для визначення поточної довжини рядка, як правило, використовують стандартну функцію length, яке повертає ціле значення поточної довжини рядка. Але це ми розглянемо далі.
У разі присвоювання рядковій змінній виразу з довжиною більше ніж максимально допустимо для даної змінної, то символи за межами максимальної довжини не використовуються (вилучаються). Ця ситуація не є помилковою, тому переривання виконання програми у даному випадку не відбувається.
Наприклад:
Var Line : string [4];
Begin
Line:=‘ дуже довгий рядок’;
WriteLn (Line);
Таким чином рядки можуть змінювати свою довжину.
7. Основні операції над рядковими даними
Над рядковими даними виконують такі операції :
1.присвоювання (:=);
2.ввод (Read);
3.вивод(Write);
4.порівняння (відношення);
5.поєднання (зчеплення, конкатенації, - ,+).
Перші три операції виконуються стандартно, без особливостей. Тому розглянемо дві останні операції.
Операція конкатенації.
Використовується для зчеплення декількох рядків в один, при чому довжина результуючого рядка не повинна перевищувати 255 символів (або вказану довжину N). Інакше останні символи будуть відкинуті.
Приклади:
1) st := ‘a’+’b’;
st := st + ‘c’;
writeLn (‘st = ‘, st) {результатst =abc}
2) var st :
string [2];
begin
st :=’1’ + ‘2’ + ‘3’;
writeLn (st) {на екрані 12}
end.
Операції порівняння (відношення).
Проводить порівняння двох рядкових операндів за допомогою стандартних операторів: = , <>, >, <, >=, <=.
Правила порівняння:
1) проводиться з ліва-направо з урахуванням внутрішнього кодування таблиці символів ASCII. Рядок буде більшим, якщо перший не співпадаючий символ має більший номер.
2) У менший по довжині рядок додаються символи значенняCHR(0).
Тому при однакових, символах короткий рядок завжди менше довгого рядка.
Результат виконання операції завжди має логічний тип і приймає значення TRUEабо FALSE.
Приклади:
Виразрезультат
1)‘ “ ‘ < ‘.’ TRUE
2) ‘A’ > ‘2’ TRUE
3) ‘AB’ = ‘A’FALSE
4) ‘ABC’ > ‘AB’ TRUE
5) ‘12’ <’2’ TRUE
8. Cтандартні засоби обробки рядків: процедури і функції
Функції:
1) CONCAT(S1,S2,…,SN) – функція типа STRING. Виконує послідовне поєднання рядків S1,S2,…,SN, кожен з яких є вираз рядкового типу (STRING).Результатом є рядок не більше 255 символів. Дана функція еквівалентна операції конкатенації:
‘S1’ + ‘S2’ + ‘S3’…
2) COPY(st : STRING; index : INTEGER; count : INTEGER): STRING;
або
COPY (st, index, count).
Функція копіює (повертає) частину рядка, виділеного з рядка st, довжиною countсимволів, починаючи з символу під номером index.
1) LENGTH(st : STRING) функція типу INTEGER; повертає довжину рядка.
2) POS(subst, st : STRING): BYTE.Функція шукає у рядку stрядок subst. Результатом є номер позиції, де рядок subst зустрічається перший раз. Якщо рядок substне знайдено, то результатом буде 0 (нуль).
3) UPCASE(ch) – функція типу CHAR. Повертає для символьного виразу ch, яке повинно представляти собою рядкову (маленьку) латинську букву, відповідно їй велику букву. Якщо значенням функціїch є будь-який інший символ (в тому числі рядкова буква російського алфавіту), функція повертає його без змін.
Процедури:
1) DELETE(st : STRING; index, count : INTEGER)або
DELETE(st, index, count) – процедура вилучає (знищує) count символів у рядкуst починаючи з символу під номером index.
2) INSERT(subst : STRING; st :STRING; index : INTEGER)або
INSERT(subst, st, index). – процедура вставляє рядок substу рядок st, починаючи з символу під номером index.
3) STR(X[:width[:decimals]];st:STRING) – процедура перетворює число Х в рядок символів stтак, як це робить це робить процедура WRITELN перед виводом. Параметри widthіdecimals(якщо вони присутні, тобто дужки [] показують на необов’язковість цих параметрів) задають формат перетворення: загальну ширину поля для представлення числаХ(width) та кількість символів дрібної частини (decimals), якщо X : REAL.
4) VAL(st, x, code) – процедура перетворює рядок символів stв значення числової змінної X (визначеного типу). Параметр code=0, якщо перетворення пройшло успішно, тоді Xдорівнює результату перетворення. Якщо виявляється помилковий символ у рядку st, то значення Х не змінюється, а codeдорівнюєномеру позиції з помилковим символом.
Приклади:
Var x: real;
y: integer;
st, st1 : string;
begin
st:= concat (‘12’, ‘345’); {рядокstмістить 12345}
st1:= copy (st, 3, Length(st)-2); {st1 містить 345}
insert(‘-’ , st1, 2); {рядокst1містить 3-45}
delete(st, pos(‘2’, st), 3); {рядокstмістить 15}
str(pi : 6 : 2, st ); {рядокst містить 3,14}
val (‘3.1415’, x, y); {yмістить 2, х беззмін}
end.
Висновок
Таким чином над рядками можна виконувати операції присвоювання, порівняння, з’єднання (конкатенації), введення та виведення. Для цього використовують широкий набір процедур та функцій.