У момент смерті людини душа покидає її тіло і продовжує жити у потойбічному світі (інколи, наприклад, в буддизмі, вірять у різні її перевтілення).
Оскільки саме душа визначає вчинки людини, то саме вона несе весь тягар відповідальності.
Душі праведників, тобто тих, хто дотримується всіх приписів релігії, попадають у рай (в буддизмі, індуїзмі їх перевтілення є наближенням до нірвани).
Душі грішників, тобто тих, хто порушував приписи релігії, потрапляють в пекло, місце, де вони піддаються мукам і карам за гріхи (в буддизмі, індуїзму їх перевтілення є віддаленням від нірвани).
Таким чином, турбота про майбутнє своєї душі складає сенс життя кожного віруючого, і саме це є могутнім стимулом належної його поведінки.
Логічний доказ існування і безсмертя душі, а також загробну відплату вперше сконструював Платон, і цей доказ зберігав свою актуальність до певного часу.
В діалозі "Федон" він наводить наступні чотири аргументи на користь безсмертя душі:
1) Життя і смерть, констатує Платон, є протилежностями. Але носієм життя є душа. Якби душа була смертною, то життя щезло б.
А оскільки життя вічне, то і безсмертна душа.
2) Ми, каже Платон, користуємося багатьма поняттями, які не придбаються в досвіді, джерелом якого є смертне тіло.
Наприклад, ми споглядаємо рівність або різність предметів, але не саме поняття рівності або різності.
Значить, ці поняття даються нам безсмертною душою.
3) Існує світ вічних ідей (ейдосів). На думку Платона, він існує тому, що існують незмінні поняття, наприклад, поняття "прекрасне", яке протистоїть мінливому світу речей.
Але якщо душа існує як щось, то існує і ейдос душі.
Цей ейдос як і сама душа тотожні як духовні сутності.
Тому із вічності ейдоса душі витікає і вічність самої душі.
4) апелювання до фізичних причин як спосіб пояснення існуючого, вважає Платон, ні до чого не приводе.
І пояснює це положення наступним чином: якщо до одиниці добавити одиницю, то одержуємо двійку.
Але цю ж двійку можна одержати, якщо одиницю поділити на дві частини.
Отже дійсною причиною існуючого є його ейдос.
Привносячи щось до існуючого, ейдос залишається тим, чим він є.
Ось чомус душа, яка дає життя тілу, не приймає його смерті і залишається безсмертною.
Оскільки з смертю тіла, робить висновок Платон, душа залишається, то людині треба турбуватися про її майбутнє.
Щоб вона переселилася після смерті людини в чудовий неземний світ, треба прагнути стати як можна кращим і розумнішим.
Інакше душа буде низвергнута в Тартарари на вічні муки.
1. Чекер Р.О. Релігія - основа буття. Навчальний посібник. - К. 2008.
2. Титаренко О.С. Основи філософії і філософських знань. - К. 2007.