Нарисна геометрія (стр. 5 из 5)

Рисунок 1.51 – Побудова елемента розгортки

Далі за трикутною гранню йде частина нахиленого конуса з вершиною у точці 3, першою твірною якого є сторона 23 трикутної грані.

Щоб побудувати розгортку конічної поверхні, необхідно розбити частину кола між точками 2 та А (основа конуса) на кілька частин (на рисунку 1.52 на три частини). Натуральна величина твірних 3С та 3В визначається способом обертання навколо проеціювальної осі, яка проходить через точку 3. Натуральна величина твірної 3А – це її фронтальна проекція. Розгортку конічної поверхні будують способом тріангуляції (рис. 1.52).

Рисунок 1.52 – Побудова розгортки конічної поверхні

Далі до розгортки необхідно додати трикутну грань 3А4, яка проектується у натуральну величину на фронтальну площину проекцій (рис. 1.53).

Рисунок 1.53 – Побудова розгортки гранної поверхні

Потім до розгортки додається конічна поверхня з вершиною у точці 4 (рис. 1.54).

Рисунок 1. 54 – Побудова розгортки конічної поверхні

Завершує побудову розгортки бічної поверхні половина трикутної грані 4F5, яка у натуральну величину проектується на профільну площину проекцій. На рисунку 1.55 наведена половина розгортки бічної поверхні пропонованої на рисунку 1.50 деталі.

Рисунок 1.56 – Розгортка складної поверхні

7. Аксонометрія

Аксонометрією називають зображення предмета разом з координатною системою, до якої він віднесений, на вибрану аксонометричну площину проекцій (рис. 1.56).

Залежно від напрямку проеціювання аксонометрію поділяють на косокутну та прямокутну.

Косокутною називають аксонометрію, коли напрямок проеціювання не перпендикулярний до заданої площини проекцій. Прямокутною називають аксонометрію, коли напрямок проеціювання перпендикулярний до заданої площини проекцій.

Рисунок 1.56 – Побудова аксонометричної проекції точки А

ГОСТ 2.317–68 встановлює п’ять типів аксонометричних проекцій: прямокутна ізометрія (рис. 1. 57а), прямокутна диметрія (рис. 1.57б), косокутна фронтальна ізометрія (рис. 1.57в), горизонтальна ізометрія (рис. 1.57 г.), фронтальна диметрія (рис. 1.57д).

Рисунок 1.57 – Типи аксонометричних проекцій

Найчастіше виконують прямокутну ізометрію деталей. Координатні осі ізометрії розміщені під кутом 120⁰, поетапна побудова яких наведена на рисунку 1.58.

Рисунок 1.58 – Поетапна побудова ізометричних осей

Для побудови ізометричної проекції точки досить виміряти на комплексному кресленні та послідовно відкласти на відповідних аксонометричних осях абсцису, ординату та аплікату заданої точки (рис. 1.59).

Рисунок 1.59 – Ізометрична проекція точки А

Ізометрія кола – це еліпс, велика та мала осі якого орієнтуються по-різному залежно від того, якій площині він належить або якій паралельний (рис. 1.60).

Рисунок 1.60 – Ізометрія кола

При побудові ізометрії кола слід пам’ятати про те, що велика вісь еліпса завжди перпендикулярна до відсутньої у даній площині осі, а мала вісь з нею збігається. При цьому, велика вісь еліпса дорівнює 1,22D, а мала – 0,71D.

Щоб виконати ізометрію деталі, пропонованої на рисунку 1.50, необхідно виконати контур нижньої основи – це прямокутник, а потім визначити положення верхньої основи – це коло, яке проектується у вигляді еліпса (рис. 1.61).

Рисунок 1.61 – Побудова ізометричних проекцій основ складної поверхні

На завершальному етапі побудови аксонометричної проекції пропонованої деталі необхідно з’єднати точки верхньої та нижньої основи – одержуємо ізометрію бічної поверхні (рис. 1.62а)). Потім необхідно видалити лінії невидимого контуру (рис. 1.632б).

а) б)

Рисунок 1.62 – Ізометрична проекція складної поверхні