Кільце цілих чисел Z – евклідове; відображення φ, про яке йде мова в означенні, задається так:
Евклідовим також є кільце многочленів від невідомого х з коефіцієнтами з поля Р.
Теорема 9. Кожне евклідове кільце R є кільцем головних ідеалів.
Доведення.
Нехай U – довільний ідеал евклідового кільця R. Якщо U – нульовий ідеал, то U= (0). Припустимо, що ідеал U – відмінний від нульового. Тоді в U є елементи, відмінні від нуля. Серед відмінних від нуля елементів ідеалу U, очевидно, є такий елемент a0, що φ(a0)
φ(a) для будь-якого ненульового елемента аÎU. За означенням евклідового кільця, для будь-якого елемента аÎU в кільці R існують такі елементи q і r, що a=a0q+r, причому, якщо r¹ 0, то φ(r)<φ(a0). Але оскільки r=a-a0qÎU, то можливість r¹0 виключається і тому r=0. Таким чином, a=a0q і, отже, U є головний ідеал, породжений елементом а0.Доведено.
Наслідок Будь–яке евклідове кільце факторіальне.
Наслідок Кільце Z цілих чисел є кільцем головних ідеалів і, значить, факторіальне.
Оскільки кожне евклідове кільце є кільцем головних ідеалів, то для елементів будь-якого евклідового кільця справедливі теореми 7 і 8. Зауважимо, що твердження, обернене твердженню 9, неправильне: існують кільця головних ідеалів, які не є евклідовими.
Нам уже відомо про існування найбільшого спільного дільника для будь-яких двох елементів а і b кільця головних ідеалів R. А тепер поговоримо про те, як же відшукати цей найбільший спільний дільник. Методу, який би давав змогу відшукати найбільший спільний дільник будь-яких двох елементів а і b довільного кільця головних ідеалів R, не існує. В евклідових же кільцях його можна відшукати за допомогою алгоритму Евкліда. Справді, нехай a0 і a1 будь-які відмінні від нуля елементи евклідового кільця R і нехай φ(а0) ³ φ(а1). Тоді, за означенням евклідового кільця, в R існують такі елементи q1, a2, що а0 = а1q1+а2, причому або а2 = 0, або φ(а1) > φ(а2). Якщо а2¹ 0, то в R існують такі елементи q2 і a3, що a1 = a2q2 +a3 причому або а3 = 0 або φ(а2)>φ(а3). Якщо а3¹ 0, то в R існують такі елементи q3 i a4, що а2 =а3q3+a4 і т.д.
Оскільки φ(а1) > φ(а2) > φ(а3) >… > φ(аs-1) >φ(аs)>…, то цей процес послідовного ділення не може продовжуватись нескінченно: в противному разі множина цілих невід'ємних чисел φ(а1) > φ(а2)>… > φ(аs) >… не мала б найменшого числа. Отже, через кілька кроків ми дійдемо до ділення з остачею нуль: am-1= аmqm. Таким чином, ми матимемо рівності
а0 = а1q1+а2,
a1 = a2q2 +a3,
а2 =а3q3+a4,
……………
am-3=am-2qm-2+am-1,
am-2=am-1qm-1+am,
am-1=amqm+1.
Остання рівність означає, що аm дільником am-1. Оскільки кожен з доданків правої частини передостанньої рівності ділиться на аm, то і її ліва частина ділиться на аm, тобто аm є дільником am-2. Аналогічними міркуваннями ми доведемо, що аm є дільником am-3, am-4,…, a4, а3, a2, a1, а0. Отже, аm є спільним дільником елементів ао і а1. Покажемо тепер, що аm ділиться на будь-який спільний дільник елементів ао і а1. Нехай b – довільно вибраний спільний дільник aо і a1. Тоді з рівності ао = a1q1+q2 випливає, що a2 ділиться на b, з рівності а1 = a2q2 + а3 випливає, що а3 ділиться на b і т.д. Нарешті, з рівності ат–2 = aт–1qт–1 + am випливає, що am ділиться на b. Таким чином, елемент аm є спільним дільником елементів a0 і a1 і ділиться на будь-який спільний дільник цих елементів, тобто аm є найбільшим спільним дільником елементів a0 i a1.
Задачі
№1
Довести, що в 5кільці Z[
] простими є такі елементиа) 2;
б) –2;
в) 1+
і;г) 1–
і;Знайдемо спочатку дільники одиниці в Z[
].Нехай a+b
, c+d – дільники одиниці, a, b, c, d ÎZ. Тоді(a+b
) (c+d )=1.Знайдемо норму обох частин цієї рівності:
Nr (a+b
)=(a2+3b2).Маємо
(a2+3b2) (c2+3d2)=1. (1)
Рівність (1) виконується, якщо
a2+3b2=c2+3d2=1. (2)
Рівність (2), в свою чергу, виконується при a=±1, b=0, c=±1, d=0. Отже, в кільці Z[
] лише 2 дільники одиниці: 1, –1.а) Зрозуміло, що 2¹0 і не є дільником одиниці в кільці Z[
]. Використаємо норму і покажемо, що 2 – простий елемент в кільці Z[ ]. Оскільки Nr(2)=4, то, припустивши, що 2 є складене число, дістаємо2=(a+b
) (c+d ), (3)де a+b
, c+d не є дільниками одиниці і не є асоційованими з числом 2, a, b, c, d Î Z[ ].З рівності (3) маємо
4=(a2+3b2) (c2+3d2) (4)
Для a, b, c, d Î Z ця рівність можлива тоді і тільки тоді, коли
a2+3b2=1, c2+3d2=4 (a)
або a2+3b2=4, c2+3d2=1 (b)
або a2+3b2=2, c2+3d2=2 (g)
В (a) і (b) дістаємо, що або a2+3b2 або c2+3d2 відповідно є дільником одиниці, що суперечить припущенню
Розглянемо (g) a2+3b2=2, a2=2, а=
ÏZ.Отже, цей випадок теж не можливий, бо a, b, c, d повинні належати Z.
Отже, 2 не може бути складеним числом. Оскільки 2¹0 і не є дільником одиниці, то 2 – просте число в кільці Z[
].б) Так як ми довели, що 2 – простий елемент кільця Z[
], то можна стверджувати, що –2 теж просте, бо –2 є асоційованим з числом 2.в) Очевидно, що 1+
¹0 і не є дільником одиниці в кільці Z[ ]. Використаємо норму і покажемо, що 1+ є простим елементом.Оскільки Nr (1+
)=2, то, припустивши, що 1+ є складеним дістаємо1+
=(a+b ) (c+d ),де a+b
, c+d не є дільником одиниці і не є асоційованим з числом 1+ , a, b, c, dÎZ.З цієї рівності маємо
(a2+3b2) (c2+3d2)=2.
Для цілих чисел a, b, c, dця рівність можлива лише, коли
a2+3b2=2, c2+3d2=1 або a2+3b2=1, c2+3d2=2
При цьому маємо, що або a2+3b2 або c2+3d2 відповідно є дільником одиниці, що суперечить припущенню. Отже, 1+
– простий елемент в кільці Z[ ].г) Розглянемо число 1–
. Знайдемо його нормуNr (1–
)=2Так як Nr (1–
)=Nr (1+ )=2 і 1+ – просте число, то і 1– – теж просте.