Наукові визначення мають велику роль в науці фінансового права. Вони мають не тільки теоритичне значення в процесі пізнання даної галузі, але й практичне значення в нормотворчому процесі. Правові визначення повинні коротко розкривати сутність фінансово - правових явищ.
Система категорій, як логос науки фінансового права.
Про науку фінансового права можна сказати так: фінансове право, як наука є щось незмінне, що знаходиться в постійних змінах. Незмінне - це перш за все група базисних фінансово - правових категорій і найбільш важливих спеціалізованих категорій. Фінансове право, як сукупність юридичних норм постійно розвивається, змінюється, удосконалюється, постійно прагне до ідеалу, який, в принципі, важко досяжний. Але понятійний апарат, за допомогою якого формуються норми фінансового права, являється незмінним.
Фінансово - правові категорії являються логосом науки фінансового права. Дякуючи логосу науки фінансового права при всій динамічності і навіть катастрофічності понять і явищ складного, найбільш мозаїчного фінансового світу зберігає стабільність і гармонію.
Враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вивчає економічний базис, не треба забувати про необхідність вивчення закономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, потрібно не підміняти правовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки про фінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту.
Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і відносин, що виникають у зв'язку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.
VI.Основні етапи розвитку.
1. Зародження науки фінансового права в Західній Європі.
Всі науки, як відомо, виникають із практичний потреб і проходять перед своїм кінцевим ствердженням «стажировку» в складі інших наук. Це теж можна сказати і про науку фінансового права, яка до середини XIX століття знаходилося в стані ембріонального розвитку і розроблялось в складі інших наук, а саме в складі державного і поліцейського права, а також в складі політекономії і фінансової науки.
Три останніх століття, що прийшли на чергу середньовіччю, відрізняються інтенсивним розвитком економічних відносин: зростом числа купівельних компаній, розвитком банківської справи, ростом мануфактур. Життєві відносини людей, що жили в ці століття підчиняються ідеї економічної і фінансової доцільності. Гроші починають визначати поведінку людей і державних діячів.
Характеризуючи новий час, не лишнім буде підкреслити, що XVII - XVIII ст.ст. - час виникнення блискучих за формою і внутрішній силі адміністративно - командних систем в Швеції, Франції, Росії і Прусії. Функціонування цих систем супроводжувалося ростом державних розтрат, викликаного утворенням великих постійних військ, утриманням великого бюрократичного апарату, а також розкіш”ю королівських дворів. Важлива роль фінансів в житті держави знаходить своє відображення в працях державців і поліцеістів.
Можна стверджувати, що державці першими починають розроблять в своїх працях проблему державних фінансів. Важливе місце ця проблема знайшла в творові відомого французького державця Жана Бодена «Шість книг про державу».
Питання про справедливий податковий збір з народу порушувався в праці «Левиафан» англійського державотворця Гоббса.
В праці «О духе законов» (1748р.) Монтеск’є, ворог абсолютизма, стверджував, що основні питання фінансової політики держави повинні вирішуватися в парламенті. Фінансовий ідеал Монтеск’є, як і Локка, вплив якого він мав, - прийняття фінансових законів представницькою владою і виконання цих законів - виконавчою, на чолі якої стоїть монарх.
Більш детально була відображена роль фінансів в житті держави в працях перших європейських поліцеістів - француза Деламара і німецьких вчених Юсті і Зоненфельса.
Капітальна робота Деламара з багатою по змісту, але не систематизованою інформацією, стала основою для написання робіт, в яких державні фінанси досліджувалося з юридичних позицій, а точніше поліцейського права. Одним із таких авторів являється Юсті, до головних праць якого відносяться «Державне господарство» (1752 р.), «Подробное рассуждение о налогах и податях» (1755 р.) і «Система фінансів» (1766 р.).
Другим великим поліцеістом, досліджуваним в своїх працях фінансові проблеми, був австрійський письменник і державний діяч І.Зоненфельс. Він - автор фундаментального трьохтомного твору «Основные начала полиции, коммерции и финансов» (1776 р.).
В тому же XVIII з’явились мислителі, які по іншому подивилися на роль фінансів в житті держави, розглядаючи їх більш ширше, як з точки зору інтересів держави, так і с точки зору матеріального забезпечення окремого громадянина. В цьому плані особливе значення мала капітальна робота знаменитого англійського політеконома А.Сміта «О богатстве народов» (1776 р.), книга була присв’ячена фінансовим питанням. В роботі не зустрічаються поняття «фінанси», «право», але автор ставить питання про юридичну регламентацію фінансових відносин і, в першу чергу, податкових.
А.Сміт відіграв велику роль в розроблені фінансово - правових питаннях і в формуванні науки фінансового права. Він намітив контури фінансової науки і шляхи їх поділу від політекономії, створив одночасно приписи ділення від фінансової науки науки фінансового права.
В першій половині XIX століття закінчується ембріональний розвиток науки фінансового права і, став повнолітньою, вона виходить на арену самостійного життя: наукового і учбового. саме с середини XIX століття і на протязі другої половини цього століття розпочинається викладання фінансового права на юридичних факультетах університетів, створюються кафедри фінансового права, опубліковуються перші курси лекцій і підручники, готовляться кадри викладачів і вчених в цій області наукових знань. сам факт з’явлення на науковій і учбовій арені нової самостійної науки був обумовлений характером і особливостями XIX століття.
В цілому в області фінансового права в західно - європейській літературі на протязі другої половини XIX і всього XX століття панує дві теорії: одна заперечує всяку самостійність фінансового права і не признає кордонів між фінансовим правом і фінансовою наукою, а інша, являючись норматвістською, зводила задачі науки фінансового права до вивчення позитивного законодавства. Перша лінія фактично приводила викладання фінансового права до викладання науки про фінанси. Її представляли такі вчені - професора, як Л.Штейн, Г.Еліннек, А.Вагнер, в російській літературі - І.С.Капустін, І.Х.Озеров, Г.І.Тікітін.
Важливий внесок в розробку питань фінансового права вніс німецький державотворець другої половини XIX - початку XX століття Георг Еллінек. Особливу увагу Еллінек приділяв проблемам бюджетного права і присв’ятив цьому інституту спеціальну роботу. Характерним для Еллінека являється визначення бюджета, як централізованого фінансового фонда держави, який будується на основі парламентського закона і направлений на задоволення індивідуальних і національних інтересів, що розвивалися в направлені прогресу.
Друга теорія була представлена відомим французьким теоретиком фінансового права кінця XIX - початку XX століття Гастоном Жезом. Велику популярність мав підручник Жеза по фінансовій науці і його трактат, присвячений проблемам теорії бюджету і бюджетного права.
В другій половині XX століття лінію Г.Жеза в науці фінансового права продовжив другий французький вчений - Поль Годме. Це відомий спеціаліст по цивільному і фінансовому праву. Він видав двохтомну роботу, в оригіналі названу «Публічні фінанси», а в нас переведену як «Фінансове право», так як робота в цілому присвячена цій галузі права. Автор починає своє дослідження з визначення фінансового права, під яким розуміється «галузь публічного права, предметом якої являються норми, що регулюють державні фінанси».
2.Розвиток науки фінансового права в імператорській Росії.
В Російській імперії фінансова наука, що народила згодом науку фінансового права, з'явилась значно пізніше, ніж у, Західній Європі.
Наука фінансового права в Росії також мала начальний період і розвивалась в лоні економічних творів. Петровські реформи при всій їх непродуманості і противоріччях мали важливе наукове і культурне значення. Виниклі зв’язки з західними країнами стали основою, на якій зародилась російська фінансова думка.
Перші спроби аналізу фінансового стану Росії були розпочаті ще в 1663-1667 роках (Котошихін, Крижаним, Посошков).
Найбільш видатним представником в петровські часи був І.Т.Посошков (1652 -1726 рр.) . Економіст і публіцист, практик - підприємець, який мав свій винокуренний завод і добре знав Росію по особистим спостереженням, Пососшков в головному творі «О скудости и богатстве» виклав програму фінансових, економічних і політичних перетворень. Посошков виходить із того основного положення, що в державі, або все багатство народу є в широкому смислі багатство державне, а «оскуднение» народне є «оскуднение» державне. «Худой тот сбор» - говорить Посошков, «который казну собирает и людей разоряет».
Роздуми Посошкова відносяться до економіки, торгівлі і фінансам, але він разом з тим підкреслює значення «праведных законов» для розвитку цієї сфер виробництва.