Смекни!
smekni.com

Алгоритми і методи обчислення (стр. 2 из 4)

Послідовність розв'язуванні таких задач можна подати у виді наступних етапів:

1) постановка задачі;

2) створення математичної моделі (формулювання задачі); перевірка моделі на адекватність;

3) побудова розрахункової (обчислювальної) моделі, яка відповідає прийнятій математичній моделі;

4) проведення розрахунків за обраною обчислювальною моделлю при заданих (відомих) значеннях первісних даних;

5) аналіз одержаних результатів.

У цілому процес розв'язування інженерної задачі може бути поданий у вигляді схеми, наведеної на рис. 1.1.

Розглянемо докладніше кожний з цих етапів.

Побудова математичної моделі


Похибка ММ

Математична

модель

Похибка
методу
Розрахункова модель

(алгоритм, програма)

Похибки

початкових даних

Результат

моделювання


Рис. 1.1 Схема розв'язування інженерної задачі

1.3 Постановка задачі

Постановка задачі має передумовою словесне, змістовне формулювання задачі, умов, за яких вона ставиться, та вимог до її розв'язування. Слова "змістовне формулювання" слід розуміти так, що задача має бути сформульована у термінах опису реального об'єкта (технічного пристрою або процесу), поводження якого підлягає вивченню.

Як приклади розглядатимемо такі найпростіші інженерні задачі.

Задача 1. Визначити характеристики власного руху фізичного маятника за умови малих його коливань.

Задача 2. Визначити змінення швидкості тіла при його падінні, враховуючи опір оточуючого середовища.

Задача 3. Відшукати моменти інерції ротора гіроскопа.

Задача 4. Визначити характеристики власного руху гіроскопа у кардановому підвісі, а також характеристики його вимушеного руху під дією моментів зовнішніх сил, що діють по осях карданового підвісу і змінюються з часом за гармонічним законом.

1.4 Створення математичної моделі

Математична модель - це математичний опис співвідношень постановки задачі. Такий опис можливий лише на ґрунті попередньо одержаних знань про поводження об'єкта, що вивчається, і про способи правильного й ефективного опису цього поводження у математичних термінах. В одних випадках утворення математичної моделі не складає труднощів (наприклад, модель є відомою заздалегідь за результатами раніше проведених досліджень), а в інших потрібно неодноразове уточнення постановки задачі, виділення головних визначальних чинників, відкидання чинників, які незначно впливають на результат і т.д..

Так, для задачі 1 математична модель може бути утворена, якщо врахувати наступні теоретичні відомості.

1. До характеристик власного руху коливальної ланки, яким є фізичний маятник, відносять:

1) частоту власних коливань;

2) коефіцієнт загасання цих коливань.

2. При малих відхиленнях від вертикалі рух маятника з достатньою точністю описується лінійним диференційним рівнянням другого порядку зі сталими коефіцієнтами:

, (1.1)

де

- кут відхилення маятника від вертикалі;
- момент інерції маятника відносно його осі обертання;
- коефіцієнт демпфірування;
- маса маятника;
- прискорення вільного падіння;
- зміщення центра мас маятника відносно осі його обертання;
- кутова швидкість повороту маятника навколо його осі обертання;
- кутове прискорення маятника.

3. Власний рух маятника описується співвідношенням

, (1.2)

де

- початкове значення амплітуди власних коливань і
- початкова фаза власних коливань визначаються початковими умовами руху маятника, а
- частота власних коливань та
- коефіцієнт загасання власних коливань - це параметри, які визначаються лише параметрами самого маятника і не залежать від інших чинників. Фактично
і
є шуканими величинами.

4. Величини

і
є відповідно уявною і дійсною частинами пари комплексно спряжених коренів характеристичного рівняння

, (1.3)

яке випливає з диференційного рівняння (1), тобто корінь рівняння (3) має вигляд:

. (1.4)

У підсумку математично розв'язування задачі 1 зводиться до відшукування комплексних коренів квадратного рівняння (3) і виділенню їхніх дійсної й уявної частин за заданими первісними даними - значеннями параметрів

,
та
.

У задачі 2 треба припустити, що тіло є матеріальною точкою маси

, з'ясувати, під дією яких сил відбувається падіння тіла, визначити чинники, що впливають на силу опору, встановити залежність сили опору від цих факторів. Якщо вважати, що на тіло діють сила тяжіння
та сила опору, що є пропорційною до швидкості
падіння, тобто
, то, на основі законів механіки одержимо рівняння
, або

. (1.5)

Це диференційне рівняння із врахуванням початкової умови

і є математичною моделлю задачі.

У задачі 3 насамперед слід з'ясувати форму ротора, його розміри, розподіл мас, потім виділити у тілі ротора ряд частин, відшукування моментів інерції яких робиться досить просто (циліндри, кільця, конуси тощо). Тоді задача зводиться до обчислень моментів інерції окремих елементарних тіл і їхньому підсумовуванню. Формули обчислення моментів інерції окремих частин ротора і їх підсумовування і складуть математичну модель цієї задачі.

Постановка задачі 4 має містити опис власних параметрів системи "гіроскоп у кардановому підвісі", опис параметрів зовнішніх моментів сил, опис рівнянь руху. Наприклад, рівняння руху гіроскопа для цієї задачі можуть бути взяті у наступному вигляді

. (1.6)

Тут

і
- кути повороту гіроскопа навколо осей підвісу;
та
- його моменти інерції,
- власний кінетичний момент гіроскопа,
- початкове значення кута
;
;
;
;
;
,
- амплітуди змінювання моментів зовнішніх сил;
- частота (колова) цього змінювання;
,
- початкові фази коливань цих моментів.