В матеріалах міжнародних математичних форумів відбивається історія математики за все ХХ ст. Дані про ці конгреси найбільш повно відбиваються в багатотомних виданнях, що видаються вслід за проведенням самих конгресів. Але ці матеріали відсутні навіть у великих бібліотеках, і відповідна інформація про них часто в досить стислому вигляді може бути знайдена лише на сторінках деяких математичних та методико-математичних журналів. В СНД більш-менш регулярно така інформація публікується лише в “Успехах математических наук” (УМН). Відомості ж про один із останніх за часом МКМ (Цюріх, 1994) досі відсутні і в “УМН”, і в “Українському математичному журналі”. Відомо із закордонних публікацій, що на останньому МКМ була присутня велика група математиків України – 70 чоловік, але так і не вдалося поки встановити, хто ж вони були і які колективи представляли.
Міжнародні конгреси математиків, які мають уже вікову традицію, - не єдина можливість об’єднання математиків всіх країн. Оскільки більшість математиків об’єднують наукову роботу з викладанням математики у навчальних закладах різних рівнів і типів, велике значення має і проведення міжнародних конгресів з математичної освіти (МКМО). Такі конгреси регулярно проводяться з 1969 р. і відбулись, зокрема: у 1969 році – в Ліоні (Франція), 1972 – Ексетер (Великобританія), 1976 – Карлсруе (ФРН), 1980 – Берклі (США), 1984 – Аделаіда (Австралія), 1988 – Будапешт (Угорщина), 1992 – Квебек (Канада) і т.д. Крім того, математики, які ведуть дослідження з питань історії математики, мають можливість брати участь у секціях історії математики на міжнародних конгресах по історії науки. Є й інші міжнародні форуми, більш спеціалізовані, на яких теж зустрічаються і плодотворно працюють математики різних країн. Відзначимо ще одне міжнародне міроприємство, яке об’єднує математиків багатьох країн, - Європейське математичне товариство (ЄМТ), створення якого пов’язане з політичними та економічними змінами у Східній Європі, зокрема і у нас в Україні, і з труднощами, які при цьому виникли і які загрожують існуванню елітних центрів і шкіл, які створювались протягом десятиріч. Об’єднання “заходу” і “сходу” пройшло швидко і без проблемно. Відзначалось, що навряд чи існує будь-яка інша європейська організація, в яку б представники Східної Європи вступили так гідно – про високий рівень математичних досліджень в країнах цього регіону сумнівів не було і нема. Тому, за рішенням ЄМТ, з 1992 року регулярно проводяться європейські конгреси математиків, перший з яких пройшов 6-10.07.1992 р. в Парижі.
Наведені вище матеріали переконливо свідчать про те, що педагоги-математики України з кінця ХIХ ст. брали активну участь у розповсюдженні реформістських ідей в галузі шкільної математичної освіти. Фізико-математичні товариства серйозно ставились до питань шкільної методики, вважаючи цю сторону своєї діяльності такою ж важливою, як i обговорення наукових проблем. Журнал “Вестник опытной физики и элементарной математики” (ВОФЭМ), який на той час видавався в Одесі, брав найактивнішу участь у цій роботі, публікуючи вiдповiднi матеріали педагогiв-математикiв, прагнучи піднести рівень математичної освіти, забезпечити систематичність i міцність математичних знань учнів середньої школи. Належне місце посідала тема підготовки учителів.
Література
1. Verhandlungen des ersten Internationalen Mathematiken Kongresses in Zurich, von 9, bis 11; August, 1897.- Lpz, 1898.
2. Андронов И.К. Возникновение и развитие четырнадцати Международных математических конгрессов // Ученые записки МОПИ.- М., 1967.- Т.185.- С.3-42.
3. Пуанкаре А. Роль интуиции и логики в математике. Речь. произнесенная на ІІ МКМ 11.08.1900 г. // Вестник Опытной Физики и Элементарной Математики (ВОФЭМ).– 1903.- №342, 343.– ХХІХ сем., №6-7.– С.121-127, 145-151.
4. Пуанкаре А. Будущее математики. Речь, произнесенная на ІУ МКМ // ВОФЭМ. – 1908. - №№474, 475-476. – ХL сем., №№6, 7-8. – С. 405-410, 425-429, 477-483.