Водночас, варто відмітити, що Державна програма протидії торгівлі людьми до 2010 року не містить положень про необхідність надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми та створення системи для організації такої допомоги. Внесення змін до Державної програми, ініційоване громадськими та міжнародними організаціями спільно з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту не було підтримано Кабінетом Міністрів.
Міністерство в справах сім’ї молоді та спорту та Офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україні веде активну роботу по розбудові національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми.
У 2008 році було завершено проведення дослідження потреб Національного механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми (НМП), розпочате в 2007 році. Дослідження проводилося групою незалежних консультантів (одним міжнародним і двома національними) на замовлення Координатора проектів ОБСЄ в Україні на прохання Міністерства в справах сім’ї, молоді та спорту за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії в рамках Датської програми з протидії торгівлі людьми в Південно-Східній та Східній Європі [50]. Звіт дослідження «Оцінка потреб національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми в Україні» було представлено на розгляд Міжвідомчої ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми та було схвалено на її засіданні 3 липня 2008 року.
За підсумками проведеного дослідження та спираючись на рішення Міжвідомчої ради, Міністерство в справах сім’ї, молоді та спорту звернулося до Координатора проектів ОБСЄ в Україні з пропозицією підготовки та впровадження проекту з розбудови НМП з використанням передового міжнародного досвіду. Проектна пропозиція була розроблена та погоджена для впровадження в 2009-2011 роках. У рамках проекту, зокрема, передбачено здійснити заходи з удосконалення нормативно-правової бази в сфері ідентифікації та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми, відпрацювати механізми взаємодії та співпраці різних державних установ і служб, а також громадських організацій [51].
З липня 2009 року в Україні розпочинається впровадження проекту з відпрацювання механізму допомоги постраждалим від торгівлі людьми на основі національного механізму перенаправлення. Проект втілюватиметься в двох пілотних регіонах – Донецькій та Чернівецькій областях. Напрацювання та досвід, набутий в цих регіонах, в майбутньому буде використано для поширення на загальнонаціональному рівні.
Окрім згаданого, протягом останніх років Координатор проектів ОБСЄ в Україні проводив також низку інших заходів, які опосередковано сприяють розвиткові НМП в Україні. Серед таких заходів слід зазначити семінари та тренінги для представників різних державних установ та відомств, наприклад, служби дільничних інспекторів міліції, органів регіональної влади, представників медичної громадськості та інших. У ході таких заходів розглядалися питання виявлення та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми. Було також видано низку публікацій, які, серед іншого, висвітлюють різні аспекти надання допомоги таким особам.
Отож, аналіз ситуації, що склалася в Україні з поширенням торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, дав змогу дослідити нові тенденції цього явища, встановити основні способи втягнення майбутніх жертв у торгівлю живим товаром, виявити найхарактерніші ознаки осіб, які становлять групу ризику або стали об’єктом торгівлі людьми, та осіб і злочинних груп, які вчиняють такі злочини.
ВИСНОВКИ
Щорічно Державний Департамент США на виконання національного акту по боротьбі із торгівлею людьми готує доповіді про стан протидії торгівлі людьми в усіх країнах світу. Збираючи та аналізуючи інформацію, Держдепартамент розділяє країни на три групи – першу, другу та третю відповідно рівня реалізації політики протидії торгівлі людьми.
Україна, яка найчастіше потрапляла до другої групи, в минулому році була віднесена до так званого «листа очікування» другої групи і має ризик потрапити до третьої групи. Основна критика на адресу політики України концентрувалася навколо проблем координації зусиль різних структур, недостатнього судового переслідування злочинців та фактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим. Протягом 2007 р. ситуація не була покращена, а навіть погіршилися. Статистика Міністерства внутрішніх справ та громадських організацій свідчить про негативну стабілізацію цього явища в Україні, коли цифри кількості розкритих справ або потерпілих, яким надана допомога, залишаються на одному рівні, або навіть мають динаміку зростання [52].
Торгівля людьми сьогодні пов'язана не стільки з сексуальним бізнесом, а перш за все з трудовою експлуатацією і різними формами насильства під час праці. У Донбасі ця проблема існує вже багато років саме для чоловіків, коли через закриття шахт вони втратили свій традиційний статус годувальника сім’ї і погоджуються на будь-яку роботу за кордоном. Як правило, чоловіки виїжджають на заробітки до Росії, працюють там без захисту і підписання контрактів.Порушення трудового законодавства і шахрайство особливо виявилося під час кризи і на внутрішньому ринку праці.
Наслідки сексуального рабства – не лише в економічній та емоційній площині. Вони нерідко торкаються серйозних проблем для здоров’я та чимало коштують для суспільства в цілому. Швидке поширення СНІДу є ще одним додатковим трагічним елементом комплексної проблеми торгівлі людьми. Існуюча інформація стосовно кількості жінок, що стали жертвами торгівлі людьми, примусової проституції, сексуальної та іншої експлуатації, є неповною. Дані українського бюро Інтерполу свідчать, що число жінок, експортованих щороку до Європи, сягає від 50 до 100 тисяч. Більшість з них походять зі Східної та Центральної Європи. Це підтверджується даними Міжнародної організації міграції [53, С. 29].
Торгівля живим товаром, яка набирає щораз широких масштабів і дедалі жорстокіших форм охопила більшість країн світу. Торгівля людьми стала злочинним бізнесом, який посідає третє місце за рівнем прибутковості, поступаючись лише торгівлею зброєю та наркотиками. На жаль, не оминуло це лихо й Україну, яка є сьогодні і країною-донором, і країною транзиту. До рук сучасних работоргівців потрапили тисячі українських громадян: вони зазнають нещадної експлуатації і принижень, їх калічать морально і фізично, навіть позбавляють життя.
Такий стан речей є незадовільним і потребує для виправлення рішучих зусиль Уряду та громадськості.
Комплексність та складність проблеми протидії торгівлі людьми вимагає концентрування на основних обраних цілях, досягнення яких допоможе вивести боротьбу з торгівлею людьми на новий якісний рівень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Актуальні проблеми юридичної науки, професійної підготовки і правозастосування: Сб. матєїал. междунар. научно-практ. конференції / Отв. ред. Проф. В.В. Кулигин. - Хабаровськ: РІЦ ХГАЕП, 2007. З. 227-230.
2. Елионский В.А. Заохочувальні норми кримінального права: Навчальний посібник. – Хабаровськ: ХВШ МВС СРСР, 1984. - З. 56.
3. Буряк М.Ю. Торгівля людьми і боротьба з нею: Монографія. – Владивосток, 2006. З. 114-115.Топчій А. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітлення проблеми у ЗМІ. – Київ, 2008. – С. 99
4. Запобігання домашньому насильству і торгівлі людьми. - Київ, 2001, 251с.
5. Там же. – С. 193.
6. Там же. – С. 199.
7. Горячева С.П. Доповідь на відкритих парламентських слуханнях на тему: «Соціально – правовий захист дітей від сексуальної експлуатації і насильства». Державна Дума. 4 лютого 2002 р.
8. Огляд і аналіз поточної ситуації з проблеми торгівлі людьми в Російській Федерації / Дослідження виконане к.е.н. Е.В. Тюрюканової спільно з фондом «Інститут економіки міста» для робочої групи агенств ООН і Міжнародної організації міграції (МОМ) з проблем торгівлі людьми. – М., 2005. – С. 41.
9. Абрамова С.Р., Усанов И.В. Розкриття і розслідування злочинної торгівлі неповнолітніми. - Москва,Э "Юрлітінформ", 2009, 143с.
10. Конвенція про права дитини (прийнята 20.11.1989 Резолюцією 44/25 Генеральною Асамблеєю ООН) // Збірка міжнародних договорів СРСР. – 1993. – Випуск XLVI. – С. 242-257 12.
11. Стокер С. Організаційна злочинність як чинник зростання числа випадків торгівлі людьми // Організаційна злочинність і корупція. 2000. № 1. З 58.
12. Торгівля людьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002
13. Українські жінки – жертви секс індустрії / ІТАР-ТАРС. 1998. 30 червня.
14. Злочин і поневолення: Доповідь Усесвітньої мережі за виживання. Вашингтон, 1997. С.17
15. Торгівля людьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002
16. Боротьба і запобігання торгівлі живим товаром і захист прав мігрантів // Trends in Organized Crime. 1996.
17. Злочин і поневолення: Доповідь Усесвітньої мережі за виживання. Вашингтон, 1997. С.17
18. Торгівля людьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002
19. Чи хочеш ти проміняти свою гідність, свободу і здоров'я на життя в клітці? / Міжнародна організація по міграції. Київ, 1998.
20. Коаліція «Янгол». Автономна некомерційна організація по протидії торгівлі людьми. // www.angelcoalition.org // [10.12.09, 15:49]
21. Міжнародний жіночий правозахисний центр «ЛА СТРАДА – УКРАЇНА». Поселення в реабілітаційний центр // http://ls.org.ua // [14.12.09, 11:40]
22. Запобігання торгівлі людьми в Російській Федерації. Наша допомога. // http://no2slavery.ru/ru/pomozsh/ // [05.01.10, 14:27]
23. Міжнародний жіночий правозахисний центр «ЛА СТРАДА – УКРАЇНА». Поселення в реабілітаційний центр // http://ls.org.ua // [14.12.09, 11:40]
24. Програма розвитку ООН ПРООН Білорусь. Надання комплексної соціальної допомоги пострадавшим від торгівлі людьми – в центрі уваги спільного проекту ЄС, ПРООН і ЮНІСЕФ. // http://un.by/undp/news/belarus // [14.12.09, 15:00]