Смекни!
smekni.com

Католицизм. Його основні догмати (стр. 2 из 3)

6. Догмат про Непорочне зачаття Богородиці Діви Марії, проголошений в 1854 році папою Пієм ІX (визнання Богородиці Марії відбулося набагато раніше – на Вселенському соборі в Ефесі у 431 році). Його зміст полягає в тому, що від першої хвилини існування Марії Бог звільнив її не тільки від здійснюваних гріхів, але й від первородного. В 1950 році папа Пій ХІІ затвердив догмат про те, що Богородиця вознеслася на небо не тільки душею, а й тілом. Православні богослови заперечують ці два католицькі догмати, вважаючи, що Діва Марія, як і всі люди, несла «тягар первородного гріха».

7. Своєрідно відправляються в католицтві таїнства та обряди, загальні для християнства. Наприклад, таїнство хрещення відбувається обливанням водою або зануренням у воду, а у православ’ї – тільки зануренням у воду. Таїнство миропомазання в католицтві, що має назву «конфірмація», здійснюється тоді, коли дитині виповниться 7 – 12 років (у православ’ї – після народження). Таїнство євхаристії (причастя) здійснюється на прісному хлібі (у православних на квасному).

8. В католицькій церкві священник після висвячення залишається в цьому званні до самої смерті. Вихід з духовного звання не допускається, хоч функції священника можна і не виконувати. В православ’ї священник може залишати свій духовний сан і обрати інший, бо священство вважається добровільною згодою з Богом.

9. Целібату (безшлюбності) в католицькій церкві повинні дотримуватись не тільки ченці, але й біле духовенство.

10. Миряни в католицизмі можуть вдруге вступати в шлюб у випадку смерті дружини або чоловіка (розлучення заборонене).

11. Вище католицьке керівництво неодноразово висловлювало і висловлює своє вороже ставлення до абортів і навіть до застосування будь – яких протизаплідних засобів.

Католицизм, як напрям в християнській релігії. Католицький культ.

Католицизм є дуже своєрідним напрямом в християнській релігії. Те ж можна сказати і про католицький культ. В ньому широко використовують засоби емоційного впливу на почуття віруючих. Йому притаманні пишність, врочистість. Богослужіння супроводжується органною музикою, сольними та хоровими співами. Мета цього полягає в тому, щоб вплинути на почуття віруючих, їхню уяву, викликати релігійний екстаз. Богослужіння в католицькому культі ведеться латиною, незрозумілою для більшості віруючих.

Надзвичайно велику роль в католицтві відіграє культ Богородиці, або Мадонни. Християнство запозичило цей культ у більш древніх релігій, де Богородиця шанувалась як Богиня – мати, Богиня родючості. В християнській релігії Богородиця була персоніфікована в діву Марію, що народила від Святого Духа дитину Ісуса, сина Божого. В католицтві шанування Богородиці піднесено до догмату, а її культ до певної міри навіть відсунув на другий план культ Бога – отця і самого Христа. Культ Мадонни допомагає католицтву впливати на мільйони віруючих жінок. Католицька церква навіює жінкам, що в діві Марії вони мають свою заступницю перед Богом, що Мадонна може допомогти їм у всіх життєвих труднощах. Католицизм гасить, таким чином, громадську активність жінок.

Поряд із вшануванням Богородиці значне поширення в католицизмі набуває культ святих, поклоніння реліквіям і мощам.

Фабрикація «святих» і «блаженних» була і залишається прибутковою справою для Ватикану. За весь час існування католицької церкви всього було проголошено близько 20 тисяч святих і майже 200 тисяч блаженних. Цей процес пожвавішав в останні десятиріччя.

Папа Пій ХІ оголосив за 17 років свого понтифікату 34 святих і 496 блаженних, а Пій ХІІ проголошував в середньому по 5 святих і 40 блаженних в рік. Процедура вибору святих має назву «канонізація», а блаженних – «блатифікація».

У церквах і монастирях Західної Європи віруючим виставляли й виставляються донині на поклоніння такі «святині», як пуповина Христа, його нігті і волосся, молоко Богородиці, залишки хреста, на якому був нібито розіп’ятий Христос. В значній кількості представлені тіла і голови християнських «святих». Підраховано, що в католицьких храмах зберігалися в загальній кількості 5 тіл і 7 голів святого євангеліста Матвія, 8 тіл і 9 голів святого євангеліста Луки, 16 тіл святого апостола Петра тощо.

Обман і здирництво були постійними супутниками католицької церкви упродовж її історії. Цим цілям служили не тільки продаж індульгенцій і виготовлення «святих» реліквій, а й фабрикація всіляких «чудес»: оновлення ікон, «плачучі ікони», «чудесні» зцілення тощо. Кожне таке «чудо» всіляко рекламувалося церквою з метою привернення віруючих і пожвавлення настроїв у масах. Наприклад, в Португалії було сфабриковане «чудо» католицьким духівництвом. В цій країні центром спекуляції на «чуді» стало село Фатіма, де, за твердженнями церковників, Богородиця явилась трьом селянським дівчатам. Звісно ж, туди почалося паломництво хворих і калік.

Католицька ідеологія надзвичайно рухома. Це яскраво виявилося в рішеннях другого Ватиканського собору. Собор переглянув чимало уявлень, які перестали відповідати завданням збереження релігії. На соборі, внаслідок чотирьохрічних суперечок, були прийняті 16 документів, котрі розкривають суть сучасного католицького модернізму. В числі цих 16 соборних документів необхідно виділити 4 «конституції»:

1. «Про літургію»,

2. «Про церкву»,

3. «Про одкровення»,

4. «Тринадцяту схему»;

Також було прийнято дев’ять декретів: про пастирський обов’язок єпископів, про східні католицькі церкви, про чернецтво та інші.

Соборна конституція про літургію дозволяє спрощення багатьох обрядів і пристосування їх до особливостей місцевих умов. Зокрема було дозволено частину меси проводити не латиною, а місцевою мовою з використанням національної музики.

Конституція рекомендує більше часу відводити проповідям, а богослужіння проводити декілька разів на день, щоб особи, зайняті на виробництві, могли відвідати його в інший час.

Собор виніс рекомендації щодо включення в католицький культ елементів місцевих релігій, зближення з іншими християнськими церквами, визнання таїнств і обрядів, здійснених над католиками в інших християнських конфесіях. Зокрема, визнано дійсним хрещення католиків у православних храмах, а православних – у католицьких. Більше того, католикам Китаю дозволялося поклонятися Конфуцію, вшановувати за китайським звичаєм своїх предків тощо.

На відміну від інших напрямів у християнстві, католицизм має міжнародний центр керування – Ватикан і голову католицької церкви – Папу Римського, що обирається на все життя.

Історія розвитку католицької церкви, а також історії з її буття. Традиції папської області.

Ще в 756 році на невеликій частині території сучасної Італії виникла Папська держава – церковна область. Вона проіснувала до 1870 року, коли в процесі об’єднання Італії була включена в Італійську державу. Після І світової війни папство вступило в союз з фашистським режимом. Папа Пій ХІ (1922 - 1939) з 1929 року уклав з фашистським режимом Муссоліні Латерайські угоди, згідно з якими відроджувалась папська держава – Ватикан.

Згідно з традицією, що склалася на протязі століть, кардиналів, що вибирають наступного керівника католицької церкви, замуровують у Сікстинській капеллі до моменту обрання наступного Папи Римського.

У ХІІІ ст. був випадок, коли кардинали не могли домовитися про вибір нового Папи на протязі 2 років, 9 місяців і 2 днів. Сам Папа Григорій Х розробив особливу процедуру,яка з незначними змінами існує і до цього часу. Було прийнято рішення замуровувати конклав кардиналів у круглому залі. Це примушувало їх бути більш лояльними. На четвертий день після відкриття конклаву вводиться скорочений пайок, а через вісім днів кардинали отримували лише хліб, воду і вино. Папу обирали більшістю 2/3 + 1 голос, у два тури; після обрання бюлетені спалювали. Зв’язок конклаву з внутрішнім світом відбувався через камін. Коли з труби йшов чорний густий дим, всім було видно що Папу досі не обрано. Чистий дим від сухих кипарисових гілок, що замінювали попередню мокру солому, означав – нового Папу обрано, конклав завершився. Після цього кардиналів розмуровували, найстаріший за віком кардинал виводив обраного Папу і проголошував період нового понтифікату.

Конклав, який було зібрано 25 серпня 1978 року був найкоротшим: він тривав усього дві години. Вибір кардиналів зупинився на тому, хто, здавалося, мав найменші шанси – на Альбіно Дюгоні, патріархові Венеції. 263-й Папа прийняв ім’я Іоанна Павла І. Вранці 28 вересня 1978 року Іоанна Павла І знайшли мертвим у своїй опочивальні. Він займав папський престол найкоротший час за всю історію існування католицької церкви. Наступний конклав тривав 72 години, на престол Папи Римського було обрано 58 – річного Кароля Войтигу, польського кардинала, архієпископа краківського, що прийняв ім’я Іоанна Павла ІІ.

За всю багатовікову історію католицизму на папському престолі змінилося 264 Папи та Антипапи (так названі папи, чиє обрання вважалося незаконним). На папському престолі опинялися такі аморальні особи, як Боніфацій VІІІ , про якого сучасники говорили, що він прийшов до влади як лисиця, керував як лев, а помер як собака. Папа Іоанн Х був звинувачений церковним собором у святотатстві, кровозмішенні і вбивстві. Папа Олександр VIувійшов в історію як клятвопорушник, зрадник і розпусник. До середини ХVІІ ст. з 243 пап було проголошено самозванцями і єретиками – 31, заколото – 13, отруєно - 18, задушено – 9, заслано і вигнано – 30.

Всі ці факти не заважають католицькій церкві оточувати пап ореолом святості, вважати їх непогрішимими у справах віри і моралі.

Незважаючи на значний вплив і могутність католицької церкви у середні віки в Європі зростав і поширювався рух, спрямований проти католицтва. Народ ненавидів і водночас боявся багате та жадібне духівництво, вимагав, щоб церква відмовилася від своїх величезних земельних володінь і прибутків.