Гора Олімп вважалася оселею дванадцяти верховних богів на чолі з Зевсом. Гера – дружина Зевса – була покровителькою шлюбу і сім'ї, одна сестра Зевса – Деметра – богинею родючості, інша – Гестія – покровителькою вогнища. Улюблена дочка Зевса Афіна шанувалася як богиня військової мудрості і мудрості взагалі, вона протегувала знанням і ремеслам. Згідно з міфом Афіна з'явилася з голови Зевса в повному бойовому обладунку – в шоломі і панцирі. Богом війни був син Зевса і Гери Арес. Гермес – спочатку бог скотарства і пастухів, пізніше шанувався як вісник олімпійських богів, заступник мандрівників, купців, бог торгівлі, винахідник міри і пастушої флейти. Артеміда спочатку була богинею родючості і покровителькою тварин і полювання, богинею Місяця, пізніше вона стала покровителькою жіночої цнотливості і охоронницею породіль. Аполлон – брат Артеміди, божество сонячного світла, освіти, медицини, мистецтва, яке втілюється його супутницями – дев'ятьма музами. Ще одна дочка Зевса – Афродіта, яка народилася з піни морської біля острова Кіпр, богиня кохання і краси. Чоловіком Афродіти був бог-коваль Гефест. Діоніс – найвеселіший з богів, покровитель виноградарів і виноробів, йому присвячувалися бучні свята в кінці сільськогосподарського року. Крім олімпійських, існувала безліч інших (переважно – місцевих, локальних) богів, які мали свої функції.
Боги в уявленні греків виглядали як люди, мали людські бажання, думки, почуття, навіть людські вади і недоліки. Вони суворо карали тих, хто намагався наблизитися до них за красою, розумом і могутністю. Особливе місце займає міф про титана Прометея – захисника людей від свавілля богів. Прометей викрав з Олімпу вогонь і передав його людям, за що Зевс прикував його до скелі і прирік на вічні муки.
Крім міфів про богів, існували легенди про героїв, найулюбленішим з яких був Геракл, що здійснив дванадцять великих подвигів. Міфи і легенди про богів та героїв складалися в цикли.
Паралельно з міфологією розвивалася культова практика – жертвоприношення і молитви, які проходили в храмах. Кожне місто мало бога-заступника. Афіна вважалася покровителькою Афін. Олімпія була центром поклоніння Зевсу, якому і присвячувалися тут спортивні змагання. Місце головного святилища Аполлона – Дельфи, де знаходилися відмічений особливим каменем центр (“пуп”) Землі.і знаменитий оракул (оракул – місце в святилищі, де отримували відповідь божества на поставлене питання, або це пророцтво божества).
Людяні, гармонійні образи грецької міфології стали грунтом для розвитку мистецтва. Міфологія давніх греків справила вирішальний вплив на формування давньоримської міфології і релігії, в епоху Відродження вона була активно включена в європейський культурний процес. Досі до неї не слабшає і науковий, і пізнавальний, і естетичний інтерес.
2. Дати визначення поняття “Агон”
Агон (грец., у множ. числі Agones). - Так називалася у греків усяка боротьба або змагання, але головним чином агонами позначалися ігри, що відбувалися із приводу релігійних або політичних свят. Ми знаходимо їх у греків ще в доісторичні часи; так, наприклад при облозі Трої на честь полеглого Патрокла влаштовуються змагання. В історичний час майже кожне значне місто Греції мало свої періодичні ігри, походження яких по більшій частині перебуває у зв'язку з національною міфологією. З VIII в. до Р. Х. 4 такі агони перетворилися в дійсні національні свята; це саме: Олімпійські ігри (з 776), Піфійські та інші. Крім розвитку фізичних сил і мужності, ці ігри, головним чином, сприяли посиленню національної самосвідомості еллінів, тому що участь у них строго заборонялося варварам, тобто нееллінам. Переможці цих ігор прославлялися в піснях й увічнювалися в добутках пластики. Такі ігри проходили з періодичністю раз в два або чотири роки.
Змагання, головним чином, були гімнастичні; вони полягали в бігу на колісницях, простому бігу, кулачному бої, боротьбі, стрибанні й киданні диска й списа. На Піфійських і багатьох місцевих іграх відбувалися й змагання в музиці, співі й танцях, а на святах на честь Діоніса проводилися драматичні дійства. Агони відбувалися по визначеній програмі, за дотриманням якої дивилися агонофеты (гелланодики в Олімпії); останні повинні були також розбирати виниклі незгоди й присуджувати призи, які складалися в лаврових або маслинових вінків, у внесенні імені переможців у публічні списки або в різних коштовних предметах і грошових сумах. Із часів Олександра Македонського ці змагання усе більше гублять своє національне значення й поширюються у всіх країнах із грецькою цивілізацією, як, наприклад, у Малій Азії, Сирії і Єгипті, де одержують характер звичайних публічних змагань. У Римі вони проводилися весь час до прийняття християнства. Олімпійські ігри були знищені Феодосієм в 394 р.
3. Пояснити значення крилатого вислову “Авгієві стайні”
Авгій був елідським володарем, сином Геліоса й Гірміни. Він мав багато худоби, стійла якої не вичищалися 30 років. Геракл спрямував води річки Алфей на Авгієві стайні й вичистив їх за один день (це був сьомий подвиг Геракла). У винагороду Авгій обіцяв йому десяту частину своєї худоби, але не дотримав слова. Між ними спалахнула війна, що закінчилася смертю Авгій, спадкоємцем якого за згодою Геракла став його син Філей.
За іншим міфом Авгій лишився живий і повернув собі царство, після смерті його шанували як героя. З іменем Авгія первісно пов’язувалося поняття про сонячне божество, а бруд у стайнях - це туман і хмари, що їх розганяє сонячний день.
Авгієві стайні – метафорично бруд, велике безладдя, занедбані справи. Ось як писав І.Франко : “...край наш – то Авгієва стайня, в котрій порядок зробити не можна.”
В іншому джерелі ми знайшли такі відомості:
П’ятий подвиг Геракла полягав у тому, що він повинен був за день почистити Авгієві стайні і скотарні. Так заздрісний і боягузливий цар Еврисфей замислив звести Геракла важкою роботою.
Авгій був сином осяйного Геліоса і царем Еліди, відомий значним багатством, отриманим у спадщину від батька. Незліченними, як хмари в небі, були його череди чудових биків і отари овець. У трьохсот биків шерсть на ногах була білою, як сніг, двісті були червоними, а дванадцять биків, присвячених Геліосу, були білі, неначе лебеді, а один із них блищав, як зірка.
На величезній скотарні, де було три тисячі биків, за довгі роки зібралося стільки гною, що вважалося неможливим їх очистити.
Геракл прийшов до Авгія й пообіцяв очистити ці стайні і скотарні за один день, але поставив умову, що цар віддасть йому за цю важку роботу десяту частину своєї череди. Посміявся цар Авгій і, переконаний у тому, що Геракл не зможе виконати свою обіцянку, погодився на цю умову. У свідки їхньої угоди Геракл узяв царського сина Філея. Геракл приступив до роботи і почав відводити убік річки Алфей і Пенею, потім він зруйнував у двох місцях стіни скотарні і провів через них канал. Вода завирувала бурхливим потоком і в один день винесла увесь гній на двір. Так Геракл виконав свою обіцянку. Проте Авгій не погодився віддати за роботу обіцяну плату і передав справу до суду.
Чесний Філей виступив на суді свідком проти свого батька. Тоді, не чекаючи рішення суду, хитрий Авгій вигнав із країни Філея і Геракла. Філей оселився на острові Дуліхія, а Геракл повернувся в Тіринф.
Згодом, звільнившись від служби Еврисфеєві, Геракл вирішив помститися Авгію. Зібравши велике військо, він вирушив з ним на Еліду; але племінники Авгія підстерегли військо Геракла в засідці і розбили його. Сам Геракл у цей час хворів; після одужання він помстився своїм ворогам і завдав їм поразки. Потім він знову повернувся в Еліду і, взявши місто, убив Авгія стрілою. Здобувши перемогу, він посадив на священному полі на честь Зевса маслинові дерева, приніс жертви дванадцятьом олімпійським богам і богу річки Алфеєві та заснував Олімпійські ігри.
З Еліди Геракл вирушив у місто Пілос помститися царю Нелею, який допомагав Авгію, і почалася в Пілосі страшна битва; у ній брали участь і боги. Герой Геракл боровся проти Ареса й Гери і своєю палицею бив по тризубцю Посейдона і по скипетру Аїда, яким той гнав мертвих у підземне царство.