Зміст
1. Вступ
2. Історичні типи держави
3. Трудова дисципліна. Дисциплінарна відповідальність
4. Матеріальна відповідальність
5. Цілі покарання
6. Дуалістична та теократична монархії
7. Чи може правомірна поведінка бути виражена у формі бездіяльності?
Висновки
Література
1.Вступ
В юридичній науці вагома увага надається типам держави. Тому ряд питань потребує додаткового вивчення і переосмислення. Це торкається, зокрема, поняття історичного типу держави. Поширено наступне його визначення – це «сукупність характерних особливостей держави, що виражають його класове єство і властивих всім державам, що виникають на основі виробничих відносин даного типу».
На певних етапах історії людства існували різні історичні типи держав, котрі можна об’єднати за деякими найбільш суттєвими ознаками. Їх можна поділити на чотири типи: рабовласницький, феодальний, буржуазний та сучасний. Людство пройшло шлях від рабовласницького устрою до сучасної держави, важливою ознакою котрої є відсутність протилежності між державною формою організації суспільства та її соціальним змістом.
Трудова дисципліна виступає необхідною умовою для належної організації будь-якої колективної праці та виявляє собою сукупність не лише певних правил поведінки працівників, а й питань, пов’язаних із необхідністю дотримання встановленого порядку, методів його забезпечення.
Порушення трудової дисципліни є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність, як і будь-який процес, має певні особливості щодо порядку її застосування. У своїй роботі вказані основні особливості дисциплінарної та матеріальної відповідальності та їх застосування у різних випадках. Вказала обов’язки працівників та окремих категорій працівників щодо їх дотримання та виконання. Також перераховуються методи, якими забезпечується трудова дисципліна.
Під час трудового процесу можуть виникати ситуації, що призводять до матеріальної відповідальності працівників. Чинним законодавством встановлено два види матеріальної відповідальності. У цій роботі описані випадки, коли вони настають.
Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Всі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Існують форми правління, державного устрою та правового режиму.
Правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського суспільства, поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, що полягає у здійснені норм права, гарантується та охороняється державою. Правомірна поведінка являє собою соціальне явище, втілене в юридичній формі та відповідає нормам права, забезпечує організованість суспільного життя, гарантується та охороняється державою.
Правомірну поведінку суб’єктів можна класифікувати: за складниками юридичних фактів — юридичні вчинки та індивідуальні акти; за формою реалізації права — додержання, виконання, використання, правозастосування; за змістом правовідносин — здійснення суб’єктивних прав, свобод, юридичних обов’язків, законних інтересів; за формою вияву назовні — дія та бездіяльність; за способом детермінації — активна і пасивна; за способом формування в нормативних актах — прямо і побічно передбачена правовими нормами.
Можна навести й інші підстави кваліфікації правомірноїповедінки, серед яких слід звернути увагу на поділ правомірної поведінки залежно від активності суб’єкта: соціально активна, позитивна (звичайна); конформістська; маргінальна.
2. Історичні типи держави
Держава – особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу та здатна надавати своїм приписам загальнообов’язкової сили для всього населення країни.
Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства.
За критерії історичної типізації держав береться поняття суспільно-економічної фармації, яке включає сукупність усіх суспільних відносин у їх взаємозв’язку з домінуючим способом суспільного виробництва.
Згідно з класифікацією суспільно-економічних фармацій все розмаїття держав в історичному контексті поділяється таким чином:
1. Рабовласницький;
2. Феодальний;
3. Буржуазний;
4. Сучасний.
Рабовласницький тип держави – це перший в історії людства тип держави, який не мав загального поширення і був перехідним. Це обумовлює наявність у рабовласницькому суспільстві залишків устрою влади первіснообщинного ладую але домінуючої сили в ньому набирає тенденція державної організації суспільства. Рабовласницький тип держави характеризується тим, що його економічну основу становила приватна власність і такий засіб виробництва, як рабська праця. Членами держави визнавалась меншість населення – передусім рабовласники та деякі представники інших прошарків (селяни-общинники, ремісники, торгові люди).
Феодальний тип держави характеризується тим, що селянин визнавався членом держави, він володів деякими засобами виробництва (будинками, інвентарем), не маючи права власності на землю. Феодальна держава об’єднує всіх членів суспільства, але вони не рівні за своїм соціальним статусом і поділяються на різні стани. Головною закономірністю становлення феодального суспільства є централізація управління, а провідною формою державної організації – монархія.
Буржуазне суспільство характеризується поділом на державу як форму політичної організації і громадське суспільство, в якому загальний суспільний інтерес забезпечувався іншими механізмами, безпосередньо тваринним способом виробництва. Товар поєднував на певній території виробників як його власників, а у вигляді капіталу створив інші недержавні форми централізації і конкретизації суспільної влади.
Сучасний тип держави характеризується соціальною спрямованістю, демократичним режимом утворення державних органів і здійснення державної влади, правовою формою державної діяльністю.
Сучасні держави в найбільш розвинених суспільствах забезпечують задоволення загальнолюдських потреб, реальне здійснення і захист основних прав людини. Їхньою економічною основою є наявність серед населення значної кількості саме власників засобів виробництва та результатів їх виробничої діяльності, рівноправність різних форм власності – приватної, муніципальної та державної.
Важливою ознакою сучасної держави є відсутність протилежності між державною формою організації суспільства і її соціальним змістом. На відміну від держави буржуазного типу, сучасна “пост буржуазна” держава є всеохоплюючою організацією суспільства, в якому вона виступає формою виявлення і забезпечення інтересу більшості його членів і протистоїть особливим інтересам монополістичного капіталу.
3. Трудова дисципліна. Дисциплінарна відповідальність
Трудова дисципліна виступає необхідною умовою для належної організації будь-якої колективної праці та являє собою сукупність не лише певних правил поведінки працівників, а й питань, пов’язаних із необхідністю дотримання встановленого порядку, методів його забезпечення.
Трудову дисципліну характеризують такі чинники: чесна й сумлінна праця; своєчасне і точне виконання розпоряджень власника (уповноваженого органа); підвищення продуктивності праці; поліпшення якості продукції; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці; дотримання безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємств, установ, організацій.
Трудова дисципліна спирається на свідоме ставлення працівників до праці, що забезпечується методами переконання, заохочення, а часом примусу. Головним є, поза сумнівом, метод переконання, спрямований на виховання відповідних якостей працівників, а також метод заохочення, тобто морального і матеріального стимулювання. Заохочення працівника є визнанням його професіоналізму та вираженням із боку власника поваги. Тому таких метод застосовується в разі досягнення високих трудових показників, поліпшення якості продукції, творчого підходу до трудової діяльності.
Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності й застосовується виключно до порушників трудової дисципліни. Тому підставою для її застосування, поза сумнівом, є порушення трудової дисципліни (невиконання чи неналежне виконання працівником покладених на нього обов’язків).
Дисципліна праці – це встановлений нормами права, правилами внутрішнього трудового розпорядку порядок взаємовідносин суб’єктів колективної праці, який виражається у свідомому й точному виконанні працівниками своїх трудових функцій.
Трудова дисципліна передбачає:
· Чесну і сумлінну працю;
· Своєчасне і точне виконання розпоряджень власника;
· Підвищення продуктивності праці;
· Виконання технологічної дисципліни;
· Додержання вимог охорони праці;
· Дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії;
· Збереження та зміцнення власності підприємства;
· Поліпшення якості продукції.
Стаття 139 (КЗпП). Обов’язки працівників
Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Всі обов’язки працівника можна поділити на три групи:
· Обов’язки, що стосуються виконання персональних посадових функцій, покладених на працівника умовами трудового договору;
· Обов’язки, які випливають із наказів і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу;