– у разі засудження особи за ч. 2 ст. 115 КК України в п. 24 «в-2» вказуються всі пункти, за якими особа засуджена;
– у п. 25 відображається міра покарання із врахуванням призначеного покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України), сукупністю вироків (ст. 71 КК України) та призначеного більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України). Застосування чи незастосування ст. 70, 71 КК України відображається в п. 27;
– при складанні покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати 15 років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більше 15 років, але не повинен перевищувати 25 років. При засудженні до реального позбавлення волі строком до 25 років включно у квадратах п. 25 проставляється двома цифрами строк позбавлення волі, заокруглений до найближчого цілого більшого числа (якщо число – одна цифра, то в першому квадраті додається 0).
У разі застосування до засудженого кількох додаткових мір покарання, в п. 26 заповнюється відповідна кількість квадратів, в інших – проставляється 0.
Четвертий розділ статистичної картки «Відомості про результати розгляду апеляції» і п`ятий розділ статистичної картки «Відомості про результати розгляду справи в касаційній інстанції» заповнюються у разі надходження апеляції чи касаційної скарги або касаційного подання.
Якщо справа розглядалась в апеляційній (касаційній) інстанції, то суддя апеляційного (касаційного) суду – доповідач у справі обов'язково повинен заповнити всі показники, що стосуються апеляційної (касаційної) інстанції та заповнити квадрати III розділу, закресливши дані першої та апеляційної інстанцій.
Розділ V заповнюється тільки у разі перевірки касаційною інстанцією вироку, ухвали чи постанови апеляційного суду, винесених ним як судом першої інстанції, або перевірки вироку чи постанови апеляційного суду, винесених ним в апеляційному порядку.
Заповнюючи ІV, V розділи, потрібно дотримуватися таких правил:
– у разі скасування вироку (ухвали, постанови) суду з направленням справи на новий судовий розгляд, повернення справи на додаткове розслідування, закриття провадження в справі, а також зміни вироку з перекваліфікацією обвинувачення – обов'язково заповнюються п. 23–34;
– якщо судом апеляційної (касаційної) інстанції закрито провадження за однією (з статей КК України, за якою особу було засуджено, то п. 23 – 24 заповнюються відповідно за статтями КК України, за якими особа залишилася засудженою;
якщо знижена міра покарання, обов'язково вносяться відповідні зміни до п. 25.
Статкартки на підсудного підписує (чітко пише своє прізвище) головуючий першої інстанції та суддя – доповідач у справі в суді апеляційної (касаційної) інстанції.
За показниками цих розділів і дається характеристика якості роботи судів по розгляду кримінальних справ.
При надходженні на вирок (постанову, ухвалу) суду апеляції секретар заповнює контрольний талон відповідної статкартки на підсудного (обвинуваченого), що направляється до управління юстиції, а заповнена головуючим статкартка – до апеляційного суду.
У справах на декількох засуджених (виправданих, осіб, справи що закрито чи стосовно яких застосовано заходи медичного характеру) в апеляційну інстанцію направляються статистичні картки на всіх осіб, у тому числі і тих, на вироки (постанови, ухвали) щодо яких не подавалися апеляції.
Місцеві суди щомісяця до 10-го числа направляють до управління юстиції для обробки статкартки на підсудних (обвинувачених), вирок яких набрали законної сили і контрольні талони від статкарток на осіб, кримінальні справи щодо яких знаходяться в апеляційній інстанції.
По цивільно-правовій статистиці в судових органах також заповнюється значна кількість документів первинного обліку, які характеризують цивільні справи, які розглядаються в суді. Документами карткової системи є такі:
форма №4 «Обліково-статистична картка на цивільну справу»;
форма №8 «Обліково-статистична картка на цивільну касаційну справу»;
форма №10 «Обліково-статистична картка на цивільну наглядову справу»;
форма №37 «Обліково-статистична картка на наглядову скаргу і витребувану цивільну справу»;
наряд №10 по окремих ухвалах;
наряд №11 скарги про відмову в прийнятті заяв.
Документи спискової форми є такі:
форма №38 «Журнал реєстрації видачі копії судових документів»;
форма №40 «Журнал судових засідань»;
«Журнал обліку осіб, оштрафованих за неявку в судове засідання» та багато інших. Усі ці документи заповнюються технічним персоналом суду, тому ми на них не зупиняємося.
Головний документ первинного обліку адміністративно-правової статистики – форма №7 «Обліково-статистична картка про адміністративне правопорушення» (карткова форма). В адміністративно-правовій статистиці застосовуються також багато документів спискової форми – різні журнали реєстрації.
4. Поняття про статистичну звітність
На базі даних, які занесені до документів первинного обліку, заповнюються бланки статистичної звітності. Статистична звітність – це основна організаційна форма статистичного спостереження, що обумовлює можливість зіставлення і контролю за різними процесами суспільного життя.
Звітність підприємств, установ і організацій є поки що основним джерелом статистичної інформації. В звітності передбачається система суворо регламентованих показників, які характеризують різні сторони діяльності тієї чи іншої установи, підприємства, організації.
Статистична звітність – це офіційний документ, в якому містяться статистичні дані про роботу підзвітного підприємства чи установи, які занесені в суворо обумовлену форму і які повинні бути обов`язково подані вищій і контролюючій організації в затверджені строки.
Звітність має обов`язковість (усі установи повинні подавати її в суворо обумовлені строки), юридичну силу, тому що вона має підпис керівників підзвітних установ, і документальну обумовленість (усі дані в ній базуються на документах первинного обліку).
За різними ознаками статистичну звітність поділяють на окремі види. Розрізняють загальнодержавну і внутрішньовідомчу звітність. Загальнодержавна звітність обов`язково заповнюється усіма підприємствами і установами країни і подається до органів державної статистики. Внутрішньовідомча звітність розробляється міністерствами або відомствами для своїх оперативних потреб. Останнім часом кількість форм такої звітності значно скорочено.
За характером показників розрізняють типову і спеціалізованузвітність.Типова звітність має єдину форму і зміст показників для всіх підприємств і установ країни, наприклад,звіт про кількість працюючих. У формахспеціалізованої звітності окремі показники видозмінюються відповідно до специфіки галузі господарства. Форми звітності в правоохоронних органах, як правило, відносяться до спеціалізованої звітності.
За періодичністю подання звітність є поточна і річна. До поточної звітності відносяться щомісячна, квартальна, за півріччя, тому що в них міститься значно менше показників, ніж в річній. Особливістю щомісячних звітів в правоохоронних органах є те, що дані наводяться наростаючим підсумком (тобто відразу за два, три і більше місяця).
За способом подання – термінова (телеграфна або телетайп в органах МВС) і поштова. Слід зазначити, що в терміновій звітності наводяться лише ті показники, які потрібні для оперативного керівництва.
Система звітності та її обсяг визначається переліком (табелем) звітності.
Табель звітності – це список діючих форм, який затверджується органами державної статистики. Табель містить такі відомості: назви і номера форм звітності, спосіб подання, хто подає, кому вона подається, періодичність подання, строк, коли вона надсилається.
Звітність може подаватися лише за формами, які затверджені органами державної статистики, усі інші вважаються незаконними. У кожній формі затвердженої звітності передбачаються такі реквізити:
а) дата і номер, за яким форма затверджена органами державної статистики;
б) назва форми, що визначає зміст звітності;
в) період, за який подається звітність або дата, до якої відносяться звітні дані;
г) строк подання звітності, дата, коли звітність відправлена, або через скільки днів після звітного періоду вона висилається;
д) адреси, в які має подаватися звітність;
е) номер і літера, які присвоєні даній формі звітності;
є) назва установи, яка подає звітність, а також назва міністерства, якому підпорядкована ця установа;
ж) адреса підприємства, установи, що подає звіт, і її коди;
з) посади осіб, які зобов'язані підписати звіт і відповідальні за його складання;
і) кількість примірників, в яких складено звіт, і який примірник та чи інша форма звіту.