Інформаційні системи забезпечують підготовку, уведення, збереження, обробку, контроль і передачу даних. Вони відрізняються ієрархічною структурою. Ступінь їхньої автоматизації звичайно відносно висока. Інформаційні системи бувають реалізована як мережа взаємозалежних обчислювальних машин різної величини й абонентських пунктів (терміналів). Їхньої підсистеми виконують функції на різних рівнях керування, як правило, використовуючи загальний банк даних. Інформацію усе більш високого рівня одержують стиском даних з детальної бази більш низьких рівнів. Детальні дані передаються на більш високий рівень только у випадку значних відхилень від необхідного чи очікуваного стану.
Логістичні інформаційні системи являють собою відповідні інформаційні мережі, що починаються з денних вимог замовників ( що представляють чисто стохастичну величину), що поширюються через розподіл і виробництво до постачальників. Ці системи звичайно розділяються на три групи.
1. Інформаційні системи для прийняття довгострокових рішень про структури і стратегії (так названі планові системи). Вони служать головним чином для створення й оптимізації ланок логістичного ланцюжка. Для планових систем характерна пакетна обробка задач.
2. Інформаційні системи для прийняття рішень на середньострокову і короткострокову перспективу (так називані диспозитивні чи диспетчерські системи). Вони спрямовані на забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Мова йде, наприклад, про розпорядження (диспозиції) внутрішньоза-водським транспортом, запасами готової продукції, забезпеченні матеріалами і підрядними постачаннями, запуску замовлень у виробництво. Деякі задачі можуть бути оброблені в пакетному режимі, інші вимагають інтерактивної обробки (on-line) через необхідність використовувати як можна більш актуальні дані. Дипозитивна система підготовляє усі вихідні дані для прийняття рішень і фіксує актуальний стан системи в базі даних.
3. Інформаційні системи для виконання повсякденних справ (так називані виконавчі системи). Вони використовуються головним чином на адміністративному й оперативному рівнях керування, але іноді містять також деякі елементи короткострокової диспозиції. Особливо важливі для цих систем швидкість обробки і фіксування фізичного стану без запізнювання (тобто актуальність усіх даних), тому вони в більшості випадків працюють у режимі on-line. Мова йде, наприклад, про керування складами й обліку запасів, підготовці відправлення, оперативному керуванні виробництвом, керуванні автоматизованим устаткуванням. Керування процесами й устаткуванням вимагає інтеграції інформаційних систем комерційного характеру і систем керування автоматикою.
Створення інформаційних систем вимагає системного мислення. Структура логістичної системи підприємства, матеріальний потік, що забезпечують логістичні інформаційні системи взаємозалежні і взаємозалежні. Щоб логістичні інформаційні системи могли забезпечити необхідну ефективність логістичних процесів, їх треба інтегрувати вертикально і горизонтально.
Вертикальна інтеграція – зв'язок планових, диспозитивних і виконавчих систем. Під горизонтальною інтеграцією розуміється зв'язок окремих комплексів задач у диспозитивних і виконавчих системах. Головну роль у всій архітектурі логістичних систем грають диспозитивні системи, що визначають вимоги до відповідного виконавчим системам.
Обчислювальна техніка також застосовується в окремих ланках логістичного ланцюжка для керування складними технічними процесами і для контролю за ними. В області економічного контролю, навпаки, роль регулятора (прерогативу прийняття рішень) залишає за собою людина, а обчислювальна техніка надає йому потрібну інформацію. Для керування оперативними логістичними процесами і для контролю за ними важливим є діалог з ЕОМ у режимі on-line, що дозволяє мінімізувати час реакції регулятора. Для економічного контролю часто досить періодичної пакетної обробки даних.
Завдяки мініатюризації і здешевленню обчислювальної техніки стає можливої її децентралізації, тобто наближення до робочих місць. Децентралізація ЕОМ дозволяє істотно скоротити обсяг передачі даних. Ряд даних про логістичний процес можна обробляти автономно прямо в даному підрозділі, наприклад, на складі. Принциповою ідеєю створення децентралізованих баз даних є можливість приймати рішення на місці при інформаційній зв'язаності всіх децентралізованих підрозділів.
Взаємний зв'язок засобів обчислювальної техніки на території підприємства чи між декількома близько розташованими частинами підприємства (наприклад, в одному місті) реалізується, як правило, стаціонарною лінією, призначеної тільки для цієї мети. У пересувних засобів і в бортових обчислювальних машинах деяка частина траси лінії зв'язку буває бездротовою. ЕОМ і абонентські пункти з'єднуються в так називані локальні мережі (LAN – Lokal Area Networks).
Віддалені підприємства з'єднуються за допомогою глобальної комунікаційної мережі (WAN - Wide Area Network), що звичайно використовує мережу загального призначення, експлуатовану поштою.
Обмежуючим фактором для застосування ЕОМ в останні роки стає складність створення програмного забезпечення. Тому звичайно прагнуть, з одного боку, раціоналізувати і підвищити продуктивність праці програмістів, з іншого боку, створювати пакети прикладних програм широкого застосування, придатних для різних (особливо персональних) ЕОМ і відносно легко пристосованих до конкретних умов користувача.
По оцінках фахівців, на логістичні інформаційні системи приходиться 10-20% усіх логістичних витрат. Ціни апаратного устаткування у світі швидко знижуються; росте відношення продуктивності ЕОМ до їхньої ціни. Кілька років назад відношення вартості апаратного устаткування до програмного забезпечення складало близько 1:3; вага програмного забезпечення в цьому співвідношенні невпинно росте як через збільшення масштабу і складності інформаційних систем, так і через здешевлення апаратного устаткування.
Для побудови логістичних інформаційних систем на базі ЕОМ важливі наступні принципи:
- потрібно прагнути до модулярної структури систем як в апаратному устаткуванні, так і в програмному забезпеченні;
- треба забезпечити можливість поетапного створення системи;
- дуже важливим є чітке встановлення місць стику;
- потрібно забезпечити гнучкість системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування;
- ведучу роль грає прийнятність системи для користувача діалогу «людина-машина».
При проектуванні інформаційних систем виникає небезпека збереження традиційних процесів, у той час як необхідно домогтися корінних змін в організації. Треба мати на увазі, що обчислювальні системи не є універсальними ліками від погано керованих операцій. Крім того, при неконтрольованому використанні нових інформаційних технологій легко виникає розлив зайвої інформації й у результаті зростає вартість обробки даних без помітного ефекту для підприємства. Недостатня ефективність інформаційних систем може мати й інші причини: наприклад, організаційні бар'єри між підрозділами підприємства, низька якість (за критеріями «вірність» і «актуальність») даних, непідготовленість підрозділів підприємства до впровадження системи.
Стратегічне планування інформаційної системи включає наступні кроки:
¨ визначення підрозділів підприємства, що будуть включені в інтегровану інформаційну систему (також з урахуванням перспективи);
¨ грубий проект функціональних областей інформаційної системи і співвідношень між ними;
¨ визначення важливих для роботи підприємства об'єктів (замовники, постачальники матеріалів, деталей і т.п.) і їхнє відображення в інформаційній системі (це найбільш складна задача стратегічного планування, тісно зв'язана з попереднім кроком);
¨ визначення можливостей використання функціональних областей системи в різних підрозділах підприємства й оцінка очікуваного ефекту;
¨ установлення правил для архітектури і технічної реалізації підсистем і з'єднуючих ланок, створюваних власними силами;
¨ установлення загальних, незалежних від функцій правил і форматів для передачі даних між функціональними областями інформаційної системи;
¨ установлення параметрів для обчислювальної техніки (апаратне устаткування, операційна система, система керування даними, ієрархічні рівні ЕОМ, технічні методи передачі);
¨ розробка проекту реалізації (пріоритети, терміни і т.д.).
Стратегічний загальний план створюється протягом декількох місяців. Необхідна його щорічна актуалізація з урахуванням нового досвіду реалізації окремих проектів, змін у ринковому середовищі і подальшому розвитку інформаційної техніки.
Для створення стратегічного загального плану рекомендується утворення нечисленної групи фахівців з інформатики і співробітників користувальницьких підрозділів. Вирішальною передумовою успішної роботи такої групи є підтримка посібника підприємства; воно формулює мету і контролює хід робіт.
Ситуативна дія означає швидке реагування на зовнішні події (наприклад, на зміни на ринку, технічні нововведення, організаційні чи персональні зміни на підприємстві), тобто начало роботи над відповідним проектом. Рішення приймається на основі ситуації в даний момент, воно не залежить від довгострокового планування. Однак у добрій нагоді можна сформулювати проект так, щоб він покрив передбачену в стратегічному плані функціональну область, чи в гіршому випадку включити новий проект у загальний план.