Справедливість має на увазі відповідність між правами і обов'язками людини, діяннями та визнаннями, яка визначається крізь призму рівності і свободи.
Справедливість — один з найважливіших принципів правової держави як у законодавчій, так і в безпосередньо кримінально-процесуальній діяльності. У кримінальному процесі реалізація принципу справедливості полягає в обов'язку правоохоронних органів установити об'єктивну істину у справі, забезпечити законні права та інтереси учасників процесу, правильно кваліфікувати дії обвинуваченого, не допускаючи упередженого, необ'єктивного підходу до розв'язання справи, забезпечити учасникам процесу рівні можливості в дослідженні доказів і захисті своїх прав, неухильно додержуватись закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий покаранню, що відповідає його діянню, і жоден невинний не був притягнутий до відповідальності.
Правосуддя — справедливий суд.
Суд зобов'язаний вжити заходів для всебічного дослідження обставин справи і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок. Відповідно до ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожний має право при розгляді будь-якого злочину "на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і неупередженим судом, утвореним на основі закону".
Справедливість означає відповідність вживаних, до підсудного заходів примусу і покарання тяжкості вчиненого ним злочину і його особистості. Вирок суду підлягає в силу ст. 367, 372 КПК України скасуванню, якщо призначене судом покарання "є явно несправедливим як внаслідок м'якості, такі суворостісправедливості покарання.
У своїй сукупності всі принципи кримінального процесу утворюють струнку і гармонічну систему не суперечних одна одній основних визначальних засад, в якій кожен принцип має своє значення й органічно та нерозривно пов'язаний як зі всією системою, так і з усіма іншими принципами.
ВИСНОВОК.
Підсумовуючи вище зазначене, необхідно підкреслити, що принципи кримінального процесу повинні бути закріплені у чинному законодавстві у вигляді норм-приписів, що підтверджуються їх повною відповідністю всім вимогам, що висуваються до правових норм. У деяких випадках, коли цього не сталося, виникають прогалини у чинному законодавстві, і підведення теоретичної бази під ці факти навряд чи можна вважати доцільним. Єдиний шлях для усунення цих протиріч полягає, на наш погляд, у приведенні законодавства в повну відповідність з теоретичними положеннями про кримінально-процесуальні принципи.
Отже, принципи кримінального процесу слід визначити як основи створення та спрямованості всієї системи відповідної галузі права, що найбільш повно відображають зміст кримінально-процесуального законодавства, тісно пов’язані з державною політикою в сфері кримінального судочинства, є загальними для всіх стадій кримінального процесу та здійснюють охоронну і регулятивну дію щодо всіх кримінально-процесуальних норм.
ЛІТЕРАТУРА.
1.Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.,1980. – Т.3
2.Новий тлумачний словник української мови. – К.,1998 – Т.2. – С.95; Т.3.
3.Грошевой Ю. М. Проблеми загальної частини проекту Кримінально-процесуального кодексу України / Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. - Харків, 1995.
4.Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. — Т. 1.
5. Янович Ю. П. Уголовный процессУкраины. — Харьков, 1997.
6.Тыричев И. В. Уголовный процесс / Под ред. П. Лупинской. — М., 1995.
7. Тертышник В. М. Уголовный процесс. — Харьков, 1997.
8.Ульянова Л. Т. Уголовный процесс / Под ред. К. Ф. Гуценко. — М.. 1997.
9.Михеєнко М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. — 1997. — № 2(9).
10.Грошевой Ю. М., Марочкін І. Є. Органи судової влади в Україні. — К., 1997.
11.Советский уголовный процесс / Под ред. Н. С. Алексеева и В.3.Лукашевича. — Л., 1989.
12.Леоненко М. Правові питання визначення принципу національної мови в кримінальному судочинстві // Право України. — 1999. — № 4.
13.Тертышник В. М. Уголовный процесс. — Харьков, 1999.
14. Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения. — М., 1955. 15.Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Відп. ред. В. Ф. Бойко, В.Гончаренко..— К., 1997.
16.Строгович М. С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. — М., 1984.
17.Кобликов А. С. Право на защиту на предварительном следствии. М., 1961.
18.Стецовский Ю. И., Ларин А. М. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту. — М., 1988.
19. Добровольская Т. Н. Защита судебная. — М., 1972. — Т. 9.
20. Юридический словарь / Под ред. П. И. Кудрявцева. — М., 1956. — Т. 1.
21. Давыдов П. М., Сидоров Д. В., Якимов П. П. Судопроизводство по новому УПК РСФСР. — Свердловск, 1962.
22. Цыпкин А. Л. Право на защиту в советском уголовном процессе. — Саратов, 1959.
23. Голунский С. А. О вероятности и достоверности в криминальном суде. — М„ 1937.
24. Общая декларация прав человека. Принята Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948 г. // Права человека. Сборник международных документов. — М., 1998.
25. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-08.
26. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 26 січня 1987 р. № 3484-11 // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1989. — № 13.
27. Потебенько М, Прокуратура України: проблеми сьогодення і майбутнього //Вісник прокуратури.— 1999. — № 1.
28. Быков В.М. Принципы уголовного процесса по Конституции РФ 1993 г. // Российская юстиция— 1994— № 8.
29. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса. — М., 1971.
30. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства.— К., 1999.
31. Михеенко М.М, Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні.— К., 1999.
32. Савицкий В.М. Право на защиту й нормативнеє вьіражение презумпции не- виновности//Адвокатура й срвременность.— М.,1987.
33. Смірнов Ю. О. Конституційні гарантії прав і свобод людини в Україні // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності.— Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999.
34. Строгович М. С. Презумпція невиновности й право обвиняемого на защи-ту—М, 1984.
35. Тертишник В. М. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантій правосуддя //Право України.— 2001.— № І.
36. Тертишник В. М. Кримінально- процесуальне право України,— К.: Юрінком Інтер, 1999.
37. Тертишник В. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України.— 2001.— № 4.
38. Тертышник В. М. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуально- му кодексу Украины.— К, 2001.
39. Тертишник В.М. Гарантії недоторканності сфери приватного життя людини //Вісник прокуратури.— 2001,— № 2.
40. Тертишник В.М. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу//Юридичний вісник України.— 2001.— № 5.
41. Хавронюк М.І. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина.— К.: Парламент. вид-во, 1999.
42. Химичева Г.П. Принципы уголовного процесса.— М.,1994.