1. Предмет, метод цивільного права
Складові цивільного права: наявність приватних осіб; приватний інтерес (основа); воля учасників, як умова вступу в цивільні правовідносини.
Цивільне право – система правових норм, що регулюють на засадах речової рівності майнові і немайнові відносини з метою наділення приватних осіб можливостями самоорганізації їхньої діяльності для задоволення їх власних (приватних) потреб.
Предмет цивільного права: майнові відносини, немайнові відносини.
Суб’єкти юридично рівні і незалежні один від одного для обох відносин.
Ознаки майнових відносин: майнове відособлення учасників (право мати, користуватися майном і відповідати за нього); еквівалентний платний характер (все обмінюється на рівні речі або за гроші); учасники відносин є рівноправними і незалежними один від одного.
Види майнових відносин:
1. речові (право власності), вони статику відносин: власності (абсолютні); відносні.
2. зобов’язальні – перехід права на майно або майно до інших осіб) – динамічні: договори; делікти (з приводу нанесення шкоди); спадкові (правонаступництво). Речові відносини виникають між всіма і не обмежені у часі на відміну від зобов’язальних.
3. корпоративні (членські) – виникають у юридичних корпораціях з приводу участі осіб у цих кооперативах, у учасника корпорації управлінські (акціонерні) права.
Види немайнових правовідносин:
1. немайнові, пов’язані з майновими (інтелектуальні права): ідеї, образа, символи, вони тісно пов’язані з особистістю, тут немайнова сторона відносин є головною, а майнова – похідною;
2. невідчужувана права і обов’язки людини (життя, здоров’я, честь, гідність).
Метод – диспозитивний (рівність сторін у правовідносинах) і імперативний (у виняткових випадках). 2. Джерела цивільного права
Джерела права – зовнішня форма вираження правових норм¸ яка має загальнообов’язковий характер.
Джерела ЦП: НПА, міжнародні договори, судові прецеденти, правовий звичай, цивілістична доктрина.
НПА – документ, прийнятий уповноваженим органом, в якому містяться правила поведінки.
Судовий прецедент – рішення суду вперше по конкретній справі, що набрало чинності. Судова практика має нормативну силу для: рішення КСУ про тлумачення Конституції і законів (квазіпрецедент); рішення Європейського суду з прав людини (сторонами можуть бути ті суб’єкти, які не мають відношення до України).
Правовий звичай – норма права, яка була встановлена шляхом багаторазового повторення (найстаріше джерело права, неможливо розрізнити права і обов’язки). Звичаї застосовуються тоді, коли не має норм законодавства.
Цивілістична доктрина – обґрунтовані науковцями певні висновки, які є результатом тлумачення позитивного права, а також порівняльного законодавства (монографії, автореферати, статті). Доктрина має велике значення для міжнародних відносин. Не є джерелом права: цивільно-правові договори (не мають правової основи), крім типових договорів; акти індивідуального регулювання.
3. Громадяни як суб'єкти цивільного права
Термін „громадянин” не вживається в ЦК.
Для того, щоб бути учасником цивільних відносин необхідно мати цивільну правосуб’єктність, елементами якої є цивільна право- та дієздатність.
Цивільна правоздатність – здатність мати цивільна права і обов’язки. Нею володіє кожен громадянин України. Виникає в момент народження і припиняється зі смертю. Правоздатність природна властивість кожної людини. Хоча в юридичній літературі радянських часів домінувала думка про те, що правоздатність набувається не від природи, а внаслідок закону, тобто є певною юридично можливість. Правоздатність – основа для правоволодіння. Ознаки цивільної правоздатності: всі громадяни незалежно від віку та стану здоров’я мають цивільну правоздатність; виникає в момент народження; припиняється зі смертю; рівність правоздатності громадян незалежно від походження, соціального і майнового становища, расової та національної належності, статі, освіти; невідчужуванність правоздатності та неможливість її обмеження (угода спрямована на обмеження правоздатності є недійсною). Обмеження правоздатності можливе як покарання за вчинення злочину, причому громадянин за вироком суду може бути позбавлений правоздатності не в цілому, а лише здатності мати деякі права: обіймати певні посади, займатися певною діяльністю. Цивільна правоздатність – якісна категорія. ЇЇ зміст полягає у можливості набуття прав, а не в їх сукупності. Цивільна правоздатність – передумова правоволодіння. Це здатність мати цивільна права і обов’язки.
Співвідношення цивільної правоздатності з суб’єктивним правом: можливість (правоздатність) і дійсність (суб’єктивне право).
Цивільна дієздатність – здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати юридичні обов’язки. Види дієздатності: часткова (до 14 років), неповна (14-18 років), повна, обмежена, недієздатність.
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
Фізична особа у віці від 14-18 років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою ОБОХ батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. 4. Юридичні особи як суб'єкти цивільного права
Юридична особа – організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати права і нести обов’язки, бути відповідачем і позивачем у справі.
Ознаки: 1. організаційна єдність (визначає організацію, як єдине ціле що має внутрішню структуру, яка полягає в наявності органів управління і окремих підрозділів), завдання і структура зазначаються в статуті. 2. наявність відокремленого майна. Будь-яка юридична особа повинна мати власне майно, відокремлене від майна засновників, держави, іншої юридичної особи. У більшості юридичних осіб виникає право власності на майно (крім державних підприємств, казенних підприємств і установ. Наявне майно – фонди. Майно, яке знаходиться у юридичних осіб зараховується на його баланс, що свідчить про наявність відокремленого майна (виняток казенні підприємства і установи, у них не баланс, а кошторис). 3. самостійна майнові відповідальність. Засновники не відповідають за боргами юридичної особи и навпаки. Виняток становлять деякі підприємства, відповідальність за які несуть засновники: повне товариство, командитне товариство, казенні підприємства і установи. 4. участь в цивільному обороті і в суді від свого імені. Кожна юридична особа має право на торгові знаки, виробничі марки, фірмове найменування. Юридична особа повинна мати юридичну адресу. 5. державна реєстрація. Право- і дієздатність виникає з моменту державної реєстрації і припиняється з моменту виключення особи з єдиного Реєстру. Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності – цільова (обмежена) правоздатність особи. За новим ЦК кожна юридична особа має універсальну правоздатність. Юридична особа діє через свої органи. Дії органів є діями самої юридичної особи.
Органи юридичної особи: 1. загальні збори учасників – найвищій орган управління юридичної особи, збори можуть приймати рішення з будь-якого питання. Повноваження зборів: затвердження статуту і змін до нього; призначення виконавчих органів; визначення загальних напрямів діяльності юридичної особи; призначення дивіденду за результатами річної господарської діяльності. Рішення приймаються простою більшістю членів крім випадків передбачених законодавством, де використовується кваліфікована більшість. 2. колективно-виконавчий орган (правління, дирекція). Повноваження: поточне управління діяльністю, що передбачена в статуті. 3. одноособовий виконавчий орган (директор). Повноваження: представляти особу без довіреності, підпис договорів і фінансових документів. 4. наглядова рада. Повноваження: контроль за діяльністю виконавчих органів. До неї не входять особи, що входять до інших органів. 5. контрольно-ревізійна комісія. Повноваження: стежить за фінансовою дисципліною юридичною особи. До неї не входять особи, що входять до інших органів. 6. трудовий колектив.