- Етап автоматизованої дії - етап швидкого реагування на будь-яку дію.
Одиницею змісту навчання виступають не ЗУН, а розумові й практичні дії. Розрізняють 3 типи навчання:
- I тип, коли учням дають у готовому виді систему вказівок й орієнтирів;
- ІІ тип, коли учні вчаться за вказівками шляхом «проб і помилок»;
- ІІІ тип - самостійний, без вказівок й орієнтирів.
4. Теорія програмованого навчання.
Автори: Б. Скинер, Е. Торндайк, Н. Крауденр, В. Беcпалько.
Провідні ідеї:
1.Дана теорія побудована на кібернетичних принципах функціонування систем за такими каналами:
- канал прямого зв'язку - інформація (порція) одна для всіх, однакова.
- канал зворотного зв'язку - інформація надходить у недостатньому об'ємі й із запізненням.
2. Вчитель - суб'єкт керування; учень - об'єкт керування.
3. Інформація надходить дозами у вигляді певних програм. Розрізняють типи програм:
а) лінійна - являє собою послідовні блоки інформації з контрольним завданням. Учень повинен дати правильну відповідь. Якщо відповідь неправильна, йому пропонують повернутися й все перевірити;
б) розгалужена - учневі, на випадок неправильної відповіді надають додаткову інформацію, що дозволить йому виконати контрольне завдання;
в) адаптована - дає учневі можливість самостійно обирати рівень складності навчального матеріалу;
г) комбінована - містить у собі фрагменти лінійних, розгалужених й адаптованої програм.
5. Теорія проблемного навчання.
Автори: П. Москаленко, Г. Махмутов, И. Лернер.
Провідні ідеї:
Основними поняттями категорії «проблемного навчання» варто вважати проблему, проблемну ситуацію, проблемне завдання.
- Проблемна (грецьке - завдання) - теоретичне або практичне питання, що має потребу в розв’язуванні, дослідженні.
- Проблемна ситуація (фр. - сукупність обставин) - проблема, що має потребу у творчому пошуку.
Основні способи створення проблемних ситуацій:
1.Зіткнення учнів із протиріччям між новими фактами, явищами й старими знаннями при необхідності їхнього теоретичного пояснення й пошуків шляхів їхнього застосування.
2.Зіткнення учнів з необхідністю вибору потрібної їм інформації.
3.Використання протиріч між наявними в учнів знаннями й практичними завданнями.
4.Спонукання до порівняння, зіставлення й протиставлення фактів, явищ, правил і дій їхнього узагальнення.
5.Пред'явлення учням ситуацій практичного характеру.
6.Спонукання учнів до виявлення внутрішньо й між предметних зв'язків і зв'язків між явищами.
М. Махмутов наводить таку класифікацію навчальних проблем:
1.Галузь і місце виникнення.
2.Роль у процесі навчання.
3.Суспільна й педагогічна значимість.
4.Спосіб організації процесу розв’язування.
6. Теорія оптимізації навчально-виховного процесу.
Автори: Ю. Чабанський
Провідні ідеї:
1.Оптимальний - означає найкращий для наявних сьогодні умов, для реальних можливостей учнів і вчителі в цей момент, з погляду певних критеріїв.
2.До важливих критеріїв в оптимумі належать:
- Досягнення кожним учнем реально можливого для нього в цей момент часу (період) рівня успішності, вихованості й розвитку, але не нижче задовільного із прийнятними нормами оцінок;
- Дотримання учнями й вчителями встановлених норм часу на визначену й домашню роботу;
- Мінімально необхідні зусилля, витрачені учасниками навчально-виховного процесу.
3.Оптимізація навчання передбачає єдність діяльності вчителі й учнів на уроці.
4.Основні способи оптимізації:
- I спосіб оптимізації - комплексне планування й конкретизація завдань утворення, виховання й розвитку школярів.
- ІІ спосіб оптимізації - відповідності змісту утворення мети навчання, з визначенням у змісті уроку головного, істотного.
- ІІІ спосіб оптимізації - відбір найбільш удалої структури уроку.
- IV спосіб оптимізації - відбір найбільш раціональних методів і засобів навчання.
- V спосіб оптимізації - диференційований й індивідуальний підхід до учнів, що передбачає оптимальне з'єднання загалом класних, групових й індивідуальних форм навчання.
- VI спосіб оптимізації - створення належних умов навчання (матеріальних, психологічних, естетичних, гігієнічних).
- VII спосіб оптимізації - відбір оптимального темпу навчання.
- VIII спосіб оптимізації - визначення відповідності підсумкових результатів, отриманих у процесі навчання, реальним можливостям школярів за нормативами витрат часу вчителем й учнями [36, с. 9-12].
1.5. Інформаційні технології в навчально-виховній діяльності освітнього закладу
Для організації й застосування інформаційних технологій у навчанні необхідна наявність у навчальному закладі програмного забезпечення навчального призначення. На сьогоднішній день існує досить велика кількість поки ще російськомовного програмного продукту, що може бути використаний учителем у навчальній діяльності. Це такі засоби, наприклад, як:
1.Універсальне ППЗ, яке можна використати на уроці з будь-якого предмета:
- Програма генерації й проведення тестів;
- Програма розробки презентацій Microsoft Power Point (може бути використана для узагальнюючих уроків, уроків підготовки до тематичної атестації тощо);
2. Повний шкільний курс із хімії, геометрії, географії, літератури, математики фізики (російськомовна програма, дані якої можна використати в підготовці до звичайних уроків) [3].
Метод проектів.
Останнім часом усе більше уваги приділяється питанням особистісно орієнтованого освітнього процесу, тобто такого процесу в освіті, що зорієнтований на особистість. Особистість людини створюється суспільними зв'язуваннями, у які вона вступає у своїй предметній діяльності. Але основною діяльністю діти займаються в стінах школи. Тому саме школа повинна різноманітити цю діяльність, зробити її більше жвавою і конкретною, щоб надати можливість для різнобічного розвитку особистості дитини.
Спостереження за обдарованими дітьми допомогли психологам зробити висновок про вікові передумови здатностей, вікових факторах обдарованості (тобто, обумовлені віком підвищені можливості розвитку психіки в тих або інших напрямках). Саме в роки дитинства внутрішні умови вікового розвитку є одночасно й факторами формування здатностей. Значення творчого аспекту діяльності росте з роками. Діти ж схильні до «діяльності взагалі», саме в дитячі роки найбільше виявляється особлива широта й мінливість захоплень, готовність утягуватися в усі нові види знань. І справа не в тім, що в активній діяльності виявляються здатності. А в тім, що вони в цій діяльності створюються. Здатності завжди є результатом розвитку.
За результатами досліджень різних міжнародних організацій і фондів, учні пострадянських держав відрізняються від своїх закордонних однолітків більшим обсягом знань й у той же час неспроможністю застосовувати їх у реальному житті. Використання в навчальному процесі методу проектів дає можливість перебороти цей бар'єр, навчити дітей самостійно добувати нові знання й застосовувати їх на практиці.
Проект – сукупність певних дій, документів, тестів для створення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту.
В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, розвиток критичного мислення.
Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Метод проектів завжди допускає розв'язання деякої проблеми, що передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – інтеграція знань, умінь із різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв’язування, якщо практична, - конкретний результат, готовий до впровадження[9].
Телекомунікаційний проект
Телекомунікації – передача інформації на відстань електронними засобами. Комп'ютерні телекомунікації - передача інформації з одного комп'ютера на іншій у будь-якій точці земної кулі. Комп'ютерні телекомунікації дозволяють учням і вчителям з різних країн миру спілкуватися один з одним. В 80-ті роки телекомунікації використалися лише як зручний й оперативний вид зв'язку, оскільки вся мережна робота полягала в обміні аркушами між учнями. Однак, як свідчить міжнародна практика й численні експерименти, на відміну від простої переписки, спеціально організована цілеспрямована спільна робота учнів у мережі може дати більше високий педагогічний результат.
Найбільш ефективної виявилася організація загальних проектів на основі співробітництва учнів різних шкіл, міст і країн. Основною формою організації навчальної діяльності учнів у мережі став навчальний телекомунікаційний проект.
Навчальний телекомунікаційний проект – це спільна учбово-пізнавальна або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерної телекомунікації, що має загальну позначку- дослідження певної проблеми, погоджені методи, способи діяльності й спрямована на досягнення загального результату діяльності.
Специфіка телекомунікаційних проектів полягає насамперед у тім, що вони по своїй суті завжди міжпредметні. Розв’язування проблеми, закладеної в будь-якому проекті, завжди вимагає залучення інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному проекті, особливо міжнародному, потрібна, як правило, більш глибока інтеграція знаннь, що передбачає не тільки знання властивості предмета досліджуваної проблеми, але й знання особливостей національної культури.
Тематика й зміст телекомунікаційних проектів повинні бути такими, щоб їхнє виконання цілком природно вимагало залучення властивостей комп'ютерних телекомунікацій. Інакше кажучи, не всякі проекти, якими б цікавими й практично значимими вони не здавалися, можуть відповідати характеру телекомунікаційних проектів. [35].