Число
називають рівнем значущості критерію, якщо .Нехай
, тоді квантилем розподілу називається корінь рівняння . Якщо функція строго монотонна, то це рівняння має єдиний корінь; у протилежному випадку це рівняння має декілька коренів, і тоді квантилем називають мінімальний серед коренів рівняння.2. Критерій відношення правдоподібності для великих вибірок
Одним із найбільш універсальних методів побудови критеріїв перевірки складних гіпотез є метод відношення правдоподібності, суть якого полягає у наступному. Для перевірки гіпотези
проти альтернативи вводиться статистика відношення правдоподібностіде
, функція правдоподібності. Разом із статистикою вводиться статистикаБудемо вважати, що виконуються умови регулярності, що забезпечують існування, єдність і асимптотичну нормальність оцінки максимальної правдоподібності
параметра . Розглянемо випадок простої гіпотези.Теорема. Нехай потрібно перевірити просту гіпотезу
фіксована внутрішня точка множини . Тоді для великих вибірок( ) при виконанні вказаних умов регулярності критерію відношення правдоподібності задається асимптотично критичною множиною (1)тобто при
де
рівень значущості критерію.Доведення. Покажемо, що з умов теореми слідує:
(2)звідки випливає рівність (1). Якщо справедлива гіпотеза
, то в силу спроможності оцінки максимальної правдоподібності при великих точка близька до , тому для можна записати розклад Тейлора відносно точки :де
Звідси випливає, щоОскільки
слушна оцінка для , а другі похідні функції правдоподібності, за припущенням, неперервні по , то справедливо:На основі закону великих чисел при
величиназбігається за ймовірністю( за розподілом
) до середнього значенняТаким чином, матриця граничних значень коефіцієнтів квадратичної форми у (3) співпадає з інформаційною матрицею
. Звідси слідує, що випадковий вектор має в границі такий же розподіл, як і нормальний випадковий вектор Таким чином, права частина (3) має в границі такий розподіл, як і квадратична форма . Тоді . Звідки і випливає співвідношення (2). Теорему доведено.Розглянемо важливий приклад застосування викладених результатів до поліноміального розподілу
Приклад( метод відношення правдоподібності для поліноміального розподілу). Нехай проводяться незалежні випробування, в кожному з яких реалізується один із
можливих наслідків , тобто спостерігається випадкова величина , що приймає значення ( , якщо наступила подія ). Позначимо через вектор ймовірностей цих подій( ) і через вектор частот реалізацій відповідних наслідків в випробуваннях( ). Як відомо, розподіл вектора має поліноміальний розподіл . Припустимо тепер, що ймовірності подій невідомі і потрібно перевірити гіпотезу де заданий вектор, що задовольняє умовам: . Альтернативна гіпотеза має вигляд .Тут роль параметра
відіграє вектор , але оскільки на значення параметрів накладена вимога , то бажано позбутись цього обмеження, виключивши, наприклад, . Таким чином, надалі покладаємо і .Оцінками максимальної правдоподібності для параметрів
є відносні частоти реалізацій відповідних подій, тобто , тому в даному випадку статистика відношення правдоподібності має вигляд: