Фараон, як нащадок творця й володаря світу (в кінці Стародавнього Царства) має владу над усім космосом. Саме цей монументальний аспект давньоєгипетської влади втілений в статуї фараонів раннього періоду, й найперший, найвищий шедевр серед них – піраміда Хефрена. Владний, незворушний, з очима, спрямованими за далекий горизонт, де царює його батько Ра, фараон власною особою зберігає рівновагу світу, якому кожний момент часу загрожує поверненням хаосу.
Простим людям заборонялося промовляти вголос не тільки ім'я фараона, але навіть його царський титул – це вважалося тяжким гріхом. Про нього говорили: «...той, хто своєю могутністю підкоряє Всесвіт» або «...той, хто затьмарює своєю величчю зірки». Фараон – це алегорія, яка збереглася в Біблії (в перекладі – великий будинок, тобто – той, який живе у великому будинку). В написах ім'я фараона захищалося – обводилося особливою рамкою – картушем (цей звичай допоміг у свій час розшифрувати ієрогліфи).
Нечуване обожнення фараона і його влади зміцнювало рабовласницьку державу.
У єгипетських міфах знайшли відбиття особливості світосприймання жителів долини Нілу, їх уявлення про походження світу і його влаштування, які склалися протягом тисячоріч, що ідуть своїм коріннями в первісні часи. Тут і спроби знайти джерела буття в біологічному акті створення богів, пошуки споконвічної субстанції, уособленої божественними парами, - зародок пізніших вчень про першоелементи світу, і, нарешті, як одне з вищих досягнень єгипетської теологічної думки – прагнення пояснити походження світу, людей і всієї культури як результат творчої сили, втіленої в слові бога.
З єгипетських міфів, у їхній нерозривній єдності з ритуалами, магічними заклинаннями, із загальною системою релігійних уявлень, ми черпаємо відомості не тільки про духовне життя єгиптян, але й про окремі сторони їх повсякденного буття, починаючи від трудових турбот хлібороба і пастуха й кінчаючи сферою державної політики.
Без знайомства з міфами ми не можемо скласти повну картину єгипетської літератури, тому що саме міфологія була джерелом літературних творів. Залучення міфологічного матеріалу необхідно й при розгляді історії Єгипту, особливо прадавніх її періодів; необхідна вона й при розумінні ряду проблем єгипетського мистецтва. Але значення єгипетських міфів ще ширше – вони дають коштовний матеріал і для порівняльного вивчення релігійних уявлень на Прадавньому Сході, і для дослідження ідеології греко-римського світу, і для історії виникнення й розвитку християнства.
Релігія та міфологія стародавніх єгиптян істотно вплинули на духовний світ інших стародавніх народів Передньої Азії, насамперед східно-середземноморських. Зокрема, жителі фінікійського міста Бібл вшановували культ Озіріса, а стародавні євреї влаштовували похорони на єгипетський лад, їхній племінний бог Яхве, як і єгипетський Птах, створив світ за допомогою божественного слова. Античний світ також зазнав впливу єгипетської релігії, особливо в плані вшанування культу Ізіди, храми якої існували в ряді міст Греції та Риму, а також у Галлії, Іспанії та Британії. Деякі вчені вважають, що й християнське вчення про воскресіння після смерті, про страшний суд, про Трійцю тощо також має єгипетське походження.