Под юридическими коллизиями понимаются расхождения или противоречия между отдельными нормативно-правовыми актами, регулирующими те же или смежные общественные отношения, а также противоречия, возникающие в процессе правоприменения и осуществления компетентными органами и должностными лицами своих полномочий.
Чтобы устранить коллизию, требуются высокий профессионализм в процессе толкования и правоприменения, точный анализ обстоятельств «дела», выбор единственного возможного или на крайний случай наиболее целесообразного варианта решения. Это, как правило, сложное аналитическое задание.
Отечественным правоведением был выработан ряд правил, направленных на решение правовых коллизий, основными из которых названы следующие:
— применение нормы высшей юридической силы;
— применение правовой нормы, вступившей в силу позднее;
— использование принципа соотношения общей и специальной нормы.
Однако такие правила решения коллизий базируются на формальных признаках правовой нормы, а не на ее материальной сути.
Некоторые коллизии ХОЗЯЙСТВЕННОГО КОДЕКСА УКРАИНЫ
· кодекс не гарантирует, что приказы будут квалифицированными и понятными.
· что они будут последовательными и скоординированными (слишком велика у нас армия желающих порулить.
· никто не гарантирует, что приказы будут отдаваться в интересах всей экономики, а не конкретных групп или субъектов, "милых сердцу" того или иного чиновника.
· никто не гарантирует, что эти приказы корректно выполняться субъектами, которым они адресованы.
К сожалению, установить пределы сферы действия Хозяйственного кодекса и перечень применяемых средств воздействия очень сложно, если не невозможно. Если Гражданский кодекс регулирует отношения между всеми юридическими и физическими лицами, состоящими по поводу всего существующего в обращении имущества в условиях юридического равенства субъектов, то Хозяйственный кодекс претендует на регулирование всего комплекса разнородных отношений, складывающихся в экономике, включая реализацию государственными органами своих властных полномочий (статьи 3 и 4).
В сферу регулирования этого кодекса не входят мелкие бытовые сделки физических лиц между собой. Конечно, Хозяйственный кодекс признает право на существование других кодексов (Земельного, Гражданского, Трудового и др.) и специальных законов, которые так или иначе касаются отношений, складывающихся в экономике, но все они должны быть определенным образом приведены в соответствие с нормами и принципами ГК.
Однако именно вопрос принципов и требует тщательного внимания. Если ГК строится на принципах частного права, предполагают юридическое равенство сторон, поиск оптимального баланса интересов общества и личности, недопустимость властно-директивных отношений между субъектами, действующими на рынке, то объединение в рамках Хозяйственного кодекса актов, регулирующих различные отношения (налоговые, антимонопольные, валютного регулирования и контроля), возможно только на основе одного общего принципа - хозяйственной целесообразности.
Хозяйственный кодекс, руководствуясь идеологией государственно-плановой экономики (в Кодексе она принимается под псевдонимом социально ориентированной, регулируемой государством), не готов провести четкую грань между государственными органами, осуществляющими властные полномочия, и предприятиями, функционирующими на рынке.
Именно резервирование за государственными органами права осуществлять хозяйственную деятельность и обусловило то, что краеугольным камнем всей конструкции ГК стала слегка модернизированная концепция "социалистического предприятия", без которой построение планово -регулируемой невозможна.
Разработчики Хозяйственного кодекса совершенно несправедливо обошли своего внимания конструкции, которые очень хорошо себя зарекомендовали: "доверительное общество" и "дочернее предприятие", предоставив массу возможностей новому субъекту хозяйственной деятельности - "филиалу / представительству" (ст. 132), осуществляющих хозяйственную деятельность, не будучи юридическим лицом, но имеет собственное имущество на правах "оперативно-хозяйственного ведения (ст. 138), так что вскоре можно ожидать споров относительно того, кто кому и сколько должен, между головными офисами и филиалами.
Так же следует отметить, что именно отмена государственной регистрации юридического лица является основанием для его ликвидации, а не наоборот (п. 15 ст. 58). Но ликвидированное юридическое лицо не оставило после себя какое-то имущество и долги. В последнем случае возникает проблема, от чьего имени это имущество продается, у кого покупается. И вообще, стоит ли погашать требования кредиторов, если и де-факто, и де-юре должника уже нет, он ликвидирован, а имущество, оставшееся после него, можно смело объявлять бесхозным и передавать государству. Требования кредиторов носят обязательственный характер, а обязательства есть, пока есть субъекты (должник и кредитор): нет должника - нет обязательства!
Предприятиям негосударственного сектора после оплаты налогов остается незначительная часть прибыли т.к. государство (чиновник) оставляет за собой право "влиять" на выбор "направлений и объемов" использования прибыли посредством нормативов, налогов, налоговых льгот и "хозяйственных санкций", или же оставаться шанс применить "хозяйственные санкции" за "неправильное" (по его мнению) использование собственной прибыли.
Хозяйственный кодекс Украины позволяет осуществлять открытую подписку на акции до образования акционерного общества, что является классическим правилом, а Гражданский кодекс Украины - после регистрации общества. Для согласованности следует выбрать какое-то одно из этих противоречивых правил.
Следует отметить следующее: как и любой закон, Хозяйственный кодекс Украины оказался не лишенным недостатков. Они должны быть исправлены в ближайшее время. Так, например, одной и проблем есть определенная терминологическая несогласованность ГК и ГК Украины.
· Хозяйственный кодекс применяет понятие "проценты", а Гражданский кодекс - "проценты";
· ГК закрепляет категорию "договор на расчетно-кассовое обслуживание", а ГК - "договор банковского счета";
· ГК содержит понятия "сделка", а ГК - "сделка";
· ГК предусматривает "недействительность обязательства", а ГК - "недействительность сделки";
· ГК применяет понятие "уставный фонд", а ГК - "уставный капитал".
Во многих случаях встречаются и другие терминологические несогласованности, которые требуют, по сути, законодательных поправок или требуют более тщательной работы при доработке.
8. Значение хозяйственной практики в совершенствовании хозяйственного законодательства Беручи до уваги вищенаведені ознаки сучасного господарського законодавства України, можна констатувати: в ньому чимало вад, у т. ч. застарілих, колізійних норм, а також прогалин, що зумовлено запровадженням в економіку України нових для неї ринкових відносин, які ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання. Одночасне прийняття, а також набуття чинності Господарським та Цивільним кодексами України породжує ще таку проблему, як усунення колізій між їх положеннями (щодо господарських товариств; правового режиму цінних паперів; форм власності та ін.). Зазначені обставини зумовлюють необхідність вдосконалення господарського законодавства, яке відбувається за чотирма основними напрямами:1) вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цей напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин (конфлікту інтересів у господарських організаціях корпоративного типу; правового становища холдингових компаній; господарських товариств публічних — державної та комунальної — форм власності) та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до чинних нормативних актів; завданням цього напряму є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері господарювання з врахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і відповідно - прийняття нових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин (початок 90-х років XX століття);2) вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрям передбачає: а) істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин, що відповідає положенням Конституції України (ст. 92) та ст. 5 Господарського кодексу України щодо регулювання на рівні закону відносин власності, визначення правових засад та гарантій підприємництва, правил конкуренції в економічній сфері та норм антимонопольного регулювання; б) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів та набуття ними чинності за умови такої реєстрації (Постанова Кабінету Міністрів України віл 28.12.1992 p. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади»); в) підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарювання), які самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають напрями своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку та інші питання;3) вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає: а) вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та нового Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення усього масиву господарського законодавства у відповідність до Господарського кодексу; б) інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо; в) консолідацію господарського законодавства (прийняття замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин,- одного, який дозволяє усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин (наприклад, питання інноваційної діяльності регулюються: Законом України від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність» (ст. 3), главою 34 Господарського кодексу України, Законом України від 04.07.2002 р. «Про інвестиційну діяльність», Законом України від 16.01.2003 р. «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності»; при цьому відсутнє уніфіковане поняття інноваційної діяльності; основні засади її здійснення, державної підтримки визначаються в кожному з цих актів з деякими відмінностями. Відтак виникає потреба в прийнятті консолідованого закону з питань інноваційної діяльності, який би забезпечив уніфікацію регулювання відносин, що виникають у процесі організації та здійснення такої діяльності;4) гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними стандартами регулювання відносин у сферу госпб-дарювання, законодавством міжнародних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз). Так, Законом України від 18.03.2004 р. «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» та підзаконними нормативно-правовими актами (Указом Президента України від 30.08.2000 р. «Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02.06.2002 р. № 190 «Про погодження Рекомендацій з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України», Положенням про Центр європейського та порівняльного права, затв. наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2003 р. № 68/5 та ін.) передбачена низка заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цього напряму вдосконалення вітчизняного законодавства.На вдосконалення господарського законодавства спрямована державна регуляторна політика, що має здійснюватися у відповідності до Закону України від 11.09.2003 р. «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Закон визначає:1) принципи державної регуляторної політики (адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки);2) основні етапи та елементи державної регуляторної політики (підготовка аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів; їх відкриті обговорення; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизація регуляторних актів; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності), а також основні засади її здійснення (єдиний підхід до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють чинні регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним до розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регулятивного акта);3) систему та повноваження регуляторних органів - Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;4) особливості здійснення регуляторної діяльності (а) щодо положень нормативних документів (стандартів, державних норм та правил, технічних умов тощо), (б) в умовах воєнного, надзвичайного стану та оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації;5) відповідальність за порушення порядку регуляторної діяльності.Значну роль у вдосконаленні господарського законодавства відіграють господарські суди, які в процесі розгляду господарських справ:1) виявляють прогалини, колізії, застарілі норми в чинному господарському законодавстві;2) узагальнюють практику розгляду господарських справ (спорів);3) Вищий господарський суд (правонаступник Вищого арбітражного суду України) на підставі узагальненої в масштабі України судової практики видає оглядові та інформаційні листи, а Президія Вищого господарського суду України відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про судоустрій»: а) дає роз'яснення з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні господарських справ (наприклад, Роз'яснення Президії Вищого господарського суду від 21.05.2002 р. № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»); такі роз'яснення враховуються не лише господарськими судами нижчих ланок, а й суб'єктами господарювання, органами господарського керівництва, іншими учасниками господарських правовідносин у правозастосовній діяльності; б) вносить в установленому порядку пропозиції щодо змін чинного законодавства; в) приймає рішення про звернення до Конституційного суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України стосовно відповідності її положенням окремих норм господарського законодавства. 9. Реализация хозяйственно-правовых норм Переважна більшість актів господарського законодавства має комплексний характер, тобто складається з правових норм різних галузей права, присвячених одному предмету правового регулювання (господарським договорам певного виду, суб'єктам господарювання певної господарсько-правової форми або органу господарського керівництва тощо). Проте провідне місце в будь-якому акті господарського законодавства посідають господарсько-правові норми, яким властиві загальні (притаманні всім правовим нормам) та специфічні (видові) ознаки, що віддзеркалюють їх відмінність від норм інших галузей права. До загальних ознак належать:· встановлення господарсько-правових норм компетентними органами (залежно від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми, такими органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, обласні ради народних депутатів та обласні держадміністрації, міські (Київська та Севастопольська) ради народних депутатів та держадміністрації), господарські об'єднання та суб'єкти господарювання;· офіційний, тобто встановлений законом, порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми);· фіксація таких норм у спеціальних правових документах (їх назва залежить від юридичної сили документа та відповідно - від органу, що його приймає: закон, декрет, постанова, указ, наказ, положення, статут, засновницький договір, правила);· адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб -усім потенційним чи зареєстрованим суб'єктам господарювання взагалі чи суб'єктам певної організаційно-правової форми, наприклад, господарським товариствам (тобто цим нормам не притаманна індивідуальна персоніфікація - адресування конкретній особі).Крім того, господарсько-правові норми характеризуються такою специфічною ознакою, що відрізняє їх від норм інших галузей права, як сфера застосування: вони містять правила у сфері господарювання (щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації, керівництва такою діяльністю). ' Узагальнення згаданих ознак дозволяє дати таке визначення:Господарсько-правові норми — це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.Різноманітність господарсько-правових норм зумовлює доцільність їх класифікації, зокрема, за критерієм структури норми на: (1) норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санкція) і (2) норми з неповною структурою. Останні (серед господарсько-правових норм вони становлять більшість), своєю чергою, поділяються на:· норми-заборони (наприклад, заборона здійснення підприємницької діяльності органам державної влади та органам місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 ГК), а також посадовим особам цих органів (ч. 2 ст. 64 Конституції України; ч. 4 ст. 43 ГК);· норми-принципи (загальні принципи господарювання — ст. 6 Господарського кодексу України; принцип свободи підприємницької діяльності - ст. 44 ГК, принципи зовнішньоекономічної діяльності - ст. 2 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991p.; принципи приватизації державного майна - ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992p.);· норми-визначення (більшість прийнятих протягом останніх 4-х років законів має спеціальну статтю «Визначення термінів», в якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі, - ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. (в ред. Закону від 30.06.1999 р.; ст. З Закону України від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; ст. 2 Закону «Про кооперацію» від 10.07.2003 p.;· компетенційні норми (наприклад, про компетенцію: Антимонопольного комітету - статті 7—8 Закону «Про Антимонополь-ний комітет України» від 26.11.1993 p., Національного банку України - статті 6, 7, 9, 15, 19 Закону України від 20.05.2000 р. «Про Національний банк України», інститутів спільного інвестування - Закон України від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» (зокрема, ст. 4), Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку -статті 6-8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», страхових організацій - Закон України від 07.03.1996 р. (в ред. 04.10.2001 р.) «Про страхування» та ін.);· техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);· норми-рекомендації (не будучи юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, орієнтують їх на бажану для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання): примірні статути, примірна договори тощо. 10. Досудебный порядок урегулирования хозяйственных споров Стороны применяют мероприятия досудового урегулирования хозяйственного спора в случаях, а также, чем договоренность между собою, если это обусловлено договором.Споры, которые возникают из договора перевозки, договора про предоставления услуг связи и договору, основанному на государственному заказе, могут быть переданы на решения хозяйственного суда при условии соблюдения сторонами установленного для данной категории споров порядка их досудового урегулирования.Порядок досудового урегулирования споров определяется Хозяйственно-процесуальным кодексом Украины, если другой порядок не установлен действующим на территории Украины законодательством, которое регулирует конкретный вид хозяйственных отношений.Дела по заявлению прокурора ли его заместителя, Счетной палаты, Антимонопольного комитета Украины и его территориальных отделений поднимаются хозяйственным судом независимо от употребления сторонами мероприятий досудового урегулирования споров.Порядок досудового урегулирования хозяйственных споров не распространяется на споры о признание договоров недействительными, споры про признания недействительными актов государственных и других органов, предприятий и организаций, которые не отвечают законодательству и поднимают права и охраняемые законом интересы предприятий и организаций (далее - акты), споры о взыскание задолженности за опротестованными векселями, споры о взыскание штрафовНациональным банком Украины из банков и других финансово-кредитных учреждений, а также на споры об обращение взыскания на заставленное имущество.Споры, которые возникают при заключении хозяйственных договоров, могут быть представлены на решения хозяйственного суда. 11. Защита прав субъектов хозяйствования в хозяйственной деятельности Предприятия, учреждения, организации, другие юридические лица (в поэтому числе иностранные), граждане, которые осуществляют предпринимательскую деятельность без создания юридического лица и в установленном порядке получили статус субъекта предпринимательской деятельности (далее - предприятия и организации), имеют право обращаться к хозяйственного суда в соответствии с установленной подведомственностью хозяйственных дел за защитой своих возбужденных или оспорюваних прав и охраняемых законом интересов, а также для употребления предусмотренных этим Кодексом мероприятий, направленных на предотвращение правонарушением.В случаях, предусмотренных законодательными актами Украины, к хозяйственного суда имеют право также обращаться государственные и прочие органы, граждане, которые не являются субъектами предпринимательской деятельности.Соглашение об отказе от права на обращение к хозяйственного суду есть недействительной.Хозяйственный суд поднимает дела за исковыми заявлениями: предприятий и организаций, которые обращаются к хозяйственного суду за защитой своих прав и охраняемых законом интересов государственных и других органов, которые обращаются к хозяйственного суду в случаях, предусмотренных законодательными актами Украины; прокуроров и их заместителей, которые обращаются к хозяйственного суда в интересах государства; Счетной палаты, которая обращается к хозяйственному суду в интересах государства в границах полномочий, которые предусмотренные Конституцией и законами Украины.Прокурор, который обращается к хозяйственному суду в интересах государства, в исковом заявлении самостоятельно определяет, в чем состоит нарушения интересов государства, и обгрунтовує необходимость их защиты, а также указывает орган, уполномоченный государством осуществлять соответствующие функции в спорных отношениях.Хозяйственный суд поднимает дела о банкротстве за письменной заявлением кого-нибудь из кредиторов, должника.12. Система хозяйственных судов в Украине В соответствии с Конституцией Украины, правосудие в хозяйственных отношениях осуществляется хозяйственным судом.Хозяйственный суд является независимым органом в решении всех хозяйственных споров, возникающих между юридическими лицами, государственными и другими органами, а также в рассмотрении дел о банкротстве.Хозяйственные суды являются специализированными судами в системе судов общей юрисдикции.Хозяйственные суды составляют единую трехзвеньевую систему специализированных судов, которую составляют:· местные хозяйственные суды;· апелляционные хозяйственные суды;· Высший хозяйственный суд Украины.Местными хозяйственными судами являются хозяйственный суд Автономной Республики Крым, хозяйственные суды областей, городов Киева и Севастополя.Местные хозяйственные суды являются судами первой инстанции.Президент Украины по представлению Председателя Высшего хозяйственного суда Украины может образовывать другие местные хозяйственные суды (городские, межрайонные, специальных (свободных) экономических зон и т. п.).Апелляционные хозяйственные суды являются судами апелляционной инстанции.Апелляционные хозяйственные суды образуются Президентом Украины по представлению Председателя Высшего хозяйственного суда Украины с определением территории, на которую распространяются полномочия апелляционных хозяйственных судов, их местонахождения.Высший хозяйственный суд Украины является высшим судебным органом хозяйственных судов Украины в осуществлении правосудия в хозяйственных отношениях. 13. Участники хозяйственного процесса В состав участников судебного процесса входят: стороны, третьи лица, прокурор, другие лица, которые принимают участие в процессе в случаях, предусмотренных этим Кодексом.Судьей есть должностное лицо хозяйственного суда. Процессуальный статус судьи определяется Законом "О хозяйственных судах"Сторонами в судебном процессе - истцами и ответчиками - могут быть предприятия и организации.Истцами являются предприятия и организации, которые подали иск или в интерес которых представлен иск о защит возбужденн ли оспорюваного права или охраняемого законом интереса.Ответчиками являются предприятия и организации, которым предъявлен исковое требование.Иск может быть представлен несколькими истцами ли до нескольких ответчиков. Каждый из истцов или ответчиков относительно другой стороны выступает в судебном процессе самостоятельно. Хозяйственный суд за наличием достаточных оснований имеет право к принятия решения привлечь за ходатайством стороны или за своей инициативой к участию в деле другого ответчика.В случае убытия одной из сторон в спорному или установленному решением хозяйственного суда правовідношенні вследствие реорганизации предприятия или организации хозяйственный суд осуществляет замену этой стороны ее правопреемником, указывая об этом в решении или постановлении. Все действия, содеянные в процессе к вступлению правопреемника, есть обязательными для него в такой же мере, в которой они были бы обязательными для лица, которое он заменил.Правопреемство возможное на любой стадии судебного процессу.Третьи лица, которые заявляют самостоятельные требования на предмет спору, могут вступить в дело к принятию решения хозяйственным судом, подав иск против одной или двух сторон при условии употребления мероприятий досудового урегулирования спора в случаях.Третьи лица, которые не заявляют самостоятельных требований на предмет спору, могут вступить в дело на стороне истца или ответчика к принятию решения хозяйственным судом, если решения из хозяйственного спора может повлиять на их права или обязанности относительно одной из сторон. Их может быть привлечен к участию в деле также, чем ходатайство сторон, прокурора или по инициативе хозяйственного суда.Дела юридических лиц в хозяйственном суде ведут их органы, что действуют в границах полномочий, предоставленных им законодательством и учредительными документами, через своего представителя.Прокурор принимает участие в рассмотрении дел за его исками, а также может вступить за своей инициативой в дело, возбужденную за иском других лиц, на любой стадии ее рассмотрения для представительства интересов гражданина или государства. С целью вступления в дело прокурор может подать апелляционное, кассационное представление, представления о просмотре решения за нововыявленными обстоятельствами или сообщить суд и принять участие в рассмотрении дела, возбужденной за иском других лиц.В судебном процессе могут принимать участие должностные лица и прочие работники предприятий, учреждений, организаций, государственных и других органов, когда их вызван для дачи объяснений по вопросам, которые возникают во время рассмотрения дела. Эти лица имеют право знакомиться с материалами дела, давать объяснение, подавать доказательства, принимать участие в обзоре и исследовании доказательств.В судебном процессе может принимать участие судебный эксперт.Права, обязанности и ответственность судебного эксперта определяются этим Кодексом и Законом Украины "Про судебную экспертизу". 14. Формы и содержание судебного решения При решении хозяйственного спора по сути (удовлетворения иску, отказ в иске полностью или частично) хозяйственный суд принимает решения.Решения выкладывается в письменной форме и подписывается всеми судьями, которые принимали участие в заседании. В случае рассмотрения дела тремя судьями судья, не согласный с решением, обязанный изложить в письменной форме свою отдельную мысль, которая причитается к делуРешения хозяйственного суда постановляется именем Украины и состоит из вступительной, описательной, мотивировочной и резолютивной частей, при этом:1) в вступительной части указываются наименования хозяйственного суду, номер дела, дата принятия решения, наименования сторон, цена иска, фамилии судьи (судий), представителей сторон, прокурора и других лиц, которые принимали участие в заседании, должности этих лиц. При рассмотрении дела на предприятии, в организации об этом также указывается в вступительной части решения;2) описательная часть может содержать краткое изложение требований истца, отзыва на исковое заявление, заявлений, объяснений и ходатайств сторон и их представителей, других участников судебного процесса, описание дои, выполненных хозяйственным судом (обзор и исследования доказательст и ознакомления с материалами непосредственно в месте их нахождения);3) в мотивировочной части указываются обстоятельства дела, установленные хозяйственным судом; причины возникновения спора; доказательства, на основании которых приняты решения; содержание письменного соглашения сторон, если ее достигнут; доводы, за которыми хозяйственный суд отклонил ходатайства и доказательства сторон, их предложения относительно условий договора или соглашения сторон; законодательство, каким хозяйственный суд руководствовался, принимая решение; обгрунтування отсрочки или рассрочки выполнения решения;4) резолютивная часть может содержать вывод об удовлетворение иску или об отказе в иске полностью или частично по каждой с заявленных требований. Вывод не может зависеть от наступления или ненаступления каких-то обстоятельств (условное решение).При удовлетворении иска в резолютивной части решения указываются:наименования стороны, в пользу которой решен спор, и стороны, из которой осуществлены взыскания денежных сумм или которая обязанная выполнить соответствующие действия, срок выполнения этих действий, а также срок уплаты денежных сумм при отсрочке или рассрочке выполнения решения;размер сумм, которые подлежат взысканию (основной задолженности за материальные ценности, выполненные работы и предоставленные услуги, неустойки, штрафа, пени и убытков, а также штрафов15. Пересмотр решений в апелляционном порядке