При такій умові глобальна перспектива складається в поступовому відпаданні необхідності спеціалізованого державного примуса. Сам зміст права обумовлює добровільну покору з боку більшості громадян.
Однак "самозабезпечення" норм права в суспільстві не можна розуміти спрощено, не можна не бачити також, що у визначені періоди розвитку ряд держав одержали гіпертрофовано використані методи командно-вольового, адміністративного натиску, примусові і навіть репресивні методи. Зацікавленість учасників суспільних відносин складається в реалізації належних їм прав у сфері дії правомочних норм, а більш широко - за межами дії заборон, обмежень і зобов'язуючих велінь. Держава не обіцяє нагород за сам факт реалізації правомочних норм. Тим більше не грозить позбавленням у випадку відмови від реалізації наданих прав. Зміст правомочних норм задовольняє волю їх адресатів, а сам результат здійснення прав приносить бажані блага.
В результаті всього вищевикладеного можна зробити висновок про те, що важко переоцінити значимість процесу реалізації правових норм у житті держави і суспільства в цілому.
Право (об'єктивне і суб'єктивне) таке по природі, що вимагає своєї реалізації в діяльності людей. Породжене суспільними відносинами право в тих же відносинах повинно знайти своє здійснення. Сказане відноситься до норм законодавства, оскільки вони являють собою можливість, що підлягає перетворенню в дійсність. Без виконання правових розпоряджень у житті, норми мертві, інакше кажучи, вони втрачають своє соціальне значення.
Реалізація права - це процес, процедура перетворення правових норм у суспільну практику.
Динамічна правова система являє собою постійне "відтворення" права, в якому історично не припиняється процес правоутворення, винятково різноманітне його здійснення в суспільних відносинах, постійно діє процес правореалізації. Обидва ці процеси пов'язані і проникають один в одного.
Під час правоутворення, ще до прийняття закону, існує і реалізується суб'єктивне право, захищене судовими актами - у процесі становлення юридичних норм вкраплені елементи правореалізації.
В процесі правоутворення суб'єктивне право вкраплене у вже почавшийся процес реалізації юридичних норм. В одному випадку правоутворення включає не тільки встановлення, але і якесь здійснення суб'єктивного права. В іншому - правореалізація включає триваючий процес правоутворення в умовах, коли об'єктивне право вже почало здійснюватися. Правоутворення - передумова правореалізації, у той час як соціальні наслідки останньої створять нові умови, що викличуть знову правоутворення.
До форм реалізації права відносяться: дотримання норм права, виконання норм права, використання норм права і застосування норм права. Застосування норм права є основною з форм реалізації права і проходить кілька стадій застосування права.
Встановлення чи аналіз фактичних обставин юридичної справи - ця стадія характеризується тим, що в ній з'ясовується, чи володіє розглянутий випадок юридичною значимістю, чи підпадає він під дію норм права чи ні, обирається, якими нормами якої галузі права регулюється те чи інше діяння, що є об'єктом його аналізу.
Вибір правової норми, що підлягає застосуванню - ця стадія припускає відшукання норми права, що пов'язує з тими чи іншими фактами юридичні наслідки.
Наступна стадія застосування права - з'ясування і роз'яснення змісту (тлумачення) норми права. Вона має за мету правильне застосування розпоряджень, що містяться в них, до конкретних випадків життя.
Тлумачення норм права - це діяльність державних органів, різних організацій і окремих громадян, спрямована на з'ясування і роз'яснення змісту загальнообов'язкової волі суспільства, вираженої у нормах права.
Після роз'яснення і з'ясування змісту юридичних норм відповідні органи держави приймають рішення, що оформляються в офіційних актах. Ці акти називаються актами застосування права. Акт застосування права - це владне розпорядження органів держави, що індивідуалізують норми права до конкретних випадків життя. Прийняте рішення в порядку, передбаченому нормами права, складає зміст акту застосування права. У ньому викладається необхідність даного рішення, вказується його цільове призначення.
У роботі розкритий зміст поняття реалізації права, визначені форми реалізації права, розглянуте правозастосування як особлива форма реалізація права. Визначено та розкрито основні проблеми, що виникають під час реалізації норм права. Ціль дослідження з'ясована.
Список використаної літератури:
1. Конституція (Основний закон) України. – К., 1996
2. Коментар до Конституції України. – К., 1996
3. Алексеев С.С. Общая теория права. – М., 1982, Т.2
4. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М., 1989
5. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л., 1987
6. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права: Теоретические вопросы. – Свердловск., 1973
7. Лазарев В.В. Проблемы в праве и пути их устранения. – М., 1974
8. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права. – Казань, 1982
9. Лазарев В.В. Липень С.В. Учебник «Теория государства и права». – М., 1998
10. Лившиц Р.З. Теория права. – М., 1994
11. Общая теория права и государства: Учебник / под ред. В.В. Лазарева. – М., 1994
12. Пиголкин А.С. Нормы советского права и их толкование. – Л., 1962
13. Проблемы теории государства и права. Учебник / под ред. Алексеева С.С. – М., 1987
14. Решетов Ю.С. Реализация норм права. – Казань., 1989
15. Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права. – Свердловск., 1927
16. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907г.). – М., 1995
17. Явич Л.С. Общая теория права. – П., 1971
[1] Лившиц Р.З. Теория Права. – М., 1994. С.130.
1 Явич Л.С. Общая теория права, П., 1971 г.
[2] Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М., 1989. С. 81-103
[3]Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. М., 1994. С. 107-109
[4] Лазарев В.В. Липень С. В. Учебник «Теория государства и права» М. 1998 г. стр. 305
[5]Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907г.). М.: Спарк, 1995.С. 79
[6]Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907г.). М.: Спарк, 1995.С.81
1 Лазарев В.В., Социально психологические аспекты применения права, Казань, 1982 г.
[7] Пиголкин А.С. Нормы советского права и их толкование. Л, 1962 .С.11
[8] Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права. Свердловск 1927 г.С. 57