Виходячи з усього вищесказаного можна припустити, що під способами інформаційної війни розуміється прийоми і порядок застосування сил таким чином, щоб встановити і утримати інформаційну перевагу над противником в ході війни та після неї.
Способи інформаційної боротьби поділяють на три види – силові, інтелектуальні та комбіновані. До силових відносять способи, які застосовані на ураженні об’єктів інформаційної боротьби різними видами зброї, це допомагає досягти переваги у кількості інформації, яка необхідна країні для розв’язання певних військових завдань. Інтелектуальні способи характеризуються рефлексивним управлінням противником, їх застосування забезпечує досягнення інформаційної переваги щодо якості інформації. А комбіновані способи включають в себе досягнення інформаційної переваги, щодо кількості і якості інформації[4;33].
Також існує й інший поділ інформаційної боротьби, вона може бути наступальна або оборонна. Наступальна боротьба має на меті завоювання та утримання інформаційної переваги над противником. Операції такої боротьби спрямовані на дезорганізацію систем управління противника, але при цьому усі дії повинні забезпечувати сприятливі умови для бойових дій власних сил. Тоді як оборонна боротьба навпаки проводиться за умови, коли інформаційна перевага противника є значною і спрямована така боротьба на зниження його переваги. У такій боротьбі основні засоби спрямовані на забезпечення інформаційної безпеки органів управління.
У сучасній війні успіх може забезпечуватися і без вторгнення сухопутних військ на територію противника, успіх при цьому забезпечується інформаційними діями та ударами.
Інформаційна дія – сукупність узгоджених за метою завданням, місцем і часом заходів, які проводяться залученими для ведення інформаційної боротьби силами та засобами у заданому напрямку впродовж заданого періоду.[4;41] Інформаційні дії бувають наступальними та оборонними. Наступальними діями вважається інформаційна блокада, основним завданням якої є застосувати сили так, аби до мінімуму звести можливості суперника отримати й скористатися інформацією, що потрібна для ведення дій. Одним з основних способів проведення інформаційної блокади є радіоелектронне блокування – узгоджена дія засобами радіоелектронного придушення й функціонального ураження технічних елементів систем розвідки й каналів передачі інформації противника[4;42]. Іншою наступальною дією є інформаційна акція, яка уражає окремі об’єкти системи управління противника або йогом інформаційних ресурсів загалом., інформаційними акціями є, наприклад, маніпулювання засобами масової інформації, культури чи мистецтва, що допомагає насадити суспільству свою ідеологію.
Іншим елементом інформаційної війни є інформаційний удар, що являє собою короткочасну, міцну, узгоджену дію сил і засобів на найбільш важливий елемент системи управління противника для досягнення вирішальних цілей – завоювання інформаційної переваги. Бувають радіоелектронні інформаційні удари, які характеризуються раптовою масованою комплексною дією сил та засобів радіоелектронного придушення й функціонального ураження систем управління противника, радіоелектронно-вогневий удари, що являє собою масову дію сил і засобів РЕБ, авіації, ракетних військ, артилерії та ін. Також існує такий вид інформаційних ударів, як комп'ютерний або програмний (удар у сфері ЕОМ, підриває системне управління противника, шляхом проникнення у їх базу різного типу вірусних систем), а також спеціальний удар( масована комплексна морально-психологічна дія атакуючих сил і засобів на особовий склад противника).
Таким чином, слід відзначити, що для досягнення цілей інформаційних впливів, атак, бойовищ і операцій буде застосовуватися вся сукупність способів інформаційної боротьби.[4;44] Сучасні держави, а надто їх армії настільки залежать від інформаційного забезпечення, що їх можна привести в небоєздатне становище засобами радіоелектронного, інфрачервоного та інших засобів придушення. Не знищуючи живу силу, така зброя може повністю паралізувати роботу інформаційних засобів. Глобальна інформатизація суспільства в найближчому майбутньому може привести до зміни наголосів щодо більш широкого застосування сучасної інформаційної боротьби, і ця обставина може різко підвищити ефективність розв’язання завдань бойових дій загалом.
Сьогодні дія інформаційних законів та закономірностей значно збільшилася, ми можемо побачити, що інформаційно-психологічна дія на населення зросла настільки, що влада може проводити певні інформаційні і навіть бойові операції, задля максимального збільшення прихильників своїх ідей і зменшення їх противників, а засоби масової інформації висвітлять ці дії так, що суспільство вважатиме їх надзвичайно влучними і такими, які вчинені на їх благо, дуже влучно на цю тему було сказано
Б. Ліделлем Гартом: " Сьогоднішній противник завтра стане вашим покупцем, а післязавтра – союзником".[4;15] Це справді так, інформаційні засоби, які існують сьогодні здатні переконати будь-кого у будь-чому, що становить значну загрозу для суспільства, адже спонукає людей робити хибні рішення, які ідуть в свою чергу на благо противнику.
Більше того стало очевидним, що не тільки країни, але й різні злочинні, зокрема і терористичні угрупування володіють міцним інформаційним потенціалом, вони в змозі забезпечити досягнення різних політичних, економічних, військових та інших цілей. Тому сьогодні постає надзвичайно важливе питання, таке як питання інформаційної безпеки.
Отже, інформаційні війни ХХІ століття, вийшли на новий рівень, рівень, який дозволяє підкорити собі будь-кого не застосовуючи фізичну силу. Нові інформаційні технології, збільшили можливості інформаційної дії країн світу. В таких умовах гостро постає питання забезпечення інформаційної безпеки цих країн.
3. Інформаційна злочинність та інформаційна безпека
В ході інформаційного протиборства об’єктами впливу в інформаційній сфері, які потребують інформаційної безпеки, є насамперед люди, озброєння та військова техніка, елементи інформаційних та телекомунікаційних систем та ін. Більшість розвинених країн володіють потужним інформаційним потенціалом, який за певних умов забезпечить будь-кому з них досягнення своїх політичних цілей, тим більше, що сьогодні відсутні конкретні міжнародно-правові акти, які регулюють ведення такої боротьби. І саме тому сьогодні активно діє "інформаційна" злочинність.
Інформаційну злочинність, як суб’єкт кримінологічного дослідження слід розуміти всі визнані в якості злочинних прояви інформаційної війни, та соціально-негативні прояви, що підривають інформаційну безпеку, але не всі злочини, здійснені за допомогою інформаційних впливів, можна віднести до інформаційних злочинів в кримінально-правовому значенні, хоча не можна і говорити, що до інформаційних злочинів належать виключно, комп’ютерні злочини, такі як доступ у комп'ютер чи мережу без дозволу на те, перехоплення інформації, що здійснюється прямо через зовнішні комунікаційні канали системи та ін. До такого роду злочинів також можна віднести, наприклад, шпигунство, що являє собою злочинну діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі та ін.
Така проблема формування системи інформаційних злочинів є проблемою глобального масштабу, тому що застосування передових інформаційних технологій стирає кордони між країнами, і дозволяє вільно вчиняти інформаційні злочини, і така злочинність сьогодні набуває транснаціонального характеру, тому однією з головних проблем країн світу є проблема інформаційної безпеки.
Наразі склалися, діють і розвиваються спеціальні норми і принципи, які безпосередньо регулюють питання міжнародного обміну інформацією. у міжнародно-правових документах можна виділити такі спеціальні принципи, на яких організується співробітництво в інформаційній сфері:
1) питання закордонного поширення інформації повинні регулюватися міжнародними документами;
2) ЗМІ можуть правомірно використовуватися для міжнародного поширення демократичних ідей;
3) держави повинні попереджати використання ЗМІ для транскордонного поширення ідей, заборонених міжнародним співтовариством;
4) держави несуть міжнародну політичну відповідальність за відповідність міжнародної діяльності національних ЗМІ загальновизнаним нормам міжнародного права.[5,4]
Але на жаль сьогодні не існує дуже мало, в порівнянні з масштаби інформаційних воєн, нормативно-правових актів, які б регулювали суто інформаційну сферу суспільного життя. Одним з таких не багатьох документів є резолюція „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”, у якій запропоновано державам-членам висловитися щодо загальних проблем інформаційної безпеки, розглянути конкретну технологію інформаційних загроз, в тому числі несанкціоноване втручання та неправомірне використання інформаційних і телекомунікаційних систем та інформаційних ресурсів, розробити міжнародні принципи, спрямовані на зміцнення безпеки глобальних інформаційних та комунікаційних систем та боротьбу з інформаційним тероризмом та криміналом. Але зараз ведеться багато переговорів, щодо питань національної безпеки, безпеки ІКТ-систем та функціонування органів державної влади, про укладення договорів про захист інформації щодо медичних даних, інтелектуальної власності наукових досліджень від будь-якого несанкціонованого втручання, включаючи незаконні банківські та фінансові операції.