3. Ранні форми релігії
Релігія має свою попередню історію, бо виникає у первісні часи з самих темних первісних уявлень людей про свою власну і зовнішню природу, що оточує їх.
Однією з прадавніх, а може й найпершою формою релігійних вірувань є тотемізм. Тотемізм - це віра у надприродне родство між групами (родами) людей і видами матеріальних предметів, більшою частиною з рослинами і тваринами. Вони звуться тотемами і відповідно до їх імен, як правило, називають родову групу. Тотем не є звичайним божеством. Його шанують, йому поклоняються, вважаючи його родичем, старшим братом, батьком, покровителем. Тотемізм виник у мисливських спільностях. Кровородинні зв’язки, що панували в них, були безсвідомо перенесені на зовнішній світ. Предмети, рослини, тварини, що оточували людину, уявлялися пов’язаними з людиною такими же кровородинними зв’язками, як і у роді або племені.
З переходом до більш складних форм родоплеменого ладу, починаючи з матріархату, тотемізм поступово розпадається. Але його залишки і пережитки зберігаються надзвичайно довго. Вони існують у індійців, народів Океанії, Індонезії, у північних народів. Окремі залишки тотемізму зберігаються у сучасних релігіях. Наприклад у християнстві обряд причащання символізує поїдання тіла і крові Ісуса Христа.
Якщо тотемізм - це шанування якихось предметів, то фетишизм - це віра у надприродні властивості якихось матеріальних предметів. Об’єктом фетишизму служили незвичайної форми каміння, дерева, глиняні глечики, фігури ідолів тощо. Культ фетишизму зовні проявляється в тому, що фетиш одягають в якийсь одяг, прикрашають, підносять йому дари, приносять в його честь якісь жертви тощо. У давні часи фетиш був предметом шанування сам по собі, а не тому, що в ньому вбачали присутність якогось духу. У більш розвинутих народів часто зустрічається вже різниця між фетишем як матеріальним предметом, і духом, що мешкає в ньому. Фетишизм розповсюджений і в більш складних релігіях, наприклад, у християнстві шанують мощі, ікони, хрест тощо. В ісламі фетишизм проявляється в шануванні «черного каменя» в Кабу, шануванні мазаров (гробниць святих) тощо. В буддизмі фетишизм проявляється у культі священних ступ (буддистських пам’ятних споруд) тощо.
На основі тотемізму і фетишизму формується магія - дії, обряди і церемонії, зв’язані з вірою у здібність людини надприроднім шляхом впливати на предмети, рослини, тварини і інших людей, що оточують її, а також на духів і богів. Магія, тобто віра в те, що на навколишній світ можна вплинути магічними засобами, зіллями, процедурами, заклинаннями тощо, виникла на грунті безпорадності первісної людини перед природою. І зараз люди, не маючи змоги або надії досягти чогось своїми власними силами («насолити» ворогові, схилити когось на свій бік, уникнути хвороби тощо), частенько випробовують зробити це за допомогою магії. Магія є невід’ємною частиною усіх сучасних релігій. Вона знаходить свій вираз головним чином у культовій їх стороні (молитвах, таїнствах тощо).
Безпосереднім попередником сучасних релігій є аніматизм, сутність якого полягає в тому, що предмети і явища розглядаються як живі і подібні людині. Аніматизм - це «оживлення» дійсності. На базі аніматизму виростає така різновидність релігійної свідомості, як анімізм. В анімізмі предмети і явища втрачають видимість самостійного існування. Це віра в те, що, начебто, ними управляють особливі надприродні сили, тобто духи або душі. Всі аніматичні образи суть уособлення. Неживі предмети і явища уявляються як істоти, що мають душу. І до цього часу багато людей вірять у домових, злих духів тощо. Віра в ангелів, чортів тощо - це теж анімізм.
Коріння аніматичних уявлень уходять в усвідомлення людиною різниці і зв’язку свого тіла і суб’єктивного світу свідомості. Та обставина, що людина у багатьох випадках діє свідомо, підкоряючись своєму настрою, почуттям, наводила її на думку, що її внутрішній світ - це породження якоїсь нематеріальної сили, тобто душі. Явища сну, непритомності і навіть смерті стали легко пояснюватися здібністю душі тимчасово або назавжди покидати людське тіло. Переносячи подібні уявлення про душу на всі предмети і явища, людина отримала доступні для неї засоби пояснення, того що відбувається. Образи богів усіх релігій - це фактично аніматичні образи, тільки більш складні за своєю структурою. У цих образах переплелися уособлення природних сил і людських відносин.
Оскільки з уявленням про душу зв’язувалися дуже важливі для життєдіяльності людини функції, то вже у первісної людини душа становиться предметом особливої турботи. Життя душі починає пов’язуватися з загробним світом, в якому живуть душі усіх померлих предків. Поступово уявлення про життя людської душі пов’язують з життям богів. Формуються уявлення про небесну відповідальність душі перед богами або богом за її земне життя. Ці уявлення і були тим родючим ґрунтом, на якому виросли усі сучасні релігії.
Всі форми первісних релігійних вірувань, що були згадані, як правило, не існували окремо, а тісно перепліталися між собою. Проте нерідко в тому чи іншому регіоні, у тих чи інших народів, якийсь вид релігійних вірувань виділявся серед інших. Це підтверджується не тільки археологічними знахідками, але і сучасними спостереженнями за життям народів, що відстали у своєму розвитку. Так, у житті сучасних австралійських аборигенів розповсюджений тотемізм, в деяких областях Африки - фетишизм тощо.
4. Формування політеїзму. Давні вірування проукраїнців
По мірі розпаду первіснообщинного ладу релігії переживають суттєві зміни. Змінюються як зміст релігійних уявлень, так і релігійно-культова практика. У релігійній свідомості на перший план висуваються уявлення про антропоморфні (тобто маючих людський вигляд) божества. У зв’язку з розділом роду на родових общинників і родову знать релігія приймає раніше не властиву їй функцію засобу, який стала використовувати родова знать для зміцнення свого пануючого положення. Можновладні люди стали пояснювати і тим самим зміцнювати свій пануючий стан посиланням на надприродне походження своєї влади. Виникають міфи про родство племінних вождів і богів, розвивається культ померлих вождів, а живі вожді, князі і царі об’являються надприродними істотами.
Відповідно з перебудовою суспільства на началах панування і підлеглості перебудовується і «небесна» ієрархія. Розробляється складна система ієрархії взаємовідношень між богами. З’являються уявлення про головного бога, а інші божества об’являються підлеглими. Головний бог наділяється функціями творця і властителя світу. Класичним прикладом такої релігії, яка склалася на ранніх етапах розвитку класового суспільства, є давньогрецький політеїзм. На чолі сонму богів давні греки ставили Зевса. Йому підкорялися Гея - богиня родючості, Аполлон - бог сонця, Нептун - бог моря, Плутон - бог підземного царства, Марс - бог війни тощо.
Давньоримський політеїзм мало чим відрізнявся від давньогрецького. Головним богом давні римляни вважали Юпітера – бога неба, клятв і договорів. Сатурна вважали богом сівби. Богом війни вважався Марс. Діана вважалася богинею мисливства, Венера – богинею краси і т.п.
Для релігійних вірувань проукраїнців характерне уявлення щодо природи, як світу живих істот – духів. Проукраїнці вірили і поклонялися лісовикам, водяним, русалкам, упирям (вампірам). Вони вірили в перевтілення людей у звірів (оборотні, вурдалаки). Божеством небесного світла вони вважали Сварога. Богинею плодородючості вони вважали Мати-землю. Вони вірили в безсмертя душі, загробне життя. Головним богом на їх думку є Перун – творець блискавок. Волос вважався богом худоби, Стриборг – богом вітрів тощо.
Пізніше в тих країнах, де процес централізації влади привів до виникнення деспотичних рабовласницьких держав, у релігійній свідомості також відбулися аналогічні зміни. Виникають монотеїстичні релігії, тобто релігії, які визнають лише одного бога. Наприклад, на зміну давньоримському політеїзму прийшла монотеїстична релігія християнство. Поряд з змінами змісту релігійних уявлень змінювалася і практично-культова і організаційна сторона релігії. З’являються професійні служителі культу - шамани, жерці тощо. Служителі релігійного культу набувають підтримку та авторитет і стають першими ідеологами класового суспільства. Раніше розрізнені служителі культу утворюють релігійні організації церкви, які почали об’єднувати, спрямовувати і контролювати релігійну діяльність в масштабах цілих країн. Так і склалися майже всі сьогоднішні традиційні релігії християнство, іслам, буддизм та інші.
Література
1. Чекер Р.О. Релігія – основа буття. Навчальний посібник.- К. 2008.
2. Титаренко О.С. Основи філософії і філософських знань. – К. 2007.
3. Бабичев Р.К. Релігієзнавство. К. – 2006.
4. Хомич К.С. Основи релігійних знань. К. 2008.
5. Петров В.К. Релігія – все що необхідно знати. К. 2004.