- реалізація системи заходів із забезпечення участі України в Болонському процесі з метою підвищення конкурентоспроможності професійної освіти на міжнародному ринку освітніх послуг і забезпечення можливості участі українських студентів і випускників освітніх установ в системі міжнародної безперервної освіти.
Вирішення стратегічного завдання забезпечення якості освіти досягається шляхом реалізації програмних заходів щодо наступних напрямів:
- вдосконалення державної системи оцінки діяльності освітніх установ і організацій з метою гармонізації показників сучасної системи освіти і нормативно-методичного і інформаційного забезпечення процедур ліцензування, атестації і державної акредитації освітніх установ (зокрема за кількістю та затребуваністю випускників, обсягами господарської наукової роботи, кількістю публікацій тощо, здатністю реально забезпечити матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні умови проживання та навчання і т.ін.);
- розвиток нових форм і механізмів оцінки і контролю якості діяльності освітніх установ з реалізації освітніх програм, зокрема із залученням громадськості і професійних об’єднань для забезпечення об’єктивності, достовірності і прозорості процедур оцінки діяльності освітніх установ;
- завершення експерименту і перехід до поетапного введення в практику єдиного державного іспиту, що дозволить підвищити доступність професійної освіти, об’єктивність вступних іспитів, забезпечити спадкоємність загальної і професійної освіти, а також державний контроль і управління якістю освіти на основі незалежної оцінки рівня підготовки випускників;
- створення загальнонаціональної системи оцінки якості освіти, спрямованої на створення механізмів об’єктивної оцінки якості освіти на всіх рівнях і ступенях освіти, що, в кінцевому підсумку, дозволить забезпечити якість і доступність освіти;
- вдосконалення системи державної атестації наукових і науково-педагогічних кадрів з метою підвищення якості і результативності системи підготовки кадрів вищої кваліфікації і забезпечення відтворення і розвитку кадрового потенціалу освіти і науки, а також приведення у відповідність з міжнародною практикою вітчизняних процедур атестації наукових і науково-педагогічних кадрів.
Вирішення стратегічного завдання підвищення ефективності управління у сфері освіти забезпечується шляхом реалізації заходів щодо наступних напрямів:
- впровадження моделей інтегрованих освітніх установ, що реалізовують освітні програми різних рівнів освіти, а також університетських, навчально-науково-дослідницьких і навчально-виробничих комплексів для забезпечення адекватної реакції системи освіти на потреби особи, що динамічно змінюються, суспільства, економіки;
- впровадження механізмів взаємодії установ професійної освіти і працедавців, що забезпечують залучення в сферу освіти додаткових матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів;
- впровадження моделей суспільно-державного управління в освітніх установах, що сприяють розвитку інститутів суспільної участі в освітній діяльності як важливої умови відкритості й інвестиційної привабливості сфери освіти;
- підвищення ефективності інституційного управління в умовах зміни організаційно-правових форм діяльності навчальних закладів і, відповідно до пріоритетів розвитку сфери освіти, яка забезпечить умови для зростання економічної самостійності освітніх установ, посилить їх відповідальність за кінцеві результати діяльності, підвищить результативність і прозорість фінансування сфери освіти;
- організація сітьової взаємодії освітніх установ для розвитку мобільності у сфері освіти, вдосконалення інформаційного обміну і розповсюдження ефективних рішень;
- вдосконалення системи управління освітою.
Розв’язання стратегічного завдання вдосконалення економічних механізмів у сфері освіти має забезпечуватися шляхом реалізації програмних заходів щодо наступних напрямів:
- впровадження моделі фінансування освітніх організацій всіх рівнів освіти, яка б забезпечувала багатоканальне надходження коштів і розширення самостійності їх використовування;
- впровадження механізмів, які сприятимуть розвитку економічної самостійності освітніх організацій (установ) для підвищення ефективності використання ресурсів, що виділяються на освіту;
- реалізація комплексу заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості освіти, які сприяють припливу інвестицій, фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів у систему освіти і послідовному переведенню її розвитку на принципи розробки і реалізації інвестиційних проектів.
Соціальні ефекти, одержувані в процесі і за наслідками реалізації програми, можуть бути оцінені в таких напрямках:
1) підвищення якості шкільної освіти:
- вирівнювання можливостей вчитися (збільшення кількості дітей віком 5 - 6 років, які одержують дошкільну освіту відповідно до практики розвинених країн, зменшення кількості неуспішних і другорічників у початковій школі);
- підвищення функціональної письменності випускників загальноосвітньої школи (зростання рівня письменності читання, математичної письменності, природно-наукової письменності учнів);
2) поліпшення соціальної орієнтації учнів і досягнення рівності в отриманні освіти:
- профілізація шкільної освіти (збільшення кількості учнів, які навчаються за профільованими програмами);
- збільшення кількості учнів з передпрофільною підготовкою;
- зниження відмінностей між міською і сільською освітою (за наслідками єдиного державного іспиту);
- розширення можливості отримання професійної освіти дітьми з малозабезпечених сімей (збільшення кількості дітей вказаної категорії, що навчаються за програмами професійної освіти);
- розширення можливості отримання освіти дітьми з обмеженими можливостями (збільшення кількості дітей вказаної категорії, що здобули загальну середню або професійну освіту);
- розширення можливості отримання освіти дітьми-сиротами, дітьми, що залишилися без піклування батьків, і дітьми, що опинилися в складній життєвій ситуації (збільшення кількості дітей вказаних категорій, що здобули загальну середню або професійну освіту);
- розширення можливості отримання додаткової освіти відповідно до запитів населення (збільшення кількості учнів віком до 15 років, що навчаються за програмами додаткової освіти);
- збільшення кількості молоді, зайнятої у сфері економіки (збільшення кількості працевлаштованих або тих, що перейшли на наступний ступінь освіти випускників учбових закладів із спеціальними освітніми програмами);
- забезпечення доступності освіти (зменшення кількості неповнолітніх віком 8-15 років, що не навчаються в освітніх установах, збільшення кількості молоді віком до 22 років, що здобула середню освіту, збільшення кількості учнів і студентів, які одержують стипендії за адресним принципом);
3) підвищення конкурентоспроможності професійної освіти:
- підвищення ролі працедавців у підготовці професійних кадрів (збільшення кількості установ початкової, середньої і вищої професійної освіти, що пройшли експертизу освітніх програм, яка проводиться працедавцями, а також установ професійної освіти, що перейшли на освітні стандарти нового покоління, розроблені за участю працедавців, громадських і професійних об’єднань);
- збільшення кількості молоді, зайнятої в різних сферах економіки (зменшення кількості безробітних віком 16-29 років і серед випускників установ початкової, середньої і вищої професійної освіти, зменшення кількості випускників установ середньої професійної освіти і вузів, що не одержали роботу протягом 6 місяців після закінчення навчання);
- збільшення кількості молоді, що навчається на першому ступені вищої професійної освіти, включилася в активну трудову діяльність;
- збільшення кількості людей, які одержують додаткову освіту, беруть участь у програмах перепідготовки і підвищення кваліфікації;
- відповідність структури підготовки фахівців з рівнів професійної освіти потребам держави і вимогам ринку праці (порівняння з аналогічними показниками індустріально розвинених країн і регіональних ринків праці);
4) оновлення і якісне вдосконалення кадрового складу системи освіти:
- зміна вікового цензу викладацького складу (зменшення кількості працівників пенсійного віку серед учителів середньої школи, збільшення кількості викладачів віком до 30 років в установах початкової, середньої і вищої професійної освіти);
- зниження плинності кадрів у сфері освіти;
- підвищення рівня кваліфікації викладацького складу (збільшення кількості професорсько-викладацького персоналу, що має вчені ступені і звання, публікації у фахових вітчизняних та закордонних виданнях, бере участь у виконанні господарсько-договірних тем, збільшення кількості вчителів (викладачів), що пройшли підвищення кваліфікації і перепідготовку);
5) інтеграція в європейський освітній простір, підвищення мобільності професійної освіти, зростання експорту освітніх послуг:
- розширення співпраці з європейськими країнами у галузі забезпечення якості освіти (збільшення кількості вузів, що пройшли інституційну і спеціалізовану акредитацію і впровадили системи управління якістю на основі міжнародного стандарту);
- збільшення кількості вузів, які пройшли валідізацію за міжнародними вимогами;
- зростання академічної мобільності студентів, академічного і адміністративного персоналу (збільшення кількості виданих позик і грантів для фінансового забезпечення академічної мобільності студентів і викладачів, збільшення числа громадян України віком до 30 років, що беруть участь у міжнародних обмінах);
- зростання експорту освітніх послуг (збільшення числа громадян інших держав, що навчаються в закладах освіти Російської Федерації);