Вектор
приймемо за нове наближення до рішення
системи. Вектор не в'язаньмає напрямок нормалі до поверхні
в крапці . Покажемо, що він буде ортогональний до і . Справді, використовуючи (9), (11), (12), (13), маємо:Розглянемо гіперплощину (n-2) – х вимірів
, (14)минаючу через крапку
. Ця гіперплощина містить і , тому що ми раніше бачили, що , а .Вектор
при кожному паралельний гіперплощини (7), тому що .Підберемо
так, щоб він був паралельний і гіперплощини (14), тобто зажадаємо ортогональності до вектора . Будемо мати:або
(15)Вектор
(16)буде мати напрямок нормалі до перетину поверхні
гіперплощиною (14) у крапці . Із крапки змістимося в напрямку цього вектора так, щоб функція досягла мінімального значення. Це буде при , (17) (18)приймемо за нове наближення к.
Новий вектор не в'язань буде: . (19)Продовжуючи процес, одержимо послідовності векторів
, , , обумовлені рекурентними співвідношеннями:Для цих векторів мають місце наступні співвідношення:
(21) (22)Справді, у силу самої побудови при i (j
Далі, при i>j
Якщо i=j+1, то права частина дорівнює нулю, у силу визначення
, якщо ж i>j+1, те , по доведеному, і .Продовжуючи зниження індексу у вектора
, через кілька кроків прийдемо до скалярного добутку (по визначенню ). Таким чином, співвідношення (21) доведені. Для доказу (22), у силу рівноправності індексів i і j, припустимо, що i>j. Тоді .Тому що в n-мірному векторному простори не може бути більше n взаємно ортогональних векторів, то на деякому кроці
одержимо , тобто буде рішенням системи (1).На мал. 1 показана геометрична картина нашої побудови при n=3.
Мал. 1
2.2 Другий алгоритм методу
Приведемо інший алгоритм методу. Будемо позначати послідовні наближення до рішення через
і введемо позначення: . (23)Перші два наближення
й візьмемо так, щоб . (24)Припустимо, що вже відомо наближення
(i³1), обчислена й справедливо рівність . (25)Будемо шукати мінімум функціонала (2) на множині векторів
. (26)Дорівнюючи до нуля частки похідні від
по й для визначення й , одержимо систему: (27)або, з огляду на (25),
(28)Позначимо через
рішення цієї системи: (29)і за (i+1) – е наближення до рішення приймемо:
Із системи (27) треба, що
, (31)а тому що
те з (31) треба:
(32)Доведемо, що якщо
(33)те при всіх i
(34)що буде доводити й збіжність, і кінцівка другого алгоритму.
Справді, при умовах (33)
т.ч. умова (24) виконано. Припустимо, що вже доведено рівності
(35)і доведемо рівність
При припущенні (35)
і, отже,Але зі співвідношень (20) маємо:
Доведемо коллінеарність векторів
і (36)З (20) і (29) маємо: