54. Пекарский П. Наука и литература в России при Петре Великом. – Т. I. – СПб., 1862.
55. Пивоваров Б., диак. Святитель Филофей, в схиме Феодор, митрополит Тобольский и всея Сибири. // ЖМП. – №3. – М., 1977.
56. Пивоваров Б., протидиакон. Деятельность русских миссионеров в Сибири. Загорск: МДА, 1978.
57. Писаревский Г. Внутренний распорядок в колониях Поволжья при Екатерине ІІ. – Варшава, 1914.
58. Платонов С.Ф., проф. Лекции по русской истории. – Изд. 9-е. – Пг., 1915.
59. Платонов С.Ф., проф. Учебник Русской Истории. – СПб., 1914.
60. Покровский И.М. Русские епархии XVI – XIX вв. – В
61. 2-х тт. – Казань., 1897 – 1913.
62. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедания. Царствование Елизаветы Петровны. – В 4-х тт. – СПб., 1899 – 1912.
63. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедания. Царствование Екатерины Второй. – В 3-х тт. – СПб., Пг., 1910 – 1915.
64. Полное собрание русских летописей. – Изд. Археологической комиссией. – СПб.; Пг.; М., 1846.
65. Полный православный богословский энциклопедический словарь. – Репринт. – т.II. – М., 1992.
66. Полный Православный энциклопедический словарь. – Репринт. – т.II. – М., 1992.
67. Попов В. О святейшем Синоде и об установления при нем в царствование Петра І. – СПб., 1881.
68. Поселянин Е. Русская церковь и русские подвижники XVIII века. – СПб., 1905.
69. Православное обозрение. М. 1860-1891.
70. Просвирник А., прот. Святитель Иоанн, митрополит Тобольский и всея Сибири, чудотворец. // ЖМП. – №5. – М., 1976.
71. Рождественский С.В. Материалы для истории учебных реформ в России в XVIII-XIX вв. – СПб., 1910.
72. Ружевич С.П., д-р. – Александро-Невская Лавра. – СПб., 1913.
73. Рункевич С.Г. История Русской Церкви под управлением Святейшего Синода. – СПб., 1900.
74. Русская Православная Церковь. Очерки истории. – М.: Изд. МП, 1980.
75. Руссская истрическая библиотека. – Т. VI. -СПб., 1886.
76. Салтыков А., свящ. Учебное пособие по Истории Русской Церкви. – Загорск, 1988.
77. Симонюк В. Жизнь и деятельность митрополита Тобольского Павла (Конюскевича). – Загорск: МДА, 1993.
78. Словцов П.А. Историческое обозрение Сибири. – кн. 1. – М., 1838.
79. Смолич И.К. История Русской Церкви. 1700 – 1917. – Ч. I и II. – М.,1996.
80. Советский энциклопедический словарь. – М., 1982.
81. Соколов Николай, прот., Пивоваров Бориc, протодиакон. Краткий очерк истории Иркутской епархии. // ЖМП. – № 12. – М., 1977.
82. Странник. – СПб., 1860 – 1870.
83. Сукачев В.П. Иркутск. Его метос и значение в истории и культурном развитии Восточной Сибири. – М., 1891.
84. Сулоцкий А., прот. Тобольские и Томские архипастыри. – Омск, 1882.
85. Сулоцкий А., прот. Филофей Лещинский митрополит Тобольский и Сибирский. – Омск, 1882.
86. Сулоцкий А., прот. Челобитная митрополита Сибирского и Тобольского Филофея Лещинского Петру Великому. // ЧОИДР. – Ч. 4. Отд. 5. – 1863.
87. Сумароков П. Мисионерство в Сибири // Христ. чт. – Ч.І. – 1994.
88. Сумароков П. Миссионерство в Сибири. // Христ. чт. – Ч. 2. – 1883.
89. Тальдовский И.Н. Борьба христиан с остатками язычества в древней Руси. // Записи Московского археологического института. / Под ред. Успенского А.И. – Т. XVIII. – М., 1913.
90. Терновский Ф.А. Очерки из истории Киевской епархии в XVIII столетии. // ЧОНЛ. – кн. 2. – 1880.
91. Титликов В. Павел Конюшкевич, митрополит Тобольский. // Христианское чтение. – №10. – СПб., 1914.
92. Титов Ф., прот. Святитель Павел, митрополит Тобольский и Сибирский. – Репринт. – К., 1998.
93. Титов Ф.И. К жизни святителя Софрония Кристалевского, епископа Иркутского и Керчинского // Душеполезное чтение. – Октябрь – 1913.
94. Тобольский Государственный Архив. – ф. 530. Соборная Летопись.
95. Турий, иером. Православная миссия среди ламаистов // Православный собеседние. – 1911.
96. Фирсов Н. Историческое население третьего Казанского царства в новой России до 1768 года и колонизация земель в это время. – Казань, 1869.
97. Флоровский Г.В. Пути русского богословия. Репринт с изд. 1937. – Вильнюс, 1991.
98. Харлампович К. Казанскія новокрещенскія школы. – Казань, 1905.
99. Харлампович К.В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. – Т.І. – Казань, 1914.
100. Хресталев Д. Святитель Софроний, третий эпископ Иркутский. – Иркутск, 1898.
101. Цыпин В., свящ. Учебное пособие по Истории Русской Церкви (Синодальный период). – Загорск, 1988.
102. Чефрянов Милий, прот. Блаженный Софроний, 3-ий епископ Иркутский. – М., 1907.
103. Чечулин Н.Н. «Наказ» императрицы Екатерины ІІ, данный Комиссии по сочинению нового уложения. – Б.в.д.
104. Чистович И.А. Феофан Прокопович и его время. – СПб., 1868.
105. Чобич С., прот. Святі та визначні церковні діячі землі української. – Львів, 2000.
106. Щеглов И.В. Хронологический перечень важнейших данных из истории Сибири. – Иркутск, 1883.
107. Щербатов М.М. Статистика в рассуждении России. // ЧОИДР. – Ч. 3. Отд. 2. – 1859.
ААЭ — Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археологической экспедицией императорской Академии Наук. — В 4-х тт. — СПб., 1836.
ГАТОТ — Государственный архив Тюменской области в г. Тобольске
ДАИ — Дополнение к актам историческим. — В 12-и тт. — СПб., 1846 – 1875.
ЖМП — Журнал Московской Патриархии. Периодическое издание.
ПС — Православный собеседник
ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи. Собрание первое (1640 – 12 декабря 1825г.) — В 45-и тт. — СПб., 1826 – 1830.
ПСПиР — Полное собрание постановлений и распоряжений по Ведомству православного исповедания. — В 10и тт. — Спб., 1869 – 1916.
ПСПиР, Е.А.— То же, царствование Екатерины Алексеевны. — В 3-х тт. — СПб., Пг., 1910 – 1915.
ПСПиР, Е.П. — То же, царствование императрицы Елизаветы Петровны. — В 4-х тт. — СПб., 1899 – 1912.
ПСРЛ — Полное собрание русских летописей. Изд. Археографической комиссией. СПб., Пг., М., 1846.
СЭС — Советский энциклопедический словарь. — М., 1982.
ТФ ГАТО — Тобольский филиал Государственного архива Тюменской области. — Тобольск, 1760 г.
ОДДС — Описание документов и дел, хранящихся в архиве Священного Синода. — В 22-х тт. — СПб., 1868 — 1915.
Христ. чт. — Христианское чтение. — СПб., Пг., 1821 – 1918.
ЧОИДР — Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете. — М., 1845 – 1848, 1858 – 1918.
2ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе — В 55-и тт. — СПб., 1830 – 1884.
3ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье — В 28-и тт. — СПб., 1884 – 1911.
* В’ятська земля (Хлиновська), історична назва в XII—XVIII столітті території в басейні верхньої і частини середньої течії р. В’ятка. З VI-го століття населена комі і удмуртами, з X століття також марійцями. Завойовувалась Новгородською республікою. В 1489 р. приєднана до Російської держави (Советский Энциклопедический словарь (далі СЭС). — Москва, 1982, с. 263).
* Чудь — древньоруська назва естів (естонців), а також інших фінських племен на схід від Онезького озера, вздовж рік Онега і Північна Двіна (СЭС. — с. 1493).
* Комі — народ, який проживав на північному сході древньої Русі. На даний час чисельність його приблизно 33 тис. чоловік (СЭС. — с. 607).
** Перм — древньоруська назва в XIII—XVII століттях історичної області від Уральських гір до р. Печори, Ками і Волги, населений народом Комі. Перм Велика — територія сучасного Комі-Пермського автономного округу. Перм Мала — (Стара Вичегодська) територія сучасної Республіки Комі в складі Російської Федерації (СЭС. — с. 988).
* Карели — (самоназва — кар’яла) — народ, який проживав на Північному Заході Східно-Європейської рівнини; сьогодні це Карельська Автономна Республіка в складі Російської Федерації.
** Лопарі — лопь, лапландці — так в літературі називають народ саамів. Саами сьогодні проживають в північних регіонах Норвегії (30 т. ч., 1978), Швеції (15 т. ч.) і Росії (1,9 т. ч.). Мова Саамська (СЭС, с. 1151).
* Докладно в розділі: «Православна місія У Поволжі».
** Докладно в розділі: «Тобольська місія».
* Патріарший устрій у РПЦ встановлено в 1589 році.
** Монастирський приказ — центральна державна установа в Росії в 1650—1725 р.
* Духовний регламент — законодавчий акт Петра І, який реформував церковне управління. Згідно духовного регламенту, церква підпорядковувалась державі, замість патріаршества запроваджувався синод (Колегіальне управління на чолі з обер-прокурором — представником царя).
* Анна Іоанівна (1693—І740), російська імператриця, племінниця Петра, Герцогиня Курляндська з 1710 р. Возведена на престіл Верховною Тайною Радою. Фактичним правителем при ній був німець Е.І.Бірон.
** Кондиції — обмежувальні умови для Анни з боку Верховної Тайної Ради.
* Арсеній (Мацієвич) — митрополит Новгородський, українець. За виражений протест проти секуляризації при Катерині ІІ його засилають в далекий скит. В 1707 р. позбавляється чернечого сану і заточується в фортецю м. Ревель, де і помирає, під іменем Андрія Брехунця (1772 р.).
* Крім Київської Академії відомими школами на Україні були в цей час ще Харківський і Чернігівський Колегіуми.
* Варлаам Ясинський — митрополит Київський з 1690 по 1707 рр..
* Шаріат — зведення мусульманських правових і теологічних нормативів, проголошених ісламом вічними незмінними.
*Шаманство (Шаманізм) — особлива форма вірувань і культу. Для нього характерні наступні риси: широкий круг анімістичних вірувань (тобто віра в існування душ і духів та в можливість спілкування людини з ними); служителі культу здатні публічно доводити себе до екстатичного стану і тим самим впливати на оточуючих, створюючи в них містичний настрій особливий ритуал камлання коли шаман в стані екстазу викрикує безглузді фрази або слова і витворює різні тілесні рухи, що мають, нібито, священний смисл; особливий ритуальний інвентар — бубен, погремушки, специфічний головний убір для пристрашення і т.п. Віруючі приходили до шамана з метою вилікування хвороб, забезпечення успіху в промислі та інше.