Тобто підмножина L простору 
  
 буде векторним підпростором простору 
 
, якщо вона сама є векторним простором.
6. Скалярний добуток векторів
   
Нехай 
  
, 
 
 − ненульові вектори. Відкладемо від деякої точки 
O вектори 
 
=
 
, 
 
=
 
. 
Кутом між векторами  
 і 
 
 називається кут між променями 
OA і 
OB (мал. 18). Позначають: (
 
,
 
) = φ. Для будь-яких векторів 
 
 і 
 
 маємо 0 ≤ (
 
,
 
) ≤ π.
Означення: скалярним добутком двох векторів називається число, яке дорівнює добутку їх довжин на косинус кута між ними: 
   
 
 =
  
 
cos(
 
,
 
).
Теорема: скалярний добуток векторів 
  
(
 
, 
 
, 
 
), 
 
(
 
, 
 
, 
 
), заданих в ортонормованому базисі, обчислюються за формулою:
   
 
 = 
  
 
 + 
  
 
 + 
  
 
. /6/
  
  Доведення. Якщо один із векторів або обидва нульові, то формула очевидна. Припустимо, що 
   
  
 
, 
  
  
 
 і розглянемо два випадки.
1. Вектори 
  
 і 
 
 не колінеарні. Відкладемо вектори 
 
 = 
 
, 
 
 = 
 
(мал. 19). Нехай (
 
, 
 
) = φ.
З 
   OAB
OAB за теоремою косинусів 
 
 – 2 
OAOBcosφ, або 
 
,
звідки 
  
=
  
. Отже, 
  
 
 = 
  
 
 +
  
 
 + 
  
 
.
2. Вектори 
  
 і 
 
 колінеарні. Тоді 
 
 = λ
 
, 
 
 = λ
 
, 
 
 = λ
 
, 
 
 = λ
 
;
   
 
= λ
  
 
 = 
 
cos(λ
 
, 
 
) = λ
 
= λ(
 
) = λ
  
 
 + λ
  
 
 + λ
  
 
 = 
  
 
 + 
  
 
 + 
  
 
Теорему доведено.
 З теореми і означення випливають такі властивості скалярного добутку векторів:
 1. 
   
 
= 0 тоді і тільки тоді, коли 
  
  
 
, якщо 
  
  
 
, 
  
  
 
.