Проблема внутрішнього управління республіки Білорусь полягає і в тому, що всі силові структури також формуються в залежності від інтересів президента, це створює передумови придушення демократії
Згадаємо недавню ситуацію на виборах президента Білорусії, коли мітинги після виборів президента були суворо розігнані силовими структурами.
Друга проблема полягає в тому, що президент Білорусії на сьогоднішній день знаходиться при владі третій строк поспіль, що створює передумови захоплення влади та перебування на пості президента надалі. Це може знайти своє відображення у подальшій позиції країн щодо сусідів та взагалі деяких проблем, наприклад, транзиту через територію країни.
По-третє, недосконалість політичного устрою Білорусії полягає в процедурі обмеження влади президента в республіці.
Президент Республіки Білорусь може бути достроково звільнений з посади при стійкій нездатності за станом здоров'я здійснювати обов'язки Президента. Рішення про дострокове звільнення Президента приймається більшістю не менше двох третин голосів від повного складу Палати представників і більшістю не менше двох третин голосів від повного складу Ради Республіки на підставі висновку спеціально створюваної палатами комісії.
Президент може бути зміщений з посади у зв'язку з здійсненням державної зради або іншого тяжкого злочину. Рішення про висунення звинувачення і його розслідування в цьому випадку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від повного складу Палати представників по пропозиції не менше однієї третини її депутатів. Розслідування звинувачення організовується Радою Республіки. Президент вважається зміщеним з посади, якщо за це рішення проголосували не менше двох третин від повного складу Ради Республіки, а також не менше двох третин від повного складу Палати представників.
Неприйняття Радою Республіки і Палатою представників вирішення про зняття Президента з посади протягом місяця з дня висунення звинувачення означає відхилення звинувачення. Пропозиція про зняття Президента з посади не може ініціюватися в період розгляду відповідно до Конституції питання про дострокове припинення повноважень Парламенту.
Процедура імпічменту не передбачена в Конституції, таким чином майже не можливо обмежити владу президента в країні демократичними механізмами, однак при наявності сильного президента, можливо що такий механізм не потрібен, тому що він створює передумови лише зловживання ним з боку політичних сил, ідеологія яких не збігається з лінією президента.
ВИСНОВКИ
Президентська республіка характеризується значною роллю президента в системі державних органів, з'єднанням в його руках повноважень глави держави і глави уряду. Її також називають дуалістичною республікою, підкреслюючи, тим самим, факт чіткого розділення двох властей: зосередження сильної виконавчої влади в руках президента, а законодавчою — в руках парламенту.
Відмінні риси президентської республіки:
позапарламентський метод обрання президента (або населенням — Росія, або колегією вибірників — США),
позапарламентський метод формування уряду, тобто його формує президент. Президент є і формально і юридично главою уряду, або він призначає главу уряду. Уряд несе відповідальність лише перед президентом, а не перед парламентом, оскільки лише президент може відправити його у відставку,
в цілому, при такій формі правління президент володіє набагато великими повноваженнями в порівнянні з парламентарною республікою, але в президентській республіці президент позбавлений права розпуску парламенту, а парламент позбавлений права виразити недовір'я уряду, але може змістити президента (процедура імпічменту).
Класичною президентською республікою є Сполучені Штати Америки. У основі Конституції США лежить принцип розділення влад. Згідно даної конституції, законодавча влада належить Конгресу, виконавча — президентові, судова — Верховному Суду. Ця форма правління існує в Республіці Білорусь. Правда, часом влада глави держави на ділі виходить за конституційні рамки, і, зокрема вона неодноразово характеризувалися дослідниками як суперпрезидентські.
Презідент США — глава держави США, глава виконавчої влади (Федерального уряду США) і головнокомандуючий Армії і Флоту за Конституцією США. Має право вето на законопроекти (біллі), прийняті Конгресом США. Посада введена Конституцією США, прийнятою в 1787 році.
Президент Республіки Білорусь є Главою держави, гарантом Конституції Республіки Білорусь, прав і свобод людини і громадянина. Президент втілює єдність народу, гарантує реалізацію основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики, представляє Республіку Білорусь в стосунках з іншими державами і міжнародними організаціями. Президент приймає заходи по охороні суверенітету Республіки Білорусь, її національній безпеці і територіальній цілісності, забезпечує політичну і економічну стабільність, спадкоємність і взаємодію органів державної влади, здійснює посередництво між органами державної влади.
Ці країни дуже схожі в плані здійснення внутрішньої та зовнішньої політики, тому що і в США і в Білорусії президенти фактично є головним елементом виконавчої влади, однак а відміну від США в Білорусії практично відсутній механізм контролю за діяльністю президента з боку інших гілок влади. Мова йде про механізм імпічменту.
Крім того відмінність полягає в тому, що в США фактично відсутня посада прем’єр-міністра, в той час я к в Білорусії вона є.
Також дуже сильно відрізняються виборчі системи в цих країнах. В США фактично трирівнева виборча система: праймерізм, вибори виборців, вибори фактично президента.
В Білорусії процес виборів дуже схожий на вибори в інших європейських країнах, що правда організація самого процесу дещо де-демократизована, тобто механізми відкритості цієї процедури дещо недопрацьовані, через що дійсний президент має великий вплив на цей процес.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Хутинаев И.Д. Институт президентства и проблемы формы государства. – М.: Юридическая Литература, 1994.
2. Чибридзе Б.Н., Елисеев Б.П. Конституционное право современной России. – М.: БЕК, 2001.
3. Дербишайр Д., Дербишайр Я. Политические системы мира: В 2 т. – М., 2004.
4. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. - Под ред. Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1996.
5. Давид Р.К. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. В.А. Туманов. – М.: Международные отношения, 1998.
6. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.
7. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина, М.А. Штатиной. - М.: Спарк, 2003.
8. Андрусяк Т.Г. Теорія держави та права. - Л.: Слово, 2003.
9. Венгеров Н.Б. Теория государства и права. - М.: Зерцало, 2005.
10. Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. - Х.: Право,2007.
11. Конституционное право зарубежных стран. / За ред. А.Н. Васильева. - М.: Юрист, 2002.
12. Конституційне право зарубіжних країн. / За ред. А.З. Георгіца. - К.: Юрінком інтер, 2003.
13. Конституційне право зарубіжних країн. / За ред. О.В. Ріяки - К.: Юрінком Інтер, 2002.
14. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права. - К. Юінком Інтер, 2003.
15. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. - К.: Юінком Інтер, 2001.
16. Лазарев В.В. Теория государства и права. - М.: Юрист, 1999.
17. Марченко М.Н. Общая теория государства и права. Академ. курс в 2-х т. - М.: Юрист, 2001.
18. Матузов Н.И. Теория государства и права. - М.: Юрист, 2000.
19. Машков А.Н. Теория государства и права. - М.: Юрист, 2007.
20. Позняков В.А. Государственные институты управления в зарубежных странах. - М.: Ника, 2007.
21. Русанов О.Г. Теория государства и права. - С.-Пб.: Пилигрим, 2004.
22. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник для студ. вузів. - К.: Артек, 2007.