Відомий вчений, лауреат Нобелівської премії Чарлз Таунс, творець лазера бачить ці взаємовідносини так: «Мета науки, відкрити порядок Всесвіту і завдяки цьому зрозуміти суть речей, які ми бачимо навколо себе, зокрема зрозуміти життя людини. Мета релігії може бути визначена, мені здається, як збагнення (і, отже, й прийняття) мети і сенсу Всесвіту, а також того, яким чином ми пов'язані з нею. Цю вищу доцільну силу ми і назвемо Богом»[40].
Французький філософ Еміль Бутру пише: «Релігія – пропонує людині багатше і глибше життя, ніж тільки мимовільне або навіть інтелектуальне життя: вона є вид синтезу або, вірніше, сокровенного духовного зв'язку інстинкту і розуму, при якому кожен з двох, що злитий з іншим і завдяки цьому перетворений і запалений, володіє повнотою і творчою силою, яка вислизає від нього, коли він діє окремо»[41].
Навіть у батька вільнодумства Вольтера, який, кажучи відверто, був більше критиком релігійного фанатизму в римо-католицтві, антиклерикалом, ніж атеістом, можна прочитати такі рядки: «Потрібно бути сліпим, щоб не бути засліпленим цією картиною (тобто видимим світом – О.І.), треба бути глупцом, щоб не визнати її Творця, треба бути божевільним, щоб перед Ним не преклонитися»[42].
Найвидатніший математик ХХ століття А. Кошин публічно сповідує: «Я – християнин. Це означає, що вірю в Бога і в Божество Ісуса Хріста так само, як до мене вірили видатні вчені: Тихо-де-Браге, Коперник, Декарт, Ньютон, Лейбніц, Паскаль, Грімальді, Эйлер, Гюльден, Бошкович, Хершіль та інші великі астрономи та математики минулих років»[43].
Всі ці вчені суміщали в собі величезний інтелектуальний потенціал і глибоку віру, і ні в одного з них не виявлено признаки шизофренії, навпаки, вони були повноцінними особистостями.
Вже сам собою цей приклад знімає проблему антагонізму віри та знання, релігії та науки. Він показує, що ця проблема надумана, вона шлейфом тягнеться за нами з радянського минулого, коли панівна ідеологія так званого «наукового атеїзму»[44] як інородне тіло трансплантувалась в науки як природничого, так і гуманітарного циклу.
За словами видатної людини, яка уособлювала в собі і практикуючого вченого (зробив ряд відкриттів в хірургії, удостоєний «Сталінської премії»), і віруючого, православного ієрарха[45], Луки (Войно-Ясенецького), думка про протиріччя науки та релігії лежить, «в поверхневому знанні як в галузі науки, так і в галузі релігії, і цим підтвержується думка: «Знання приводить до Бога, напівзнання віддаляє від Нього». Напівзнання[46] – бич нашого часу: саме воно і створює назване упередження»[47].
Та цей період, на щастя, вже канув в Лету, відійшов у історію і потрібно остаточно та рішуче поставити всі крапки над «і»: тактовно вказати кожній галузі людської діяльності, і науці, і релігії, на їх гідне місце, яке вони мають посісти в житті людства.
Список використаної літератури
1. Аверкий (Таушев), архиеп. Апостол. Руководство к изучению Священного писания Нового Завета. М., 2001.
2. Болотов В.В. Лекции по Истории Древней Церкви. http://www.biblicalstudies.ru/books./bolotov1.html
3. Бутру Э. Наука и религия в современной философии/Пер. с фр. М., 1910.
4. Гейзенберг В. Физика и философия. М., 1963.
5. Игнатий (Брянчанинов), еп. Сочинения, Т. 3. СПб., 1886.
6. Игнатий (Брянчанинов), еп. Сочинения. Т. 2. СПб., 1905.
7. Кіпріан (Керн)., архім. Патрологія. К., 2003.
8. Кулаков Ю. И. Проблема основ бытия и мир высшей реальности. // О первоначалах мира в науке и теологии. Спб., 1993, С. 82.)
9. Кураев А. В. Уроки сектоведения. Т. 1. СПб.: Форматика, 2002.
10. Кураев А.В. Не-американский миссионер. http://kuraev.ru
11. Лосский В.Н. Вера и богословие. // Спор о Софии. Стоьи разных лет. М., 1996.
12. Лука (Войно-Ясенецкий), архиеп. Наука и религия. М., 2007.
13. Ляшевский С. Библия и наука о сотворении мира. http://www.wco.ru/biblio/books/stephan1/Main.htm
14. Мейендорф И. Введение в святоотеческое богословие. Мн.: Лучи Софии, 2001.
15. Мень А. Истоки религии. Т. 1. М., 2001.
16. Михаил (Мудъюгин). Введение в основное богословие. М., 1995.
17. Микрокосмос. Научно-богословский и церковно-общественный альманах Миссионерского отдела Курской епархии Русской Православной Церкви. Вып. 1. Курск, 2008.
18. Новейший философский словарь./Сост. Грицанов А.А. Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1998.
19. Осипов А.И. Путь разума в поисках истины. М., 2002.
20. Скворцев К., проф. Философия отцов и учителей Церкви (период апологетов). К., 2003.
21. Смирнов И. Н., Титов В. Ф. Философия: Учебник для студентов высших учебных заведений. Изд. 2-е, исправленное и дополненное. М., 1998.
22. Спенсер Г. Воспитание умственное, нравственное и физическое. СПб., 1894.
23. Табрум А.Г. Религиозные верования современных учёных М., 1912.
24. Таунс Ч. Слияние науки и религии. / Пер. с англ. - В кн.: Диалоги. М., 1979.
25. Энциклопедический словарь. Т. XXVI. Изд. Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. СПб., 1899.
26. Die Schriften des Johannes von Damaskos. Besorgt von P. B. Kotter. B., 1969, Bd. I, S. 28-29, 55.
[1]Вираз настільки часто зустрічається, що не приходиться навіть вказувати на джерело.
[2] Степин B.C. Наука. // Новейший философский словарь./Сост. Грицанов А.А. Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1998. С. 457.
[3]Трубецкой С. Религия. Энциклопедический словарь. Т. XXVI. Изд. Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. СПб., 1899. С. 540.
[4] Оскільки історично та культурно склалося так, що для України характерною та домінантною релігією є саме християнська традиція, тому в основу положимо саме християнський пласт релігійної практики.
[5] В давньогрецькому оригіналі – «sulagwgwn dia ths filosofias kai kenhs apaths», де «sulagwgwn» від «sulaw» - грабувати, «kenhs» від «keνόw» - «спустошувати» та «apάth» - «обман, соблазн, брехня».
[6]Тут ми свідомо не піднімаємо питання про співвідношення філософії та науки, це окрема розмова. Під філософією того часу слід розуміти «не лише одну науку любомудрості та мистецтвометафізичних та логічних побудов, а всю взагалі культуру тодішнього світу» (Кіпріан (Керн)., архім. Патрологія. К., 2003. С. 154).
[7]Аверкий (Таушев), архиеп. Апостол. Руководство к изучению Священного писания Нового Завета. М., 2001. С. 277.
[8] Лосский В.Н. Вера и богословие. // Спор о Софии. Стоьи разных лет. М., 1996. С. 152.
[9]Meyer A.W., “Kritisch exegetisches handbuch uber die Briefe Pauli an die Philipper, Kolosser und an Philemen”,Gottingen, 1865, p.257.
[10]Hoffmani C.G., “Introductio theologico-critica in Lectionem Epistolae S. Pualli ad Galatas et Colossenses”, Lipsiae,1750, p.217.
[11]Цитпо: Abbot T.K., “Critical and exegetical commentary on the Epistles to the Ephesians and ti the Colossians”,Edinburgh, 1892, p.246.
[12] Кацап Р., иерей.Историко-экзегетические этюды из жизнираннейцеркви. // Микрокосмос.Научно-богословский и церковно-общественныйальманах Миссионерского отдела Курской епархии Русской Православной Церкви. Вып. 1. Курск, 2008. С. 30-40.
[13] Плотін. Еннеади. 2,9,5,1-10. Цит. за: Кураев А.В. Не-американский миссионер. http://kuraev.ru
[14]Чит.: «християнські філософи».
[15]Смирнов И. Н., Титов В. Ф. Философия: Учебник для студентов высших учебных заведений.Изд.2-е, исправленное и дополненное. М., 1998. С. 17.
[16]Мейендорф И. Введение в святоотеческое богословие. Мн.: Лучи Софии, 2001. С. 147.
[17] Кіпріан (Керн)., архім. Патрологія. К., 2003. С. 15156, 157.
[18]Цит. за: Скворцев К., проф. Философия отцев и учителей Церкви (период апологетов). К., 2003. С. 31.
[19] Die Schriften des Johannes von Damaskos. Besorgt von P. B. Kotter. B., 1969, Bd. I, S. 28-29, 55.
[20]«ПроплотьХристову» (лат.).
[21]Буквально на латині: «Et mortuus est dei filius; prorsus credibile est, quia ineptum est. Et sepultus resurrexit; certum est, quia impossibile». Відмітимо, що навіть термін «absurdum» Тертулліан не застосовував. А ось у Вольтера цей термін є: «В думці, що Бог існує, є свої труднощі, але в протилежній думці присутні абсурди» (Цит. за: Лука (Войно-Ясенецкий), архиеп. Наука и религия. М., 2007. С. 98.)
[22]Тертуллиан. О Крещении(Debaptismo). www.wco.ru/biblio/books/tertul3/Main.htm
[23]Християнин-філософ ніяк не міг погодитись з Фалесом, що «все наповнено богами» (Цит. за: Кураев А.В. Не-американский миссионер. http://kuraev.ru).
[24]Докладнішедив.: Иларион (Алфеев), еп. Православное богословие на рубеже эпох. К.: Дух і літера, 2002.
[25] Болотов В.В. Лекции по Истории Древней Церкви. http://www.biblicalstudies.ru/books./bolotov1.html
[26]В грецькому орегіналі: «»; латинський перекладапелює до лексеми «rationabile», що від «ratio» - «розум».
[27]Кураев А. В. Уроки сектоведения. Т. 1. СПб.: Форматика, 2002. С. 91.
[28]Игнатий (Брянчанинов), еп. Прибавление к "Слову о смерти".- Сочинения, т. 3. СПб., 1886. С. 144.
[29] Скворцев К., проф. Философия отцев и учителей Церкви (период апологетов). К., 2003. С. 37, 38.
[30]Цит.за: Осипов А.И. Путь разума в поисках истины. М., 2002. С. 155.
[31]Цит.за: Осипов А.И. Путь разума в поисках истины. М., 2002. С. 156.
[32] Гейзенберг В. Физика и философия. М., 1963. С.67
[33] Михаил (Мудъюгин). Введение в основное богословие. М., Библейский богословский институт, 1995. С. 25
[34]Игнатий (Брянчанинов), еп. Творения. Т. 2. СПб., 1905.С. 22.
[35]Цит. за: Мень А. Истоки религии. М., 2001. С. 272.
[36] Спенсер Г. Воспитание умственное, нравственное и физическое. СПб., 1894.
[37]Цит. за: Мень А. Истоки религии. М., 2001. С. 274.
[38] Табрум А.Г. Религиозные верования современных учёных М., 1912